Нова Конституція – назва держави
Чи варто перейменовувати Україну в Русь? Це питання доволі значиме в контексті підготовки нової Конституції України. Інакше кажучи, під ім'я якої держави має бути розроблена нова Конституція?
Існує думка, що Україні варто повернути стару назву "Русь". Причому в різних енциклопедіях досі зустрічається термін Київська "Русь".
Водночас термін "Київська Русь" є чисто історичною конструкцією, побудованою в імперсько-радянській історії для того, аби зробити можливою назву "Московська Русь", щоб не просто розрізняти їх, а дозволити Росії мати більшу історичну глибину.
Завдяки такій дії Росія одразу додавала більше півтисячі років до своєї історії. Звідси всі намагання російських істориків підтверджувати назву "Московська Русь" і вся ця істерика в Росії навколо цього питання.
Але назва "Московська Русь" ніколи не вживалася як назва. Вживалися назви "Московія", "Велике князівство Московське", "Русское царство". Також офіціальною була назва "рɤсїѧ".
В цьому сенсі "Русь" ("рɤсь") це і є назва держави з центром в Києві в XI-XIII ст... І ця назва є унікальною для державницької традиції України.
Щодо цієї назви досі тривають суперечки, суть яких полягає у різному тлумаченні терміну. Оскільки державна організація в територіальному сенсі постійно змінювалася з XI аж по Івана Грозного, який започатковує традицію російської експансії і відповідно зміни екстенсіоналу назви "Русь".
Державна традиція, що починається з Івана Грозного, не є власне українською державною традицією. Відтак в територіальну експансію Росії включається також і топонімічна колоніальна експансія.
Отже, є аргумент на користь перейменування України в Русь – це відновити історичну справедливість і протиставити постколоніальну українську історію у її прив'язці до минулого колоніальній російській історії. Тобто перейменування України в Русь це протидія топонімічній експансії Росії з позиції посткололоніалізму.
Є декілька контраргументів проти перейменування України в Русь:
1) Не варто робити те, що робить Росія, а саме – сперечатися з нею за минуле. Краще сперечатись за майбутнє.
2) Україна є держава, що утворилася 1991 року і має свою державницьку традицію – Русь, Велике князівство Литовське, Козацька держава (Гетьманщина або Військо Запорізьке), УНР. Це більше, ніж тільки Русь.
3) Україна має своїх героїв і свій патріотизм у революції та війні 2013-2015 років. Минуле може лише бути засновком. Але за Україну вже загинули наші нинішні герої.
Мова не йде про сприйняття можливого перейменування цілого світу і тим більше Росії.
Україні має бути байдуже, як до цього поставиться світ та Росія.
Нам потрібно знайти власні аргументи і контраргументи щодо назви країни.
Лише самостійно зваживши силу цих аргументів та контраргументів, ми можемо прийняти рішення.
Моя особиста позиція – залишити назву Україна, обов'язково вказавши в преамбулі Конституції свою державницьку наступність від Русі з центром в Києві XI-XIII ст.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
