НАДНАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ
Поняття "національна ідея" все ще присутнє в публічному дискурсі України. На останньому V Національному Експертному Форумі "Україна. Стрес-тест" Інституту Горшеніна один з міністрів дуже вже напирав на використанні цього поняття. Формат форуму не передбачав можливостей подискутувати з міністром. А так хотілось його запитати про адекватність його застарілих уявлень процесам, що відбуваються в країні.
В 2013-2014 роках Майдан об'єднав людей з наднаціональними – європейськими – орієнтаціями. Саме тому його і назвали Євромайдан. Націоналістична парламентська партія, яка не змогла зрозуміти змістовні зміни сучасності, не дивлячись навіть на її активну участь у подіях громадянського протесту на Майдані, не була переобрана до Парламенту в нинішньому його складі.
Отже українська громада відмовила у підтримці націоналістам, зробила вибір на користь більш складних наднаціональних цінностей. Але міністр продовжує наполягати на понятті "національна ідея", продовжує жити у минулому. Це дуже прикро. Тому що саме такі прості уявлення про ідентичність у українців і росіян призвели до війни на Сході України. Якщо врахувати інспіративний і безальтернативний з боку Росії характер імперської ідентичності, то Україна знаходиться якраз в процесі перегляду своїх цінностей і мала би наполягати на більш просунутих і складних ідентичностях.
І тут дуже важливо зрозуміти – прості ідентичності більше не працюють. "Національна ідея" наполягає саме на простій чи навіть спрощеній ідентичності. Але війна на Сході України іде саме за випрацювання складної ідентичності чи складних ідентичностей. Давайте поглянемо на ті варіанти складних ідентичностей, які сьогодні актуальні для українців.
"Імперська ідея" Росії полягає в тому, що геополітичний простір колишнього СРСР має в тому чи іншому вигляді або повернутися до складу Росії, або опинитися під її повним контролем у тому, що стосується геополітичних орієнтацій. Зверніть увагу, що мова більше не йде, як у часи СРСР, що Росія пропонує іншим колишнім радянським республікам згуртуватися під якусь нову ідею (який новий "комунізм"). Мова для колишніх радянських країн іде про те, щоб опинитися під контролем Росії в розумінні її безпосереднього панування без будь-яких ідей. Це справді так, бо не можна ж розглядати світозлобу чи ненависть до Заходу загалом та США зокрема як якісь позитивні ідеї Росії.
"Імперська ідея" Росії ("Русский мир") це специфічна наднаціональна ідея, яка прямо вміщає наступні мислитель ні установки:
1) Велич Росії дає їй право на панування: всі мають визнати, що Росія це виняткова і особлива країна, яка заслуговує на те, щоб панувати не тільки над колишніми радянським республіками чи над колишніми соціалістичними країнами Східної Європи, але і конкурувати за світове панування з США;
2) Ницість інших пострадянських країн обмежує їх у правах та свободах: інші країни (зокрема Україна) є недодержави, вони не заслуговують на те, щоб мати свободу, самостійно обирати свою геополітичну орієнтацію і тому мають підпорядковуватись Росії;
3) Імперська ідея має жорстко національний характер, хоча це всіляко і завуальовується, – російська мова, російська культура, єдність у розумінні переможної російської історії та у архаїчних національних орієнтаціях на майбутнє.
Отже "імперська ідея" це наднаціональна ідея світу, яка будується на моделі "нація над націями".
"Європейська ідея" полягає у тому, що політичний простір Європи має бути об'єднаним в єдину цивілізацію з огляду на спільність території, цінностей (релігій), історичної долі та досвіду, політичної організації держав (ліберальної демократії). В європейській ідеї є свої проблеми, які характерні для всієї людської цивілізації, – неясне уявлення про майбутнє, неспроможність протистояти ісламській експансії, толерування прав секс-меншин. Більш докладно про проблеми європейської ідентичності викладено тут і тут.
Єдина Європа будується двома країнами-лідерами – Німеччиною та Францією, які оплачують єдність Європи, організаційно утримують її та здійснюють кризовий менеджмент.
Якщо ж поглянути на Європейський Союз, то можна віднайти наступні мислительні установки цих лідерів:
1) Єдина Європа як частина Західного Світу тяжіє до США, прямий зв'язок з якими здійснює Великобританія;
2) Єдина Європа намагається за будь-яку ціну домовитися з Росією про дружні стосунки у цивілізаційному конфлікті між США та Росією, який може зруйнувати ЄС.
3) Нові члени ЄС (як от Україна) не повинні призводити до його розколу.
Отже модель Європейського Союзу як наднаціональна ідея світу – "нація серед націй, якщо вона їх об'єднує, а не роз'єднує".
"Американська ідея" інакша. До того ж її лише формально можна назвати американською – просто за місцем виникнення технологічно-соціальних інновацій (комп'ютер, Інтернет, соціальні мережі, віртуальність виникли в США).
Ця "мережева ідея" полягає у принциповому зміщення акценту об'єднавчих потуг світу за межі наявних цінностей та наявної культури, тобто за межі національного змісту як такого.
З огляду на послідовне здійснення цих технологічно-соціальних інновацій США протягом останніх десятиліть можна побачити такі мислительні установки позанаціонального розуміння:
1) Ні мова, ні культура, ні територія не мають жодного значення при створенні соціальних мереж світу в єдиному просторі Інтернет (національне зникає);
2) Нації та держави фрагментуються і фізично розчиняються в єдиній світовій віртуальній мережі (фізичне переходить у віртуальне);
3) Це розчинення в єдиній світовій мережі має не технологічний, а онтологічний характер, тобто здійснене за допомогою якоїсь технології перестає залежати від цієї технології і здійснюється далі в рамках інших інноваційних технологій (мережа є онтологія, а не технологія).
Цю модель мережевого світу можна означити як "мережеву колективність поза націями".
Відтак вибудовується ієрархія інноваційності об'єднавчих моделей світу: найбільш архаїчна – "Імперська ідея" Росії ("Русский мир"), менш архаїчна, але примусово інноваційна (з боку США) – Європеййська ідея, найбільш інноваційна – мережева ідея, яку лише формально можна назвати американською.
..............................
В сучасному світі одночасно ідуть два масштабних процеси – субнаціональна фрагментація колишніх традиційних політичний націй, які були конгломератом "територія-держава-нація", і реінтеграція цих субнаціональних фрагментів на наднаціональному рівні.
Ці процеси принципово не можуть осмислюватися за допомогою поняття "національна ідея". Як мінімум у нас мають бути ще два поняття – "субнаціональна ідея" і "наднаціональна ідея".
"Субнаціональна ідея" має пояснювати і унормовувати можливу фрагментацію політичної нації на самодостатні громади (самозабезпечені, самоорганізовані і самозахищені).
"Наднаціональна ідея" має пояснювати і унормовувати процес реінтеграції самодостатніх громад у мережу єдиного людства.
Сьогоднішні ДНР і ЛНР – субнаціональні ідеї – фрагменти політичної нації, які не можуть бути нормально інтегровані ні в Росію, ні в Україну.
І чим більше ми, подібно до нашого міністра, будемо наполягати на саме "національній ідеї", тим більше людської крові ми проллємо.
Сьогоднішній Європейський Союз – наднаціональна ідея – союз країн Європи, які пробують створити єдину цивілізацію.
..............................
В той час, коли "національна ідея" доповнюється необхідністю моделювати колективність на рівні "субнаціональних ідей" та "наднаціональних ідей", сама по собі "національна ідея" втрачає безпосередню цінність.
"Субнаціональність" та "наднаціональність" вказують на таке реструктурування людства, яке стає все менше пов'язане з традиційними характеристиками території, мови, культури, особливостей індивідувальних та колективних поведінкових реакцій і т.д.
Тобто мова йде про те, що "мережева ідея" не має формальної спадковості з національним змістом. "Мережева ідея" – щось таке, що принципово ненаціональне. Ми її навіть називаємо "американською" лише за місцем виникнення інновацій, а не за спрямуванням її об'єднавчого змісту.
Людство реструктурується на всіх рівнях – макрорівні, зерорівні, макрорівні. Причому це реструктурування людства моделюється в мережі Інтернет через створення соціальних мереж, які потім починають діяти в актуальній реальності як процес фрагментації та реінтеграції.
Ті нації, які водночас одноосібно (однокраїнно) є цивілізаціями, дозволяють на своєму прикладі говорити також про інший рівень узагальнення – надцивілізаційний. Відтак "наднаціональна ідея" при її достатньому узагальнення дає нам уявлення про цивілізаційні проекції.
Людство це та надцивілізація, яка має бути сформована в результаті нинішньої світової кризи та світової війни. В цьому розумінні "наднаціональне" є спрощеною проекцією "надцивілізаційного" в розумінні виникнення людства як мегаколективності.
Справжнє єдине людство творитиметься поза націями. Єдине людство є вже не "наднаціональним", а "надцивілізаційним" утворенням.
"Наднаціональна ідея" це остання форма існування "національної ідеї" як ідеї колективності. Решта форм колективності вже будуть існувати винятково як робота з цивілізаціями зокрема і з надцивілізацією людства взагалі – в єдиній світовій мережі.
Ось чому, коли ми будемо далі говорити і думати про Єдину Європу, то ми з часом маємо відходити від уявлень про "наднаціональну ідею". Причина цього у тому, що "наднаціональна ідея" все ще прив'язана до згадки про націю. Єдина Європа це не наднаціональний проект, а спроба проекту єдиного людства, яка зазнає потужного впливу "мережевої ідеї".
"Європейська ідея" буде неминуче розмита і переформатована "мережевою ідеєю". "Мережева ідея" поглине і знищить як залишки "національних ідей", так і "наднаціональну ідею" загалом. Україна може інтегруватися в Європу тому, що Європа не чинить спротиву "мережевій ідеї", на відміну від Росії, де чиниться цьому шалений спротив.
Тобто Україна іде в Європу за по суті здійсненням моделі мережевого об'єднання людства, тобто за здійсненням "американської ідеї". Відтак, якщо Україна буде чутливіша до мережевої організації своєї колективності, то вона тут може навіть обігнати Європу. Але от в Росії Україна цього принципово зробити не зможе.
Я би бачив як велике досягнення, якби український публічний дискурс поставав в обговоренні "наднаціональної ідеї", бо до обговорення "мережевої ідеї" більшість українців ще не готові.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
