ПЕРЕРОДЖЕННЯ КШАТРІЇВ В РЕВОЛЮЦІЇ
Спробуємо знову використати індійський концепт варн-каст щодо процесу революції. Раніше вже було описано роль брахманів, які по суті визначають внутрішню ідейну потугу революції, в роботі "Внутрішній брахман революції".
Вочевидь, що зараз, коли етап усвідомлення революції все ще продовжується, також настав час революційних звершень, тобто втілення перетворень, які задумувалися ще до революції.
Коли кшатрії перебирають на себе роль брахманів
Якщо поглянути на європейські концепти революції, зокрема марксизм як найбільш послідовну і системну, то там роль брахманів зовсім нівельована, а ідеї зведено до їх матеріального змісту.
Маркс не розглядав інтелектуалів як тих, хто ідейно живить революцію впродовж всього її проходження. Так само вважав Ленін, який дуже підозріло ставився до інтелектуалів під час революції. В цьому сенсі концепт Маркса-Леніна полягав у тому, що інтелектуали це лише ті, хто розробляють теорію до початку революції, а потім теорія тільки впроваджується. Їхні настанови використав Сталін, який вважав, що революційна теорія марксизму-ленінізму може уточнюватися в деталях, але її суть лишається незмінною.
Цю проблему ставить неомарксист Антоніо Грамші, який в своїх "Тюремних зошитах" показує, що гегемонію робітничого класу мають підтримувати "органічні інтелектуали", які створюють інтелектуальний клімат в суспільстві. Водночас Сталін залишався на позиції Маркса-Леніна, яка полягала в тому, що інтелектуальна теоретична позиція може належати лише деяким представникам авангарду робітничого класу. Інтелектуали при такому підході потребують лише ідеологічного контролю.
Коли в 50-60-ті роки ХХ століття в СРСР виникла необхідність теоретичного удосконалення марксизму, то КПРС, яка позиціонувалась як єдина сила, що мала право на так званий розвиток теорії марксизму-ленінізму, репресувала майже всіх радянських інтелектуалів, які намагалися здійснювати розвиток теорії чи намагалися розширити філософську теоретичну практику за межі марксизму. Так були піддані репресіям в тому чи іншому вигляді Іллєнков, Мамардашвілі, Щедровицький, Зінов'єв, П'ятигорський.
Отже з точки зору індійського концепту варн-каст, інтелектуальні функції розвитку революційної теорії в СРСР забороняються брахманам і переймаються на себе кшатріями. Всякий раз коли це де-небудь відбувається, теорія занепадає.
Оскільки кшатрії в принципі не здатні до теоретизування, вони обирають таких собі квазібрахманів, які намагаються догматизувати теоретичні доробки минулого, деталізуючи різні способи застосування та захисту наявних теоретичних догматів. Для цієї ролі Сталін виховав, а Брежнєв використав Суслова Михайла Андрійовича, ідеолога партії, "сірого кардинала КПРС", ініціатора вводу радянських військ в Угорщину, ініціатора гонінь на радянську інтелігенцію, вигнання Солженіцина, вислання Сахарова.
Подібну роль в Росії сьогодні відіграє квазібрахман Дугін. Неспроможний до будь-яких оригінальних теоретизувань, Дугін розробив ефектні способи постмодерністських компіляцій архаїчних релігійних, геополітичних і загальнополітологічних настанов з модерними концептами політики. Таке поєднання вихолощує оригінальний зміст використаних теорій, перетворюючи їх на так звану політику археомодерну, яка, дякуючи політичній підтримці російської влади, стала фактично офіційною ідеологією антизахідної і антиукраїнської (антигрузинської, анти молдавської) війн Росії.
Головна ознака брахмана – слугувати трансцендентним уявленням, тримати практику необмеженого прагматизмом мислення, рефлексувати над дійсністю, створювати концептуальні уявлення на перспективу.
Коли брахман починає служити кшатріям, він перестає бути брахманом. Квазібрахман втрачає свою суть і вдається до консервативної архаїзації.
Найбільше запитані брахмани бувають на перших етапах революції, коли потрібно вказати нові ідеї, нові мислительні настанови і нові мотиваційні установки. Нові ідеї, оскільки вони завжди піддаються спрощенню, поширюються доволі швидко. Нові мислительні настанови повільно, але поступово і невідворотно сприймаються інтелектуалами і навіть креативним класом. Нові мотиваційні установки, які найперше мають демонструватися новими кшатріями, сприймаються дуже важко.
Саме від того, наскільки швидко можуть бути сприйняті нові мислительні настанови і нові мотиваційні установки кшатріями, залежить успіх революції.
Коли кшатрії не слухають брахманів і продаються вайшиям
Якщо революцію в її найширших горзионтах живлять брахмани, то здійснюють основні перетворення на просторі революції саме кшатрії. Отже Україна вступила в той етап революції, коли її долю вирішуватимуть саме кшатрії.
Кшатрії в процесі революції змушені слухати брахманів, принаймні до цього їх спонукають широкі маси. Що це за широкі маси? Розростання середнього класу означає специфічну зміну соціальної структури суспільства – все менше стає шудр і все більше стає кшатріїв і вайшій. Зокрема середній клас означає здебільшого кшатризацію суспільства. Це те, що називалося революцією менеджерів в західній традиції.
Принципова відмінність в Україні – до революції 2013-2014 років в країні відбувалася вайшиїзація, а після революції 2013-2014 років в країні відбувається кшатризація. Тобто до революції домінували вайшиї-торгаші, а після революції стали домінувати кшатрії.
Саме зараз ми маємо унікальний випадок, коли молоді обізнані професіонали, які часто-густо мають свій бізнес, ідуть на війну, стаючи кшатріями-воїнами, потім повертаються з війни додому, знову стаючи каштріями-правителями всередині свого бізнесу.
Більше того, процес люстрації це не що інше, ніж усунення з соціальної структури тих кшатріїв, які, по-перше, неспроможні відмовитися від продажності на користь вайший, які, по-друге, неспроможні змінити свої мислительні настанови і мотиваційні установки, тобто не слухають брахманів.
Революція лише тоді буває ефективною, коли вона досягає переродження кшатріїв, тобто продукує гідних носіїв нових цінностей воїнів і мотивованих до нових цінностей правителів.
Кшатрій-воїн лише тоді може перемагати найбільш швидко і ефективно, коли він бореться за свободу. Всякий воїн, який намагається принести рабство, залежність, упокорення, загарбання, крадіжку, вбивство невинних, в кінцевому випадку програє.
Кшатрій-правитель лише тоді досягає успіху, коли він може управляти, використовуючи більш концептуально емансиповані мислительні настанови і більш вільні і тому більш перспективні мотиваційні установки.
Тих кшатріїв, які не здатні до переродження, революція знищує – позбавляє їх соціальних функцій або знищує фізично. Цей процес в соціальному плані (в західній традиції) має назву "люстрація".
Люстрація – дуже обмежений механізм продукування нових кшатріїв, бо він лише прибирає від влади тих, хто неспроможний змінюватися. Справді ефективним механізмом нової кшатризації є такий, який дозволяє кшатріям змінити свої мотивації – тобто публічно запропонувати громаді якісь інші мотивації, крім збагачення і боротьби за владу.
Нові кшатрії – це ті, хто пройшов війну, хто став здатен усвідомити нові мислительні настанови, хто став дотримуватися нових мотиваційних установок. Нові кшатрії можуть з'являтися зі старих – але лише через процес особистісної кризи і депресії, катарсису (очищення), відмови від старих мислительних настанов і мотиваційних установок, розриву з орієнтаціями на цінності вайшій.
Вайшиї завжди досягають домінування в мирний час. Кризи та революції – єдиний час, коли можуть домінувати брахмани. Війни і продовження революції це той час, коли можуть почати домінувати кшатрії. Потім настає вибір для суспільства – або кшатрії продовжують слухати браханів і неперервний розвиток суспільства постійно дозволяє їм домінувати; або кшатрії втрачають зв'язок з брахманами, деградують і тоді на перший план виходять вайшиї. Коли домінують вайшиї, кшатрії продаються їм.
Щоб час від часу повертати своє домінування, кшатрії можуть зчиняти короткі кризи. Кризове управління це чи не єдиний спосіб для кшатриїв тимчасово відбирати владу у вайшиїв. Тому кшатрії зазвичай створюють штучні короткі кризи через просування надуманих, але так званих реальних, загроз. Це їх спосіб нагадати вайшиям, хто зрештою є господар. Це зазвичай не подобається вайшиям, бо погіршує бізнес. Тому вайшиї завжди діють на випередження – купують кшатріїв і дозволяють їм демонструвати свою публічну владу, яка зрештою не є владою реальною.
Але є ще один спосіб, який кшатрії використовують дуже рідко, – реалізація інноваційний ідей брахманів, яка призводять до тривалих криз. Лише реалізація інноваційних ідей, може змінювати світ надовго, підносячи позицію кшатріїв над позиціями решти варн, зокрема над позицією вайшій.
І допоки кшатрії впроваджують трансцендентні ідеї, підказувані їм брахманами, вайшиї не можуть відродити своє рутинне торгашество.
В марксизмі-ленінізмі фактично не було трансцендентних ідей. Всі головні і досяжні ідеї марксизму були матеріальними – перерозподіл матеріальних благ, встановлення контролю над державою, знищення буржуазії та приватної власності. Такі речі як безкласове суспільство, зникнення держави і комунізм вважалися дуже віддаленими, тому не мали справжнього трансцендентного значення.
Ніде у Маркса ви не знайдете жодної ідеї про трансцендентні спрямування суспільства. Але революція має власну логіку – вона ставить в центр уваги мрійників-брахманів. Саме революційному процесу 30-х років ХХ століття та війні 1939-1945 років в СРСР ми маємо завдячувати справжньому цивілізаційному кроку СРСР – космічній експансії.
Космічна експансія суперечить марксизму-ленінізму, де політика це концентрований вираз економіки. Для захисту від збройного нападу балістичним ракетам достатньо було літати в атмосфері – космос для цього не був потрібен. Навіть запуск супутників не вимагав пілотованого польоту у космос. Тим більше, ніяких матеріальних підстав не існувало для польоту на Місяць.
Це означає, що в короткий час відлиги (1955-1965), коли саме почався розвиток цивілізаційної теорії, яке потребувало домінування брахманів, відбувається щось таке, що не відповідає марксистським настановам. Радянські брахмани, мотивовані революцією та війною, маючи мрії довоєнного часу, спираючись на підтримку кшатріїв, дуже швидко здійснюють цивілізаційну експансію. Саме в цей час кшатрії були найбільш мобільні в своїй свідомості, а торгаші-вайшії, яких став уособлювати Брежнєв, ще не мали великого впливу на кшатріїв.
Саме в цей час СРСР робить зусиллями брахманів, до яких дослухаються кшатрії, цивілізаційний стрибок, яким потім буде пишатися нинішня Росія, нічого не доклавши до того.
Кшатрії будуть вирішувати долю нинішньої України
Схожа ситуація скоро настане для України. Ми маємо наших українських брахманів з їх новими ідеями, новими мислительними настановами и новими мотиваційними установками. В Україні іде процес формування нових кшатріїв, які здатні чути брахманів, не продаватися вайшиям і в принципі здатні здійснити цивілізаційну експансію.
Чи вдасться переродитися українським кшатріям, стати домінуючими хоча б на короткий історичний період для здійснення хоча б одного кроку цивілізаційної експансії для всього людства?
Отже питання питань майбутнього – які мотивації крім збагачення та боротьби за владу несуть в собі сьогоднішні кшатрії?
Трансцендентні мотивації є найбільшою проблемою людства з часів появи науки. Трансцентні мотивації утримувала в собі релігія. З часу появи науки як провідної виробничої сили, трансцендентні мотивації втрачають державну підтримку і суспільну легітимність. Саме через поразку легітимності трансцендентних мотивацій діє "залізний закон олігархії".
Суть "залізного закону олігархії" Міхельса у вираженні через концепт варн-каст полягає у тому, що спільнота завжди прагне миру і стабільності, а раз так, то трансцендентні мотивації брахманів та трансцендентальні мотивації кшатріїв завжди з часом примітивізуються до іманентних мотивацій вайшій.
Лише в дуже нетривалі періоди революційне суспільство може здійснити цивілізаційні кроки. Росія після революції 1917 року та громадянської війни 1918-1923 років здійснила індустріалізацію країни, створила систему нової освіти, нову соціальну структуру суспільства. Після війни 1939-1945 років СРСР здійснив космічну експансію.
Як досягнути усвідомлення трансцендентних перспектив, пропонованих брахманами? Як досягти переродження кшатріїв? Як подолати всевладдя вайшій?
Який цивілізаційний крок для людства може запропонувати Україна? Це і є головне питання революції, хоча може і не таке прагматичне, як нам завжди хочеться.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
