ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В УКРАЇНІ ОЧИМА БРИТАНЦІВ
Українців дуже обурює використання означення британцями "громадянська війна" щодо війни, яка точить на Сході України.
Це обурення було черговий раз актуалізовано в конфлікті англомовних українців з корпорацією BBC, представники якої використали це означення в недавньому інтерв'ю з Віктором Януковичем.
BBC це суспільна корпорація – не державна. Відтак це позиція скоріше британських громадян, а не держави Великобританії.
Чи можна війну на Сході України називати громадянською?
З точки зору формального визначення – так. Згідно з українською Вікіпедією громадянська війна це "військова боротьба за владу між громадянами одного суспільства чи країни або, рідше, між двома країнами, створеними на уламках раніше єдиної держави".
Війна на Сході України це не просто війна між громадянами раніше єдиної країни. Це також війна між громадянами революціонізованої України і підданими архаїзованої Росії, які ще недавно входили до СРСР.
Отже це війна українських громадян, де б вони не проживали, та російських підданих, яке б формальне громадянство вони не мали (ДНР, ЛНР, Росії чи інших країн).
В цій громадянській війні вперше народжується нове українське громадянство – відповідальність суспільства за свою країну, за свою державу, за цілісність території. Тобто з українського боку у війні домінує українська громада.
В цій громадянській війні знищується російське громадянство на користь російського підданства. Тобто з російського боку у війні домінують: імперськи орієнтована держава Росія та підданськи щодо Росії зорієнтовані ДНР і ЛНР.
Водночас ця війна демонструє применшення значення інших ідентифікаторів – радянської ідентифікації, етно-національної ідентифікації та навіть політико-національної ідентифікації. На перший план виходить суспільна слабо-національна ідентифікація – так звана громадянська ідентичність.
Війна на Сході України це війна за нову для України громадянську ідентичність. Ця ідентичність стає головним змістом розмежування і тяжіння до іншого:
1) Громадянська ідентичність українців протистоїть підданській ідентичності росіян Росії.
2) Громадянська ідентичність українців протистоїть радянській ідентичності росіян України;
3) Громадянська ідентичність українців протистоїть енто-національній (етнічна нація) і навіть політико-національній (політична нація) як українських націоналістів, так і російських націоналістів.
4) Громадянська ідентичність водночас створює шанс для мирної поступової інтеграції в себе всіх націоналістів, які приймають для себе винятково громадянський контекст нації (нація як суспільство).
Раніше, в грудні 2014-го року, у зв'язку з посланням Президента України мені вже доводилося розмірковувати "Що за війна в Україні?". Але там визначення війни було давати ще зарано.
Адже війна тоді могла стати як народно-визвольною з боку України, так і більш масштабно загарбницькою (окупаційною) з боку Росії. Станом на середину 2015-го року війна на Сході України не стала ні тією, ні іншою.
Щоб назвати цю війну народно-визвольною потрібен був би широкомасштабний спротив української громади у вигляді масових народних ополчень чи принаймні масштабний партизанський рух на окупованому Сході України, який би при цьому був не тільки легітимним в очах більшості українців, але і легалізованим в законах Парламенту і риториці Президента.
Щоб назвати цю війну загарбницькою (окупаційною) з боку Росії, Україні потрібно біло б прийняти пряме законодавче рішення щодо оголошення частини Сходу України окупованою Росією територією. Тобто оголошення Росії агресором, а ДНР і ЛНР терористичними організаціями не є достатнім для означення Сходу України окупованим. Тільки визнання частини Сходу України окупованою територією дає можливість ставити питання про Росію як загарбника.
Українці не зробили ні того, ні іншого. Більше того, процес укладання "Мінських угод", де ДНР і ЛНР розглядаються як воююча сторона, а Росія позиціонує себе як патронат конфлікту, дає не дуже реалістичні сподівання на реінтеграцію ДНР і ЛРН у склад України.
Українці водночас ведуть війну на Сході України, називають територію ДНР і ЛНР окупованою всередині суспільства, а на рівні держави і міжнародних "Мінських угод" бажають реінтегрувати цю територію в Україну. Саме така невизначеність суспільства і влади зазвичай і свідчить про громадянську війну.
Моя спроба означити українську громадянську (недержавну) позицію України щодо Криму і Сходу України призвела лише до істеричної реакції російського суспільства. Але це не стало приводом ні для української влади, ні для російської влади хоч якось викласти повоєнну культурну політику України та Росії по відношенню до Криму та Сходу України.
Ця громадянська війна була розпочата шляхом масового зомбування російськомовних українців в процесі інформаційної війни Росії проти України.
Ця війна була прямо і безпосередньо організована людьми з російським громадянством – Гіркіним і Бородаєм.
Ця війна була прямо і безпосередньо профінансована Росією.
Росія безпосередньо поставляла на Схід України військову техніку і російських офіцерів та військових спеціалістів.
Всі обставини початку, організації, постачання живої сили та військової техніки, фінансування та правової і моральної підтримки цієї війни з боку Росії нічого принципово на змінюють в класифікації війни на Сході України.
Свого часу і Денікіна, і Врангеля фінансували і направляли з-за кордону, але це ж не призвело до зміни розуміння веденої ними війни як громадянської в СРСР чи в світі.
Отже у українців немає жодних підстав називати війну на Сході України якось інакше, ніж громадянська.
Але зовсім інша справа – бачення цілей цієї війни. Європейці не можуть озвучувати якісь інші цілі, ніж це озвучуємо ми, українці. І, перш за все, мова в цьому сенсі іде про українську владу, бо в Європі мало знають позицію українських громадянських активістів чи українських блогерів.
Багато хто в Росії говорить про те, що в цій війні вперше народжується українська держава. Але ці розмови не є предметом дискусії українських ЗМІ.
Також в моїй роботі "Постколоніальна Україна" (частина 1, частина 2) було поставлене питання про те, що це антиколоніальна війна.
Водночас постколоніальний аналіз війни та її означення в публічному дискурсі на рівні української влади досі відсутнє.
Наразі в українців немає жодних підстав ображатися на корпорацію BBC за те, що вона використовує традиційний (в тому числі і традиційний російський) дискурс "громадянська війна", не уточнюючи, наприклад, що це "піддансько-громадянська війна" чи "антиколоніальна громадянська війна" з боку України і "імперська підданська війна" з боку Росії.
Тобто потрібен новий, більш сучасний дискурс, для означення цієї війни не тільки в Україні, але і у світі. Росія в своїй архаїзації буде до останнього триматися за консервативне визначення цієї війни як внутрішньої громадянської для України. А Британія не бачить нових світових процесів, бо вони поки що мало торкаються британців.
Дискурс української влади програє поки що російському дискурсу на території Європи. Тим більше в такій імперській країні як Велика Британія.
Імперська Британія завжди краще зрозуміє імперську Росію, аніж колоніальну чи вже навіть постколоніальну Україну. Переконати імперську Велику Британію у антиколоніальному баченні своєї війни це окреме завдання України, яке українська влада поки що не бере на себе.
Громадянської ініціативи блогерів не достатньо для просування громадянського дискурсу за межі України.
Українська держава з цим завданням не справляється.
Враховуючи те, що BBC це громадянська організація, був би можливий прямий вплив української громади на громаду Великої Британії. І можливо це було би ефективніше, ніж державний вплив.
Принаймні деякі концептуальні речі про означення війни на Сході України, які тут запропоновані, можна було б поширювати у суспільстві Великої Британії напряму, оминаючи міждержавні стосунки.
Я не вірю в те, що все нинішнє суспільство Великої Британії таке вже імперське. Британське суспільство завжди вміло розуміти і підтримувати антиколоніальні рухи в своїй історії, навіть якщо ці рухи були проти Великої Британії.
Британія найбільш імперська країна на просторі Європи. Привернути на свій бік британське суспільство для України так само важливо, як і російське суспільство.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
