РЕВОЛЮЦІЯ В КИЄВІ ТАК І НЕ ВІДБУЛАСЯ
9-го липня 2015-го року виповнився рік з дня презентації Віталієм Кличком своєї "Програми першочергових кроків Київського міського голови".
Ця програма виглядала менш солідно, ніж "Стратегія розвитку Києва 2025" попереднього обраного мера Києва Олександра Попова. Але Програма Кличко була дуже конструктивна і перспективна. Ця програма могла стати основою революції в Києві.
Там було виділено п'ять пріоритетів, які могли стати дійсно першочерговими кроками нової київської влади: "Нищівний удар по корупції; Прозоре, відкрите та ефективне використання бюджету міста на потреби киян; Залучення інвестицій; Створення умов для безпеки і комфорту киян; Співпраця з громадою при прийнятті і виконанні рішень."
Що мені тепер? Я – мер. (перефразовуючи І.Франка)
9-го липня 2015-го року відбувся звіт мера Кличка про його роботу за рік. Ось структура цього звіту: "Соціальний захист; Медицина; Житлово-комунальне господарство; Освіта; Боротьба з корупцією; Безпека і порядок; Інфраструктура та благоустрій; Транспорт; Модернізація міста; Інвестиції".
Судячи зі структури звіту, мер Києва не збирався робити детальний аналіз виконання своєї програми. До того ж структура звіту свідчить про зміщення першочерговості пріоритетів і забуття деяких з них.
Програма Кличка від 8.07.2014 написана в стратегічно-управлінській структурі. Це програма по суті революціонера, яка вочевидь була замовлена Кличко непоганим спеціалістам, зовнішнім консультантам. А звіт написаний в адміністративно-галузевій структурі, що вочевидь був зроблений вже внутрішніми спеціалістами київської влади, які звикли так мислити.
Те, що наш київський мер не розрізняє ці різні підходи, було би півбіди. Але те, що він не став революціонером в Києві, який потребує найрадикальніших системних змін, це повна біда, це велика біда – не тільки для киян, але і для усіх українців.
Київ би мав стати флагманом реформ в Україні, а натомість є підстави вважати, що таким флагманом реформ в Україні поступово стає Одеса.
Давайте спробуємо подивитися на виконання програми Кличка очима експертів та активних громадських діячів.
Нищівний удар по корупції. Загальна оцінка – негативна.
Зволікання з антикорупційною боротьбою проаналізовано в сюжеті "телеканалу 24" Реальна люстрація в київські владі так і не відбулася. Антикорупційна програма протягом року роботи нової київської влади досі не введена в дію (вона все ще розробляється!!!). За словами мера викрито мільйонні і мільярдні схеми корупції, всі матеріали передані до правоохоронних закладів. Водночас згідно з пріоритетом програми Кличка (співпраця з громадою при прийнятті і виконанні рішень) кияни дуже би хотіли знати всю інформацію про ці "мільйонні і мільярдні корупційні схеми".
З управлінської точки зору корупція це не проблема покарань правоохоронних органів, це проблема системної організації інфраструктурних сфер виробництва, торгівлі та житлозапезпечення в місті. Корупція це також прозоре виконання бюджету, прозора діяльність муніципальних підприємств, та прозора ситуація щодо власності на землю в Києві. Саме це знаходиться в компетенції київської влади. І саме тут всі корупційні схеми хотіла би знати київська громада.
Отже нищівний удар по корупції в Києві не стався. Корупція так і залишилася головною проблемою киян – 88% киян досі стикаються з активними проявами корупції в Києві.
Прозоре, відкрите та ефективне використання бюджету міста на потреби киян. Загальна оцінка – окремі успішні дії, але загалом негативна.
Перший провал післяреволюційної київської влади був пов'язаний саме з прийняттям міського бюджету на 2015-ий рік. Мало того, що команда Кличка не відмовилася від Генплану Києва-2025 "імені Черновецького", який мав би легалізувати незаконні землевідведення та будівництва, так в міському бюджеті не були враховані доходи від оподаткування земельного ресурсу. Отже, якщо попередні міські влади займалися дерибаном землі у Києві, то міська влада Кличка, позірно обмеживши дерибан землі, заходилася легалізувати результати цього дерибану, навіть не фіксуючи втрати доходів від земельного ресурсу в бюджет.
Відкритий бюджет Києва, який створила київська влада (на сторінці нового порталу КМДА – рубрика "відритий бюджет") – це посміховисько: мало того, що для його перегляду потрібно лише дуже нові браузери, але ще й потрібно відключити заборону спливаючих вікон, яка автоматично ввімкнена для подолання реклами. Коротше кажучи, глянути на деталізацію доходів та видатків міському бюджеті не вдалося. Без деталізації доходів та видатків говорити про аналіз виконання міського бюджету онлайн неможливо.
Київський бюджет досі не є відкритим, він залежний від загальної муніципальної бюджетної політики та Генплану, змін в чому досі не відбулося.
Залучення інвестицій. Загальна оцінка – дуже негативна.
Ні про яке залучення інвестицій в Київ не йдеться. Ті 1,5 мільярди гривень інвестицій, які намалювала київська влада у своєму звіті, це просто смішно. Причому війна тут ні при чому. Тобто війна в країні не є головною причиною відсутності інвестицій у Київ. Головна причина – відсутність системної та перспективної політики забудови Києва, яка би була легалізована на рівні Генплану.
В Києві продовжується стихійна забудова. В Києві існує корупційний охлократичний рух (з проплаченими мітингувальниками), який виступає за забудову схилів Дніпра. В Києві досі знаходять незаконно збудовані маєтки, як от скандальний маєток на Трухановому острові. Передачі матеріалів незаконної забудови правоохоронцям, яку здійснив Кличко як міський голова, недостатньо. Для нормальної забудови в Києві потрібна прозора, системна і перспективна політика не забудови, а територіального розвитку міста.
Це означає, що в основу Генплану міста Києва має бути покладено не інвестиційний цикл бізнесу, не хабаромісткий проект забудови, а позиція бачення цілісного міста – функціональне районування, русла комунікації і перспективний багатовимірний план розвитку міста, щодо якого вже потім шукаються інвестори. Тобто генеральне планування міста потрібно діаметрально обернути в цільовій орієнтації, поставити з голови на ноги. Не інвестор має шукати, де і кому дати хабара для стихійної забудови, а місто має пропонувати перспективні плани територіального розвитку, де інвестор має шукати місце для своїх інвестицій.
Тільки такий підхід до генерального планування вперше створить інвестиційний клімат. Якщо зараз здійснювати лише боротьбу з корупцією в сфері забудови, то будівництво в Києві повністю припиниться – воно або буде заблоковано рішеннями Київради, або буде заблоковано громадськими протестами.
Отже повний інвестиційний провал нинішньої київської влади – потрібно чесно сказати про це.
Створення умов для безпеки і комфорту киян. Загальна оцінка – нейтральна з негативним відтінком.
Мер Кличко став справжнім борцем з МАФами. Очевидно, що цю боротьбу потрібно вести. Але мабуть її потрібно вести водночас зі створенням відповідної інфраструктури малої торгівлі в місті. Поки що це виглядало як чисті піар-акції особисто Кличка.
Створення муніципальної міліції все ще планується в Києві на наступний рік. Наразі серед киян досі триває обговорення. В цьому сенсі МВС у своїх діях поки що випереджає київську владу, оскільки головних успіхів у цій сфері досягнуто саме центральною владою.
Екологія, благоустрій, озеленення – тут не було значних проривів київської влади. Ця сфера потребує великих інвестицій в інфраструктуру, яких немає і ще довго не буде. Тому небезпека в функціонуванні невідновлюваних інфраструктур постійно зростає.
Отже безпека та комфорт киян продовжують підтримуватися в місті рутинно, позитивні зміни відбуваються стихійно і епізодично, окремими кроками міської влади, які затягуються, а часто виглядають як піар-акції.
Співпраця з громадою при прийнятті і виконанні рішень. Загальна оцінка – нейтральна з негативним відтінком.
В цій сфері нічого з того, що обіцяв Кличко, не зроблено.
А саме громадське обговорення питань розвитку Києва – Генерального плану міста, зонінгу, детальних планів територій – так і не відбулося.
Створення Ради розвитку міста із залученням представників бізнес-середовища, громадськості, наукових і освітніх установ не відбулося.
Єдиним очевидним досягненням тут можна вважати проведення міжнародного архітектурного конкурсу з облаштування території Майдану Незалежності, вулиць Хрещатик та Інститутської. Але це скоріше досягнення київської громади, а не київської влади.
Нове місто і новий мер
Як можна оцінити результати річної роботи мера Кличко? Скоріше незадовільно, ніж навіть нейтрально. Кияни не бачать реальних реформ в місті з ініціативи мера Кличка.
Але є ще більш проблемна річ. Мер Кличко не показав свою готовність до революційних перетворень на рівні уявлень киян. Києву потрібні не просто реформи. Києву потрібна урбаністична революція.
Ніхто не говорить про те, що мер має бути інтелектуалом чи справжнім киянином. Мер міста в процесі революції має стати урбаністом або принаймні намагатися зрозуміти проблеми світової урбаністики.
Українцям не судилося побудувати свій Сінгапур, бо їх мислення надто заземлене, буквально прив'язане до землі. Українці добре вміють будувати село, але вони зазвичай не встигають у роки миру і затишшя розвинути урбаністичне мислення. А потім приходить криза, війна і наступаюча за ними руїна, і українцям знову не до урбаністики.
Що таке сучасне місто? Це вже не будинки, площі і дороги. Сучасне місто відривається від території. Сучасне місто не забудовується. Сучасне місто детериторіалізується, топологізується, мережиться, віртуалізується, космізується.
Стратегія розвитку такого міста принципово міняється. Місто сучасної роботи та відпочинку змінюються внутрішньо, бо концепція робочого часу міняється, зміст робочого місця людини в місті міняється – робочі місця все більше тепер дома.
Спальні райони в місті це вже не тільки спальні райони, це локалізації віртуального виробництва, мережевої соціалізації, які не мають жорсткої територіальної прив'язки.
Площі в місті вже не тільки площі – вони унаочнення дій, що формуються в соціальних мережах.
Будинки в місті вже не просто будинки – вони актуалізації мережевих локусів соціальних мереж і структура нового типу виробництва – як економічного (квартири з телекомунікаційною інфраструктурою), так і політичного (ОСББ як осередки самоорганізації та самоуправління).
Дороги це вже не просто русла комунікації – вони стають комунікацією нових видів транспорту, які не можуть з'явитися, бо архаїчні дороги їм заважають.
В Києві досі нема інтегральної стратегії київської агломерації. Ми не знаємо, скільки людей-некиян працює в Києві. Ми не знаємо структуру детериторіального виробництва нашого міста. Ми в принципі не розуміємо нову топологічну організацію міста під ці інші реалії. Наш Генплан це архаїка.
Міста стають постіндустріальними і постаграрними. Це означає, що індустріальне і аграрне як недомінуюче і високотехнологічне має бути вплетене в постіндустріальну мережеву структуру міста.
Територіальна структура міста міняється в топології за межами землі, русел наземних комунікації і заземлених будинків та площ. Комунікація в місті стає принципово домінуючою. Віртуальне місто поступово витісняє актуальне місто.
Майдан виник не на Майдані Незалежності. Майдан виник у інтелектуальній комунікації. Можна скільки завгодно сакралізувати площу в центрі Міста, але її дух завжди буде поза цією землею. Майдан – це дух, а не земля чи конкретний локус.
І киянам потрібно буде вибирати – земля, полита кров'ю, чи мережевий дух, запліднений інтелектом. І ці речі не завжди можна поєднати, бо вони мають єднатися не в уявленні чи в серці, а в топології міста.
Де нам знайти мера Києва, який хоч трохи це розуміє, або принаймні цікавиться цим?
Ми маємо проблему з кадровим потенціалом для міської влади. Якщо би кияни хотіли змінити київського мера, то хто би міг прийти йому на заміну?
Хто замість Кличка? А кандидатів і нема.
Дивна річ – вже більше року ми живемо у післяреволюційній країні, вже більше року країна у стані війни, а нових претендентів на крісло київського мера так і не з'явилося.
Може Саакашвілі в Київ запросити на посаду мера Києва? Але ж Саакашвілі не може бути кризовим менеджером для всіх регіонів України.
Мають же бути і кияни, громадська активність яких щодо міста знана і підтримувана багатьма і які водночас хоч щось розуміють в сучасній урбаністиці.
Де взяти нового мера з компетенцією сучасної урбаністики для Києва – ось проблема.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
