22 вересня 2015, 09:46

ХТО ТАКИЙ БЛОГЕР?

Хто такий блогер і чим він відрізняється від журналіста?

Мабуть не тільки тим, що журналіст, як правило, професіонал, а блогер не завжди професіонал, бо бувають непрофесіонали-журналісти і професіонали-блогери.

Блогер є породженням мережевої онлайнової інтерактивної комунікації, яка принципово відрізняється від систематизованої (інституалізованої) оффлайнової монологічної комунікації.

Блогер виникає як реакція на Засоби Масової Інформації складного світу. В якийсь момент виявилося, що масова інформація може повідомляти лише прості речі багатьом. За сегментацію інформації ринок не готовий платити. Отже сегментована і призначена для вузьких кіл користувачів інформація виявилася запитана поза межами тих, хто приймає рішення на рівні держави чи корпорацій. З'явилося багато людей, справа яких залежить від осягнення нових смислів, перспектив, уявлень, мислительних установок та мотиваційних настанов.

В цьому контексті кількість людей, які приймають рішення, від яких залежать інші люди, протягом останнього часу збільшилася. З іншого боку, виникли технічні можливості (Інтернет + соціальні мережі) доставки такої сегментованої і персоналізованої інформації до тих, хто приймає рішення, але не готовий за них платити як за консультаційні послуги.

Отже блогінг це персоналізація і сегментація журналістики в процесі її масовізації. Блогінг це також універсалізація і ускладнення змісту публікованих текстів, бо вона є власне відображенням суті Інтернету як універсальної мережі єдиного людства.

Блогінг це принципова відмова від масовізації текстів блогера. І це дуже важлива обставина. Чим більш популярним стає блогер, тим більше ця принципова відмова актуалізується.

Традиційний журналіст виконував три основних функції: 1) інформування; 2) аналіз; 3) мотивація та організація дії. Інколи до цього додавалася функція розваг.

Позиція блогера з'являється як наслідок ускладнення світу. Блогер зайнятий інформуванням в тих сферах, де традиційна журналістика не діє, не встигає реагувати або викривляє події під натиском інституалізованих влади та багатства. Блогер зайнятий не тільки аналізом в сенсі аналітики подій, він також здійснює синтез (смислів, перспектив, нового дискурсу, нових організаційних та інших ініціатив). Блогер також здійснює мотивацію своїх читачів на певні дії, що традиційна журналістика давно перестала робити через недовіру до неї як до джерела суб'єктності на боці громади, а не влади та багатства. Блогер часто навіть поєднує функцію розваг з інформуванням, аналізом-синтезом і мотивацією-організацією.

Але в чому головна мета-функція блогера?

Блогер здійснює складну орієнтацію в складному світі відносно смислу, перспективи та мотивацій. Тобто блогер робить все те саме, що колись робила традиційна журналістика, але перестала це робити через дві обставини: 1) світ ускладнився, в той час як журналістика залишилась орієнтованою на широкі маси, які здатні сприймати лише прості речі; 2) ринок готовий оплачувати лише масову журналістику, а сегментовану і персоналізовану журналістику ринок оплачує епізодично, мало і непевно.

В цьому сенсі журналістика не може бути складною і незрозумілою, бо її не буде читати масовий читач, відтак і її не буде оплачувати видавець.

Саме блогінг дає можливості переглянути функції інформування-аналізу-організації-розваг.

Блогер може робити те, що власне дуже рідко або майже ніколи не робив журналіст.

Перш за все, блогер може тримати рефлексивну і філософську позицію, яку зазвичай дуже рідко може пропонувати журналіст.

Блогер може здійснювати синтез нових мислительних установок і мотиваційних настанов.

Блогер може створювати та поширювати нові смисли та нові перспективи як щодо світу загалом, так і щодо будь-якої локації світу.

Блогер може пропонувати соціальні інновації, нові уявлення, нові ходи мислі, навіть такі, які є контраверсійними і не сприймаються широким загалом.

Блогер може не тільки прямо закликати та мотивувати до певних дій, а ще й організовувати ці дії під час всього процесу їх виконання, здійснюючи технологічно складні інтерактивні процеси в мережі, тобто працювати не тільки в тексті, але і в коментарях до свого тексту.

Блогер може породжувати новий дискурс, прив'язуючи і співвідносячи його з новою пропонованою ним же практикою.

Блогер може створювати цю нову практику і підтримувати її у вигляді послідовності цих дій, тобто блогер може мати план зміни локації чи цілого світу, якщо він має витримку достатньо довго орієнтувати соціальну реальність відносно пропонованих ним нового дискурсу та нової практики.

В той же час блогер може являти собою приклад нової ідентичності, яка слугує узагальненням всього того, що він робить.

Найкращий блогер це соціальний інженер на боці всієї громади, а не якоїсь політичної сили чи соціального руху.

Тому блогери в останні роки стали такими запитаними. Їх запрошують авторитетні друковані видання, їх запрошує телебачення, їх залучають політики, їх шанують громадянські рухи.

Блогер може займатися політикою. Але умови цього заняття доволі складні: 1) рівноважність присутності різних політичних сил в текстуальних контекстах; 2) за всякої оцінки подій прямо і чітко ставати на позицію всієї громади, з якою ідентифікує себе блогер; 3) уникати контекстів всіляких расових і національних ідентичностей, які сіють розбрат і ворожнечу, на користь громадянської в ідеалі універсальної ідентичності; 4) уникати трайбалізму в будь-якому його прояві; 5) періодично зі своєю референтною групою обговорювати свої тексти для уникнення чисто психологічних аберацій (скочування до гордині, жадібності, гніву, заздрості, хтивості, черевоугодництва, зневіри чи ліні). (Бережіться політики, вона провокує смертні гріхи:)).

Якщо блогер погоджується на якусь пропозицію систематизованої (інституалізованої) реальності, він стає професійним блогером.

Якщо спочатку умови його ангажементу дуже прості – роби те, що робиш, а ми будемо платити грант. Ніяких зобов'язань блогера щодо тиражів, рейтингу, відсотків політичної підтримки в такому грантодавстві спочатку немає.

Якщо блогер продовжує зберігати свою ідентичність і робити все те, що не робить журналістика, то його аудиторія зростає.

Коли аудиторія блогера зростає, грантодавець починає розглядати його, принципово мережевого і несистемного суб'єкта, як масовий, а отже інституалізований і тим самим капіталізований ресурс. А аудиторія починає розглядати блогера як звичний для неї ресурс повсякденної смислової та перспективної орієнтації.

І от настає цей момент – аудиторія читачів блогера зростає і починає вимагати від блогера писати на теми, що їй до вподоби, а його грантодавець починає ставитися до нього як до інституалізованого і капіталізованого ресурсу.

Найбільш морально небезпечним вибором для блогера є пропозиція від представників його аудиторії чи від грантодавця зайнятися інформаційним кілерством чи тролінгом певних осіб, партій, кланів, соціальних груп і т.д.

В такій ситуації блогер може перетворитися або на професійного журналіста, або ціною відмови від грантової підтримки і від подальшого зростання своєї аудиторії зберегти свою ідентичність.

Немає сумніву, що частина блогерів обов'язково скурвиться і знайде цьому багато виправдань. Але завжди будуть блогери, які не шукають виправдань і продовжать зберігати свою ідентичність.

В цьому сенсі лише Інтернет та соціальні мережі пропонують вперше такий вибір для блогера. У традиційного журналіста такого вибору не було, бо коли грошовитий власник купував його видання, радіо- чи телеканал, з часом йому не залишалось вибору, бо всі видання, радіо- чи талеканали ставали купленими.

У блогера завжди є такий вибір. Це зумовлено досить низьким порогом виходу в публічний простір, який вперше дав саме Інтернет.

Блогінг довго лишатиметься висхідним трендом тому, що на місце всіх скурвлених блогерів завжди приходитимуть молоді, драйвові і ще не куплені.

Отже блогер це не той, хто веде блог. Блогер це той, хто лишається блогером після того, як його блог стає популярним, а отже отримує можливість масовізації, капіталізації і т.п. Блогер це той, хто зберігає ідентичність універсального громадянства понад усе і незалежно від жодних життєвих обставин.

Володіти помислами своєї аудиторії благородно – головна настанова блогера.

Блогер це не професія. В свої основі блогер це громадянська позиція, яка творить публічну універсальність. І саме як така ця позиція блогера буде запитана ще тривалий час.

Деімперіалізація проти денацифікації: нариси проти російського імперіалізму

Україна досі не має свого дискурсу перемоги. При цьому росія не просто просуває свій дискурс денацифікації у світі, але його навіть, хоч і в негативному контексті, використовують в Україні...

Що таке рашизм?

Рашизм став уже називним для політики, що проводить Росія з моменту розпаду СРСР. Що таке рашизм? Онтологія рашизму Рашизм суть англомовний варіант "росіянізму", вперше як термін вжитого Олександром Герценом у романі "Минуле і думи"...

Одинадцять фронтів

Спроба помислити війну як певні напрямки завзятої активності, гідної наполегливості та роботи задля перемоги. У війні можна виділити 11 фронтів...

Війна та прєдєли

Зазвичай війну розуміють як продовження політики іншими засобами до екзистенційних меж (великих руйнувань, масової загибелі) і отримання в результаті цього екзистенційних переваг – світу, який краще довоєнного, хоча б з точки зору однієї зі сторін...

Звернення до мислячих людей світу

Тарас Бебешко: Війна, що її підло розпочав агресор, показала інерційність і повільність практично всіх міжнародних інституцій, системи міжнародного права – сучасної архітектури світу загалом...

Вперед до після перемоги!

Сьогодні у більшості українців накопичилося безліч припущень, які свідчать про неадекватні стратегічні уявлення. У чому смисл війни Росії проти України? Не вказуваний в російській пропаганді смисл, не той, який ми проговорюємо в українській пропаганді, а дійсний? Чому ми думаємо, що українці можуть стояти на смерть за свій смисл війни, а росіяни не можуть стояти на смерть за свій смисл війни, хай би навіть Росії довелося зазнати повного краху чи знищити разом з собою весь світ? Чому ми думаємо, що воювати можна лише з високим моральним духом? Хіба смертельна агонія дає меншу мотивацію у війні, ніж високий моральний дух? Чому ми думаємо, шо допомога Заходу означає, що він зацікавлений у швидкій перемозі України? Що з того, яку допомогу нам надають і як це роблять, про це не свідчить? Україна опиняється у моделі війни не на виснаження, а на повне знищення: величезні руйнування та масові жертви українців в обмін на мінімально-достатні фінансування, гуманітарну допомогу та постачання зброї та боєприпасів з боку Заходу – і так довго, дуже довго...