СВІТОВІ ЛІДЕРИ ПРО СВІТ НА 70-ій СЕСІЇ ГЕНЕРАЛЬНОЇ АСАМБЛЕЇ ООН
Виступи світових лідерів на 70-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН 27-го та 28-го вересня 2015-го року розказують не тільки про світ, вони розказують також про їх власний рівень оцінки того, що відбувається у світі.
Виступи представників держав світу, членів ООН, можна поділити на два типи – виступи національних лідерів (виступи національного егоїзму) і виступи світових лідерів (виступи з позиції світу). З тих виступів, що вдалося побачити, до виступів національного егоїзму можна віднести виступи лідерів України, Бразилії, Польщі. До виступів з позиції світу можна віднести виступи лідерів Білорусі, США, Китаю, Йорданії, Росії.
Антизахідна і залякуюча "сильних світу цього" риторика президента Білорусії Лукашенка, звітна і обвинувальна щодо Росії прозахідна риторика Президента України Порошенка – ніби два різних полюса неадекватності: неадекватність світового бачення і неадекватність національного бачення.
Президент України Порошенко в своїй промові від 27-го вересня 2015-го року звітує про досягнення щодо цілей тисячоліття ООН, в той же час звинувачує Росію в агресії. З точки зору деяких експертів (1, 2), це агресивна промова, яка не відповідає темі. А як з точки зору українців загалом?
Так, в емоційному план українці солідаризуються з позицією свого Президента. Але в рефлексивному розумінні це не позиція світового лідера, з нею не варто солідаризуватися. Це позиція національного лідера, який свій національний егоїзм виносить на світову арену в тематичному дисонансі з порядком денним ООН. Це пробачають інші члени ООН, але це не створює для України нові можливості.
Подивіться на виступ Президента Білорусі Лукашенко. Так, він антизахідний. Так, він називає війну в Україні братовбивчою і громадянською, що Україна заперечує. Так, він відкрито звинувачує "сильних світу цього" в помилках в Афганістані, Іраці, Лівії, Сирії, не визнаючи помилки своєї недемократичної діяльності як політика. Цей виступ може нам не подобатися. Але за своєю позицію, це виступ світового лідера. В своєму виступі Лукашенко аналізує світову ситуацію.
Президент України раніше багато говорив про необхідність реформувати ООН. Чому уже не зробити конкретні пропозиції в плані реформ ООН? Мова ж іде не тільки про ідею позбавити Росію права вето в Раді Безпеки ООН. Суть в самій основі цієї проблеми – ООН розділена на держави двох сортів – членів Радбезу та інших.
В цьому плані Президент Бразилії Ділма Русеф в своєму виступі зробила велику помилку, пропонуючи розширити Раду Безпеки ООН за рахунок нових членів (маючи вочевидь на увазі входження туди Бразилії). Взагалі виступ Президента Бразилії був затягнутим і теж звітним – дуже багато було про успіхи Бразилії, і дуже мало про бачення світових проблем. Це теж позиція національного егоїзму, яка не має жодного стосунку до позиції світового лідера.
Давайте подивимося на виступ світового лідера Президента США Обами. Президент Обама проголосив ряд цікавих тез щодо бачення світової політики та ролі в ній принципів, базованих на ідеалах ООН. Сила не долає хаос у світі, хаос можуть подолати спільні дії об'єднаних націй. США отримали урок в Афганістані та Іраці про обмеженість права сили. Соціальні технології, соціальні мережі, знання, інновації, творчість, а не контроль над територією дозволяють сьогодні отримувати успіх країні. Норма нерозповсюдження ядерної зброї була реалізована у договорі з Іраном. Це дія правової сили міжнародної системи.
Анексія Росією Криму і анексія Росією Східної України – на це США не можуть закрити очі. У США є глибоке розуміння історичних зв'язків Росії та України. Але США не можуть стояти осторонь, коли суверенітет і територіальна цілісність країни піддаються кричущому порушенню, і все, що відбувається в такій країні як Україна, може відбутися в будь-якій з країн світу. Зараз українці найбільш ніж будь-коли зацікавлені у зв'язку з Європою, а не з Росією.
Санкції проти Росії це не намагання повернутися до нової холодної війни. Через світові санкції падає російська економіка і відбувається еміграція розумних росіян. Ми не хочемо ізолювати Росію. Ми хочемо, щоб Росія була частиною системи світової безпеки.
Апокаліптичний культ ІДІЛ є світовою небезпекою. Військової сили недостатньо, щоб змінити ситуацію в Сирії (тому підхід Росії США не сприймають). Неможливо вернутися в довоєнний статус-кво. Асад відреагував на громадянські протести в своїй країні шляхом ескалації, репресій і убивств. Тому в Сирії потрібна нова влада. Водночас США готові співробітничати з Росією по Сирії.
Тобто Президент Обама формулює міжнародний принцип "право сили на світовому рівні діє неефективно у світовій політиці" і щодо цього принципу здійснює критику політики Росії. Він навіть визнає власні помилки США в Іраці та Афганістані. Тобто він не власний національний егоїзм просуває чи навіть гегемонію США. Він пропонує принциповий підхід для світу.
Чому власне виступ Президента Польщі Анджея Дуди може бути охарактеризований як виступ національного егоїзму? Президент Польщі говорив про геноцид часів Другої світової війни, про необхідність реформи Ради Безпеки в контексті обмеженого розуміння, викладеного в пропозиції Франції. Він констатував релігійні конфлікти та порушення прав меншин, по відношенню до яких Польща закликала ООН до їх подолання. Оце найсуттєвіша ознака національного егоїзму – відсутність конкретних світових інновації та ідей і заклик до ООН щось вдіяти в тій чи іншій сфері. Окрім того, національний егоїзм пов'язаний також з постійним приверненням уваги до своєї країни. В його виступі теж звучать звітні інтонації (як Польща виконує настанови цілей тисячоліття ООН).
Виступ Голови КНР Сі Цзіньпіна, як завжди, був обережний. Голова КНР нікого конкретно не критикував, він позначав проблеми і робив загальнодемократичні заклики до їх вирішення. Світ зараз іде через прискорену еволюцію. Принцип рівності країн у світі є засадничим. Співробітництво – найкраща форма демократії. Архітектура світової безпеки повинна бути побудована на принципах справедливості. З позиції сили діяти у світі не можна. Потрібно утриматись від холодної війни. Глобальний капітал не може хотіти лише прибутку, це приводить до світової кризи.
Взаємодія цивілізацій має будуватися на їх взаємному визнанні. Промисловий розвиток не має бути вищим за природу. Мрія китайського народу – мрія великого оновлення. Китайська мрія відкриє можливості для інших країн. Китай ніколи не буде йти шляхом гегемонії і переділу сфер впливу. Китай виступає за більшу присутність країн Африки в керівництві міжнародних структур. Китай створює фонд в 1 млрд. доларів для підтримки діяльності ООН. Китай створить фонд у 100 млн. доларів для подолання криз в Африці.
Король Йорданії пропагував релігійні цінності. Він спробував вивести ісламське бачення світу на рівень загальнолюдський. Це зробити доволі важко, і з кожним роком все важче, оскільки сучасний складний світ слабко інтерпретується в релігійній парадигмі. Тобто релігія вводить лише обмежуючі норми. Релігія не здатна вводити позитивні норми. Релігія не здатна сказати, що конструктивного можна робити в складному світі.
Найбільш очікуваний виступ на Генеральній Асамблеї ООН – виступ Президента Росії Путіна. Це був антизахідний обвинувальний виступ з позиції імперського егоїзму Росії. Це виступ не наступально-обвинувальний, а жалісливо-обвинувальний. Його можна узагальнити так: ви не любите Росію, а Росія насправді хороша і може прислужитися світу, не дивлячись на свою агресію в Україні.
Позиція світового лідера в ньому була представлена у перетвореній формі – як реакційна щодо Заходу і зокрема США. Виступ Путіна відрізнявся від виступу Лукашенка тим, що Путін пропонував міжнародно-політичні інновації у боротьбі проти ісламського тероризму.
Президент Росії Путін почав свою промову з намагання архаїзації ООН, яку нібито потрібно реформувати, не змінюючи її основні норми. Він відстоював необхідність збереження право вето Росії як члена Ради Безпеки ООН. Дії в обхід Радбезу (щодо Росії) – нелегітимні.
Руйнування ООН в нинішньому вигляді буде руйнуванням системи міжнародної колективної безпеки. Потрібно зберегти Ялтинсько-Потсдамську систему (Путін називає її Ялтинською).
Що таке державний суверенітет? Це свобода та вільне обрання своєї долі людиною, народом, державою. Ніхто не зобов'язаний підлаштовуватися під кимось придуману модель.
Експорт демократичних революцій продовжується. Зокрема на Близькому Сході.
Ісламська загроза є загальносвітовою. Росія виступає проти міжнародного тероризму. Росія сьогодні надає допомогу Іраку, Сирії та іншим країнам.
Сьогодні Росію звинувачують у зростанні амбіцій, ніби у тих, хто так говорить, нема амбіцій. Росія ж хоче створити широку міжнародну антитерористичну коаліцію. Ключовими учасниками такої коаліції мають стати ісламські країни.
Путін розраховує, що міжнародна спільнота випрацює механізми безпеки щодо мусульманських країн. Тоді проблема біженців не буде загрожувати іншим країнам.
Конфронтаційна логіка Заходу спричинила до громадянської війни в Україні. Зупинити війну можливо тільки при виконанні Мінських угод. Потрібно поважати вибір людей Донбасу. Це запорука того, що Україна розвиватиметься як цивілізована держава.
Економіка має базуватися на принципах СОТ. Санкції проти Росії порушують ці принципи, порушують принципи конкуренції.
Правила гри на міжнародному рівні переписуються в інтересах вузького кола країн. Росія пропонує інтеграцію інтеграцій.
Росія узгоджує російський євразійський проект з проектом "нового шовкового шляху" Китаю.
Добра воля, презирство до інтриг та хитрощів і співробітництво – це принципи діяльності ООН, які можуть привести до успіху.
Риторика Путіна свідчить про те, що він втомився, втратив енергетику, неспроможний більше не те що впливати на світ, але навіть і привертати увагу світу. Враховуючи широкий піар виступу Путіна і явно завищені очікування, його промова це абсолютний провал.
Давайте особливо звернемо увагу на один абзац з промови Путіна, який показує шизоїдність путінського розуміння світу.
"В цьому ж ряду і питання про так звану легітимності державної влади. Не можна грати і маніпулювати словами. У міжнародному праві, в міжнародних справах кожен термін повинен бути зрозумілий, прозорий, повинен мати однакове розуміння й одноманітно зрозумілі критерії. Ми всі різні, і до цього потрібно ставитися з повагою. Ніхто не зобов'язаний підлаштовуватися під одну модель розвитку, визнану кимось раз і назавжди єдино правильною."
Цей абзац наскрізь суперечливий. Якщо в світі модель не одна, і ми всі різні, тоді критерії права будуть різні і гра словами неминуча. Якщо ж гра словами заборонена і критерії одноманітно зрозумілі, тоді модель світу єдина і під неї потрібно підлаштовуватися. Відсутність у Путіна ясного розуміння цієї обставини, створює небезпечну для світу шизоїдність політики російської держави.
В промові Президента Росії ніяких інновацій, ніяких ідей, ніякого приросту позиції по Сирії. Всім стало зрозуміло, що дії Росії в Сирії це не намагання вирішити проблему ІДІЛ, а спроба відвернути увагу світу та росіян від провалу російської влади в Україні, спроба змусити США піти на компроміс з Росією, тобто обміняти Сирію на Крим та Донбас.
Виступ Президента Росії Путіна розчарував. Але виступ Президента України Порошенка розчарував не менше.
Україна в ООН звинувачує Росію. Росія в ООН звинувачує Захід. Така звинувачувальна логіка – це глухий кут міжнародної політики. Це політична обмеженість Президентів України та Росії.
Світові лідери США та Китаю виглядають на фоні Президентів Росії та Україні набагато позитивніше.
Але в цілому у світі велика проблема – справжніх світових лідерів нема. Бо нема кому запропонувати нове бачення майбутнього, нову структуру міжнародної безпеки і відповідно реформу ООН або навіть нову міжнародну організацію, яка була б збудована уже не тільки на членстві держав, а куди б могли входити самодостатні громади і корпорації.
В цьому плані лідери США та Китаю це все, що поки що є у світу з точки зору можливих позицій інновацій. Але навіть ці лідери поки що не демонструють достатнього рівня світових інновацій.
Нам залишається сподіватися, що виступ Президента України 29-го вересня 2015 року на загальних дебатах 70-ої Генеральної Асамблеї ООН вже після виступів Президента США та Президента Росії буде більш змістовнішим. Але чи буде це виступ світового лідера, з лідерською позицію щодо світових проблем та проблем ООН?
