НІХТО, КРІМ НАС
Ситуація в Україні добігла логічного завершення – і зайшла в глухий кут.
Ніхто не знає, що робити – ні Президент, ні Парламент, ні Уряд; ні США, ні ЄС, ні інші союзники України.
Ну всередині України можна ще деякий час говорити про те, що різні агенти Росії дестабілізують ситуацію, допоки сама постановка питання не набридне навіть тим, хто таке говорить.
Український владний режим – непіддатливий до самостійних змін.
Можна вірити компромату Онищенко, можна не вірити компромату Онищенко. Але компромат існує і переданий спецслужбам США.
Думаєте українська влада зможе виторгувати в США ігнорування фактів?
Корупція в нинішньому Парламенті це вже факт. І головним винуватцем цієї корупції, за фактами компромату, є нинішній Президент.
І для цього не потрібен компромат Онищенко. Про це і так всі знають.
І що ми далі робитимемо?
А давайте закриємо очі. От є проблема – тотальна корумпованість Президента і Парламенту – а ми скажемо, що проблеми нема, а той, хто говорить про проблеми, є агентом Росії.
І все.
І нехай все іде, як іде.
І як ви думаєте – що буде далі?
Ви думаєте воно само якось налагодиться?
Президент визнає, що він займався корупцією в Парламенті, а корумповані депутати визнають, що брали гроші за голосування? Вони всі покаються і заходяться боротися з корупцією чи будуть робити реформи?
Ви в це вірите?
Я не вірю.
Революція Гідності була спробою громади України вирватися і перестати бути країною аутсайдерів.
Тільки олігархічна влада, яку ми так і не змогли люструвати, зовсім не збиралися нічого змінювати.
Саме в процесі нинішньої контрреволюції Україна повертає собі дореволюційний статус – жалюгідної корумпованої країни, де олігархічна влада вважає свій народ бидлом.
Революційна практика показує, що реформи в одному міністерстві, в окремій корпорації, в окремій області не є можливими. Реформи можливі як системний процес в усій країні. Це справа української громади, бо влада не може, не хоче, не вміє.
Допоки існує олігархічний консенсус, який уособлюють Президент, більша частина Парламенту та олігархічний Уряд, ніякі реформи в країні не будуть можливі.
Україна лишатиметься корумпованою нереформованою бідною країною без жодних позитивних перспектив.
Подальші зволікання з вирішенням цього питання згубні для України.
Ніхто, крім нас, української громади, вирішити проблему не може.
Я читаю багатьох провладних експертів і дивуюся. Хіба стоїть питання – бути достроковим перевиборам Президента та Парламенту чи не бути?
Питання стоїть так – або громада відлюструє більшість правлячого класу мирним чином, або це буде здійснено шляхом громадянської війни.
Чи ви вважаєте, що громадянська війна в Україні неможлива?
Агов, експерти, соціологи і політологи, – візьміть на себе відповідальність, підтвердьте це, і чітко скажіть: ні, громадянська війна в Україні неможлива, бо, наприклад, АТО і путінська загроза її каналізує.
Загроза громадянської війни це наслідок неспроможності правлячого класу і тих експертів, які його обслуговують, відчувати настрої громадян.
Понюхайте повітря, добре понюхайте. Чуєте? Це запах палаючих шин. Хоч шини на Майдані ще і не палають. І можливо не будуть палати. А запах є.
Потрібно готуватися до нового етапу революції. І можливо вона буде не на Майдані. Бо на цей раз олігархи за нього не заплатять.
Скільки ще влада дуритиме нам голови тим, що план громадянського оновлення країни через перевибори придуманий в Росії?
Ну місяць, ну два. Може більше, може менше.
Але загляньте всередину себе – всі ми, хто хоче змести нинішню корумповану владу – невже ми є агентами Росії?
Якщо ми не віримо самі собі в тому, що діємо в інтересах України, тоді кому вірити?
Конституційний процес від громади. Люстрація від громади. Самоврядування (децентралізація) від громади. І реформи від громади.
Дострокові президентські і парламентські перевибори.
Це ми маємо зробити, українська громада.
І ніхто, крім нас.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
