Сергій Дацюк Філософ

XX століття: походження та спадкоємність України

17 квітня 2018, 11:16

Вже зовсім скоро, в кінці квітня 2018-го року, настане століття Гетьманату. І питання, поставлені сто років назад, мають отримати продумані в історичній ретроспективі, неемоційні та відрефлексовані за сто років відповіді.

Звідки походить незалежність України в ХХ столітті?

12 січня 1918 року на переговорах у Брест-Литовську німці офіційно визнали за українською делегацією право вести переговори самостійно. Потім порадили їм проголосити незалежність України, оскільки з формальної точки зору незручно укладати мир з державним утворенням, яке ще не оголосило себе незалежною державою.

20 січня було зроблено перерву в ході переговорів, а вже 22 січня 1918 року було проголошено незалежність України як IV Універсал. Незалежність України є модель, яка була реалізована як місток між німецькими геополітичними інтересами та українським самостійництвом, яке було дуже слабко представлено в українському тогочасному політикумі.

Тобто це був місток між німецьким генералом Максом Гофманом, що представляв Німеччину на переговорах у Бересті, та інтелектуалом цивілізаційного рівня Миколою Міхновським, який однак був бездарним політиком і мав чисто інтелектуальний вплив. Виборювати самостійність України і при цьому бути абсолютно неспроможним досягати політичної єдності країни через свій максималізм та екстремізм – такою була і подальша доля майже усіх українських націоналістів.

А між Гофманом та Міхновським були тогочасні українські політики, майже всі федералісти і компрадори, які в тій чи іншій мірі визнавали несамостійність України. Найбільшим федералістом був Грушевський, який навіть був лідером федералістського руху по всій Росії. На останньому етапі своєї влади виявив федералістські наміри Скоропадський, доклавши найбільше зусиль для побудови самостійної української держави. Директорія була геть компрадорською: Петлюра бажав протекторату Антанти, Винниченко – Росії.

Найбільша брехня багатьох українських націоналістів та замовчування деяких українських істориків щодо української незалежності спрямовані на те, щоб в українській пам'яті рішення про незалежність України вважалося українським. Українські історики знають, що це не зовсім так, але цей історичний факт "не пускають" в історичну пам'ять, бо він принизливий для українців.

Цей факт – чия це історична пам'ять? Національна? Ні, націоналісти не хочуть цього пам'ятати, бо це принизливо для них. Громадянська? Ні, громадські активісти Вікіпедії ігнорують його, повсякчас уникаючи громадянських конфліктів. Офіційна державна? Ні, бо владоможці періоду незалежності хочуть приховати як походження власної влади від радянської номенклатури, натомість підкреслюючи походження власної держави нібито від націоналістичної люмпенізованої традиції (Петлюра-Бандера).

Тому ця історична пам'ять належить маргінальним інтелектуалам, які хочуть якось повернути аристократичну традицію благородства, мати справу в історії не тільки з правдою, але і з істиною, розбиратися з історичними проблемами та дилемами. Ніхто не любить цих маргінальних інтелектуалів – ні влада, ні націоналісти, ні більшість громади. Самостійність України це, перш за все, самостійне мислення інтелектуалів цивілізаційного рівня, як у Міхновського – за підходом, але не за ідейним наповненням.

Справа доходить до прямого лицемірства у Вікіпедії, де цей факт замовчується в українській версії і викладається в російській версії. Фактично ми маємо змову українських істориків щодо замовчування, які всіляко уникають цієї жорсткої правди.

Замовчуваннями та історичною брехнею пропагандистську війну з Росією не виграти і незалежну Україну не втримати. Саме така жорстка і неприємна історична пам'ять потрібна Україні, бо складне минуле – для складного майбутнього. І хто спрощує минуле, матиме спрощене майбутнє.

Історична пам'ять не любить істину і не любить правду. Історична пам'ять любить велич, перемоги, "золоті часи" і героїв. Історична пам'ять знає також, як бути з мудаками в історії – потрібно їх перетворити на героїв, а усі їх поразки пояснювати провиною інших та нездоланними обставинами.

Складність появи незалежності України в тому, що українська держава була сворена на початку ХХ століття через політично нав'язану українцям суб'єктність, якої вони за великим рахунком не були готові в плані політико-організаційному та теоретико-інтелектуальному. Лише з появою теорій Донцова, Липинського та інших, які могли хоч якось протистояти марксизму, з виникненням в 30-х роках інтелектуального середовища, що генерує концепції, альтернативні до радянських, Україна отримує мислительний шанс на самостійність.

Водночас самостійність України на початку ХХ століття існувала як міф невеликого прошарку українського суспільства, який чисельно не домінував, не мав інтелектуальної потужності і не був організаційно спроможним. Всі наші поразки того часу – саме через це.

Михайло Дубинянський поставив питання про потрібність міфологізації історичної пам'яті і про право на вибір міфу. Причому, очевидно, що на місце радянського міфу пропонується національний міф.

Не знаю, не впевнений, але можливо широким верствам народу потрібен якийсь міф, якщо не радянський, то націоналістичний. Просто я не раз уже доводив, що націоналістичний міф не є найкращим, щоб протистояти більшовицько-імперській Росії і щоб будувати Україну майбутнього.

Але я точно знаю, що всередині міфу неможливо приймати стратегічні рішення, всередині міфу неможливо боротися з ідеологіями нового зразка – мережевими, гібридними, віртуальними.

Міф це завжди спрощення. І зазвичай майбутнє складніше за минуле. В засновку майбутнього може лежати міф, але майбутнє не має вичерпуватися одним лише міфом.

Історична пам'ять мусить вміщати інші структури, окрім міфологічної – рефлексивні оцінки, стратегічні перспективи, проблеми, дилеми, конфлікти. Можливо ці структури не будуть масовими, але вони мають існувати для тих, хто приймає рішення.

Чим доросліше суспільство, тим більша його частина готова сприймати історичну пам'ять неміфологічно, невибірково – з усіма її проблемами та конфліктами, де наші пращури не завжди була праві – як в особі окремих керівників чи героїв, так і в колективності цілого народу.

Це високе право і велика честь мати невибіркову історичну пам'ять. Хоч якась частина суспільства повинна здобути таке право і відстоювати таку честь.

Чиїм нащадком є нинішня Україна найбільшою мірою: УНР чи Гетьманату?

Берестейський (Брест-Литовський) мир, який нинішня Росія називає сепаратним, був підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 року між Українською Народною Республікою та Німецькою імперією, Австро-Угорською імперією, Османською імперією і Болгарським царством.

Умови Берестейського миру. 1. УНР виходила з Першої світової війни. 2. УНР було визнано незалежною, рівноправною державою. 3. Холмщина та Підляшшя входили до складу України. 4. Німецька імперія і Австро-Угорська імперія зобов'язувались допомогти УЦР звільнити територію УНР від більшовиків. 5. УНР зобов'язалась постачати в Німецьку імперію та Австро-Угорську імперію їжу, що була потрібна для населення. (Вікіпедія, стаття "Берестейський мир").

"В кінці лютого 1918 року, за збройної підтримки Німеччини та Австро-Угорщини, Центральна Рада та уряд Української Народної Республіки повернулися до звільненого від більшовиків Києва. Українська влада не змогла стабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в Україні, встановити ефективну адміністрацію на місцях та гарантувати виконання Брест-Литовських мирних угод. Соціалістичний курс, якого дотримувався український уряд до більшовицької окупації, змінено не було. В регіонах процвітала корупція і бандитизм. Таким станом справ було обурене не лише українське населення, а й німецьке і австро-угорське командування. Воно було зацікавлене в нормалізації господарського життя України щоби розпочати імпорт українського збіжжя для потреб власних країн". (Вікіпедія, стаття "Українська держава" чи "Гетьманат")

Відтак Німеччина змушена була переходити від режиму союзницьких відносин до окупаційного режиму.

Центральна Рада могла би при цьому лишатися владою і надалі. Але Центральна Рада не тільки не виконувала умови миру, але і всіляко саботувала їх. Останньою краплею стало викрадення за прямим наказом деяких міністрів директора банку Доброго, який вів справи з німцями. Німці змушені були арештувати деяких українських міністрів і забезпечити перехід влади до гетьмана Павла Скоропадського.

За результатами Берестейського миру УНР сама призвела до своєї окупації, якої звичайно можна було уникнути. Саме УНР в останні дні свого першого існування (кінець квітня 1918) в ході торгів пропонувала німцям і кроки назустріч, і відновлення приватної власності для дрібних землевласників. І кожного разу отримала відмову – "zu spät" (занадто пізно). Щодо УНР квітня 1918 цей мем набуває символічного значення – "zu spät". Дивіться матеріал з сайту історика Павла Гай-Нижника про останній день існування Центральної Ради.

Саме УНР приймає ряд Універсалів, в яких (зокрема в 3-ому і 4-ому) визнавалася федерація з Росією. Пізніше більшовики, а разом з ними і тодішні та нинішні націоналісти звинувачували Скоропадського за його грамоту про федерацію та за його приватизацію землі, ніби він був першим чи останнім, чи унікальним в цьому.

УНР в свій перший період існування (7 листопада 1917 – 29 квітня 2018) була владою декларативною, партійно-конфліктною і відтак безвідповідальною в плані державності. Директорія як друга спроба УНР (14 листопада 1918 – 10 листопада 1920) була ще більше безвідповідальною в плані державності. Найбільш катастрофічним було те, що Директорія діяла в плані збройної відсічі більшовикам не лише через регулярну армію, але і через отаманщину, що зрештою і призвело до поразки української незалежності.

Конституція України 1918 року, прийнята в останній день УНР (29 квітня 1918 року), була Конституцією Відчаю, бо була декларативною, тобто не підтверджувала, а бездоказово заявляла те, чого не було – незалежність і суверенітет України. Конституція 1918 була зроблена нашвидкоруч задля втримання влади Центральною Радою та її Урядом. Наступні українські Уряди не відміняли як декларативну, бо вона державності не допомагала і не заважала.

Українські націоналісти мають з більшовиками та нинішньою Росією дуже мало спільного. Але дещо мають. І найбільш кричущою є їх єдність у питанні несприйнятті української аристократичної традиції, яку репрезентує Павло Скоропадський. Їм ближче отаманщина Петлюри.

У заяві В.В'ятровича про спадкоємність України міститься важливе замовчування. Ось цитата його висловлювання на телеканалі "112 Україна" від 26 січня 2018 року: "Я думаю, що Україна повинна докладати чимало зусиль для того, щоб говорити про себе як держава, яка продовжує державні традиції Української революції УНР і ЗУНР 1917-1921 років". За формою (вказаний проміжок часу) правильно, а за суттю – замовчування Гетьманату 1918 року.

Якщо мова йде саме про державницькі традиції, то УНР це найгірші приклади державництва. І ми постійно будемо приречені їх повторювати, якщо чітко і жорстко не зробимо неприємні для нас оцінки.

Історія не є винятково демократичною. Народ – важливий суб'єкт історії, але не єдиний. В історії діють також особи (месії, лідери, герої, мислителі), партії, спільноти, культурно-інтелектуальні процеси (як от Відродження чи Просвітництво), стихії (Всесвітній потоп, епідемії) і т.д.

Носієм історичної пам'яті є не лише нація, але і окремі прошарки суспільства, пам'ять яких не збігається з пам'яттю нації, і ці прошарки мають відстоювати свою пам'ять – це пам'яті меншостей. Є своя пам'ять у українських росіян, у українських кримських татар, у українських євреїв, у українських поляків, у українських міських інтелектуалів, навіть у українських люмпенів і т.д.

УНР це приклад поганої держави, а Грушевський інтелектуальний, але безвідповідальний керівник України. Петлюра та Директорія це героїчні, але безвідповідальні державники.

Нинішня Україна аж ніяк не може бути спадкоємницею винятково УНР, тобто Україна не має бути спадкоємницею соціалістичної, корумпованої, бандитської, дезорганізованої квазі-держави.

Україна має бути спадкоємницею Гетьманату значно більшою мірою, ніж спадкоємницею УНР.

І зрештою давайте визнаємо державотворчу роль Німеччини в появі та становленні держави Україна на початку XX століття і на початку XXI століття.

Національно-вибіркова історична амнезія це політична безвідповідальність. Інституалізація національної амнезії це дуже небезпечно. Історична пам'ять це завжди той рівень відповідальності, який ми готові взяти на себе в розумінні історії.

Коментарі — 24
Святослав Сурма _ 23.04.2018 18:05
IP: 46.211.66.---
Victor Zub:
Підтримую пане Вікторе, надто автор захоплюється викулупуванням чогось негативного, більше того не факторологічного, а більше власного тлумачення з негативом. Не демонструється ворожої ролі Росії тоді, то ж не бачиться того і сьогодні. Маргалізується автор, стає близький до "чорносотеннського словоблудства".
Елена Величко _ 20.04.2018 00:38
IP: 46.201.79.---
Victor Zub:
Ви статтю читали? Про що саме стаття? Що ви коментуєте?
Mike_Kharkov _ 18.04.2018 09:25
IP: 178.137.189.---
Victor Zub:
...Не замулюйте душі, людям і так тяжко.
Дійсно, нащо займатися хворобою, лікуванням? більше оптимізму – купуймо морозиво:)
Victor Zub _ 18.04.2018 01:47
IP: 35.205.118.---
Читав кілька статей п.Дацюка. Є у нього цікаві думки часом. Але атмосфера, дух його статей якийсь дуже тяжкий, як пише дуже хвора людина, або геній, до глибоких думок якого ніхто не прислуховується, через що він на всіх дуже сердитий. Тому і шукає якогось негативу. На БУЗИНУ схожий. От ви тут живете спокійно і не знаєте, що все погано, що ваші родичі походять з кріпаків. Чорний песимізм, пропаганда песимізму. Доволі пане Дацюк. Ми самі бачимо негатив що коїться в державі. Більше оптимізму, конструктиву і віри. Пропонуйте позитивний креатив, якщо є. Не замулюйте душі, людям і так тяжко.
Victor Zub _ 18.04.2018 01:33
IP: 35.195.42.---
Читав кілька статей п.Дацюка. Є у нього цікаві думки часом. Але атмосфера, дух його статей якийсь дуже тяжкий, як пише дуже хвора людина, або геній, до глибоких думок якого ніхто не прислуховується, через що він на всіх дуже сердитий. Тому і шукає якогось негативу. На БУЗИНУ схожий. От ви тут живете спокійно і не знаєте, що все погано, що ваші родичі походять з кріпаків. Чорний песимізм, пропаганда песимізму. Доволі пане Дацюк. Ми самі бачимо негатив що коїться в державі. Більше оптимізму, конструктиву і віри. Пропонуйте позитивний креатив, якщо є. Не замулюйте душі, людям і так тяжко.
Mike_Kharkov _ 18.04.2018 00:39
IP: 35.187.75.---
Janko Askatasuna:
І в Донцова,як і в Липинського шляхетність особи націоналіста на першому плані...
В Донцова?:) фанатизм та аморальність.
"национальная идея должна была быть аморальной" тому що "живут и господствуют только расы, которые не знают сомнений, которые не задумываются над правом на собственное существование за счет слабых", "Нужны спор и раздор, нужны войны и братоубийства для оздоровления больной души нации";... "молотом вбить. веру и правду во взбаламученные мозги своего общества, без сожаления добивая недоверков".
Шляхетно?
Все це для 3-го шляху українства (як нації). Так може в пана є 3-тє визначення шляхетності? суто націоналістичне, інтегральне? (друге вже зайнято нашими олігархами, що шляхетно мають народ).
.
А от Липинський дійсно шляхетно пояснював націоналістам, що нація не має шляхетності, її може мати тільки людина, яку ваша нація вже розчавила шовінізмом.
Andrii Molchan _ 17.04.2018 22:49
IP: 35.205.118.---
і ваще, украІну придумав фон Мюнхаузєн, а украІнскій язик саздал австрійскій гєнштаб. НАЦІАНАЛІСТИ КАЗДЛИ, Дацюк – інтєлллєктуал. Кажись усьо.
Олексій Кордун _ 17.04.2018 22:46
IP: 178.95.194.---
Можна назвати спробою інтелектуальної провокації. В іншому разі, це спірна думка дилетанта в історії щодо спірного періоду та спірної історичної особистості.
Janko Askatasuna _ 17.04.2018 20:17
IP: 35.195.195.---
І в 1991 незалежність проголошена лише формально,за зовнішніх причин і досі не була національною. А до Міхновського,Липинського,Донцова люди чину (і політики теж) почали прислухатися (як і зараз) zu spät. Все в тексті практично другорядне, роздуми "на тему".
І в Донцова,як і в Липинського шляхетність особи націоналіста на першому плані...
Mikhail Smolyanoy _ 17.04.2018 19:13
IP: 35.195.110.---
Коли знання, розум і відповідальність залишається за межами державотворення, відкривається коло страждання нації, в пошуках дійсних причин якого окличні люди прагнуть знайти вірний шлях. Стаття пана Дацюка прагне до того.
Елена Величко _ 17.04.2018 18:55
IP: 178.95.234.---
Чого ж нема державотворення? Бо по-перше, державотворення робиться людьми, що розуміть БЛАГОродство, що мають знання "як" та чутливість, Наразі бачимо тих, хто вже ні на що не реагує...
А по-друге, брехня та перекручення ніколи не бувать основою. А по-третє, то державотворення – це роблення законного та для усіх, а зараз ще й сучасного мирного життя – якщо буде робитись – усі зразу відчують, наразі маємо те, що учора на Свободі слова почула – більше половини м"яко кажучи – неправда, бо допоки якісь дрібні ініціативи, що роб.ляться доходять до низу – то перекручений непотріб, от хоча б про ліки...моя знайома ходила – один фурацилін -це показує ОСНОВНЕ – як в нас усе робиться – на словах, хоча ці всі ініціативи дрібні-дрібнесенькі та кардинально ніічого не міняють, окрім якогось гаманця. Бо, насправді, потрібні масивні реформи, що зразу змінять це Криве Дзеркало, особливо економічні віднос
Елена Величко _ 17.04.2018 18:43
IP: 178.95.234.---
Я вважаю початком держави Україна Київську Русь. Битви за трон були в усіх країнах та й зараз є. Але там, де народ заявив своє право – там інші порядки, інше відношення до громадян та якість життя.
Нажаль після розпаду СРСР,в Україні почався безлад та варварство, не розквіт, а розпродаж усього та повне ігноруваня громадян, що зараз видно, бо що не візьми – усюди кримінальні порушення закону, що й простих громадян веде по тій самій стезі. Тому без зміни економічного стану та керівників – держава буде занепадати, як і життя українців під загрозою, бо які б не були закони – хай найкращі – все ігнорується...
Що стосується буремних 1918- 1922 та...- то були складні роки, що тут казати, якщо у кращі часи ми такого наробили, хоча тут "ми"- то не зовсім вірно, наразі усе не так і складно – те, що пороблено – нікуди не годиться, питання як усе змінити, але наразі все продовжується...- що усі повинні виїхати чи що?
Майк Олександрів _ 17.04.2018 17:51
IP: 35.187.75.---
Пан Дацюк репрезентує себе як філософа, а не як історика. І від нього хотілося б почути не історичних розвідок, а нових ідей, концепцій. Тим більше, що суспільство зараз відчуває в цьому потребу, як ніколи
Aleks Rinko _ 17.04.2018 17:49
IP: 77.52.120.---
погано що немає "стирателя памяти"...
Вспышка – "Країна народилися у 1991 році а нація – у 2014 році". Амінь...
Mike_Kharkov _ 17.04.2018 16:47
IP: 178.137.189.---
Майк Олександрів:
Може варто було б виходити з того, що Україна має певну територію, певну мову, певний склад населення, певні природні та інтелектуальні ресурси і на цьому ґрунті будувати майбутнє?...Поки в нас ще є шанс
Фактично це 0-вий варіант – Держава почалася з 91-го і табу на все до 91-го. Це має право на життя, але "в нас" шансу нема, тому що діяти треба зараз, а зараз діяти можуть лише можновладці. Діяти творчо можуть лише организовані маси, натовп може лише руйнувати, а народ не має свого представництва ні у владі, ні у купі партій, ні у купі го – все контролюється верхівкою та ще й за наші кошти. Про нашу єдність вже подбали – розділили по кількох лініях та закріпили розбрат кров'ю.
boh _ 17.04.2018 16:40
IP: 194.44.142.---
Треба знати правду. Дякую за статтю.
Майк Олександрів _ 17.04.2018 15:23
IP: 35.190.213.---
А чи не здається вам, панове, що ми не тим займаємось? Чи треба нам з'ясовувати, чиєю спадкоємницею є Україна? Хто був більшим державником у минулому? Чим це допоможе будувати сучасну країну? Може варто було б виходити з того, що Україна має певну територію, певну мову, певний склад населення, певні природні та інтелектуальні ресурси і на цьому ґрунті будувати майбутнє? Будувати, використовуючи всі наявні сили, залучаючи найкращий світовий досвід? Думати не про минуле, не про те, хто у чому винен, а про те, якою має бути сучасна держава. Поки в нас ще є шанс
Didusь _ 17.04.2018 15:11
IP: 46.133.235.---
Про яке коректне історичне походження України взагалі можна говорити, пане Сергію, коли єдине чого бажає теперішня правляча родина – перманентна нульова декларація. Періодично: "кримінальні дев'яності" – "нульова декларація". Порошенко та олігархічний клуб, який його висунув, не відають не те, що таке "українська"- їм невтямки, що таке Д-Е-Р-Ж-А-В-А в принципі. Зараз просто ідеальна ситуація для покидьків. Лякай нескінченною військовою загрозою та роби що душі заманеться. А душі там ой які мрячні.
Евгений Дубровский _ 17.04.2018 14:51
IP: 79.135.195.---
Можно сказать кратко – украинский народ последние 200 лет в управлении государством не принимал участия, сейчас он тоже роли в украинской политике не играет, так как все привыкли, что власть – отдельно, народ – отдельно, как было при поляках и россиянах, а идея украинской государственности начала набирать популярность последние 20 лет.
бун _ 17.04.2018 13:24
IP: 77.123.160.---
Mike_Kharkov:
. Для цього ж мінстець цілодобово промиває мізки громадянам політбрехнею, для цього вирощують радикалів та етнонаціоналістів.
Майк, в листі Хмельницького до московського царя від 17.02.1654р. йдеться про те, що на українських землях після входження їх до складу московської держави мають бути ті цінності та порядки, що склалися еволюційно до 1648р., тобто, як пише Хмельницький, за "наших королев"ят". Це певний тип самоврядування, адже тоді в містах проживало більше населення, ніж в селах, судова та виборча системи, недоторканість власності з поділом на державну, приватну та муніципальну та ін. І тому ті сучасні політики, які ви і Сергій називаєте націоналістами, вони націоналістами може і є, але не українськими.
Mike_Kharkov _ 17.04.2018 13:23
IP: 178.137.189.---
"давайте визнаємо державотворчу роль Німеччини в появі та становленні держави Україна на початку XX століття і на початку XXI століття."
===
Хіба що факт участі. Давайте зробимо якомусь племені державу – домовимся з вождем. І що? то буде "державотворча роль"? тільки епізод. Цю роль треба дограти до кінця – вивчити все плем'я, довести до рівня розуміння сучасного світу, ролі та структури держави. А інакше чесніше буде помінятися на буси та звалити. Така історія з ам. індіанцями вийшла, але не бажають вони у державу і все тут, і живуть у квазі, у резерваціях.
От якби німці встановили свою владу, поліцію та закони хоча б на покоління, було б про що казати. Але є ще й геополітика.
Нема в нас держави й не було. Форма є, а змісту нема, тому що народ до цього не готовий, а "німців", що б його навчили не знаходиться, тільки спекулянти. А самоосвіта не йде, простіше їсти політфастфуди.
бун _ 17.04.2018 13:12
IP: 77.123.160.---
На перешкоді до адекватного розуміння національної історії знаходиться культ Богдана Хмельницького, а відтак різко негативне відношення до Яреми Вишневецького і всієї шляхти та князів після Данила Галицького. Офіційна історія, яка насправді мало відрізняється від радянської, дуже вигідна сучасним політиками сомалійського типу, які при владі в нас всі часи Незалежності, адже це дає змогу не оглядатися на принципи української шляхетської демократії, які були в основі загальнонаціональної етики до радянської культурної революції 1930-х.
Mike_Kharkov _ 17.04.2018 13:04
IP: 178.137.189.---
Своєчасна стаття, а може вже й запізно. Аристократичну традицію вже так спаплюжено брехнею, що й відшукати тяжко за останні 100 років. Може повертатися треба ще глибше, ніж 100 років, і все одно як це стосується сучасного "державництва", це не важливо. Важливі принципи заснування, основи. Їх треба знайти без брехні та політиканства, без партійщини. У Котляревського куди більше джерельного українства ніж у сучасних його захисників, і після нього й пішла крива гілка політиканства, спекуляцій цілим народом.
А про засновництво держави Україна-91 все вже відомо (але не всім:)) – засновано громадянами бувшої УРСР, під тиском номенклатури. Притягувати за вуха УНР та і. потрібно лише нащадкам номенклатури – олігархії, для красивої легенди своїй владі. Для цього ж мінстець цілодобово промиває мізки громадянам політбрехнею, для цього вирощують радикалів та етнонаціоналістів.
Звідси й висновок – це не пол. безвідповідальність влади, а методи її.
Alexx Roven _ 17.04.2018 12:57
IP: 35.195.42.---
Миклован:
німців нам не треба, крапка
- а также украинских большевиков и националистов. нужны интеллектуалы.
Корупція1191 Україна та Європа973 Aтака Путіна1136 Уряд реформ353 Свобода слова556
ОСТАННІ ЗАПИСИ
Сергій Лямець

Банковская революция от НАБУ в деле Березкина. Теперь можно посадить всех работников госбанков

10
Альона Шкрум

СМІЛА. МОРАТОРІЙ НА РОЗУМ (с).

Віктор Уколов

Напад на Козьякова сповільнить формування Антикорупційного суду

Сергій Лямець

Рейдерский конвейер. Как АРМА именем революции помогает спрятать активы одессита Леонида Климова

Юрій Мірошниченко

Відновлення духовності та моральності – ключові передумови для розбудови України!

3
Костянтин Матвієнко

Професійний День інформації

Альона Гетьманчук

Україна-США: перезапуск стратегічного партнерства. Чи стратегічного патронажу?

1
Айдер Муждабаєв

"Тарифный геноцид", "террор холодом" – негодный политический лексикон

41
Сергій Лямець

Сериал "Продан". Делаем вместе

Ірина Федорів

Врятуй #БіличанськийЛіс відправ сьогодні смс з текстом 08 на номер 3399 після 22:30

2
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter