НИНІШНІ ВИБОРИ ТА ГРОМАДА
В самому наративі нинішніх виборів криється жорстка помилка. Якщо ви на найближчі президентські вибори знаходитесь всередині персонального вибору "Юля, Володя, Петя, Толя, Юра, Олег, Слава" чи у його скороченому варіанті "Юля чи Петя", ви вже програли.
Це не вибір, бо ніякого вибору на цьому рівні немає. Неможливо вибирати між персональними медіа-образами, створеними всередині олігархічних мас-медіа. Завдання олігархічних мас-медіа – відволікти нашу увагу на спотворений порядок денний, на фейковий вибір між однаково пасивним з боку громадян спогляданням за боротьбою владних персон.
Ситуація могла би змінитися, якби участь громадськості у випрацюванні кожним кандидатом у президенти програми реальних змін була би ядром їх медіа-образу, була би основою порядку денного в Україні, головною структурою публічної політичної комунікації. Але в тому то і проблема, що олігархічні медіа нізащо не будуть це робити.
Звичайно можна сказати, що справа не у випрацюванні кандидатами програми реальних змін, а у тому, хто з них і як буде ці зміни впроваджувати. Тим не менше майбутнє впровадження змін теж можна спрогнозувати за вже наявними ознаками під час самої виборчої кампанії:
- чи достатньо потужна програма або стратегія представлена кандидатом;
- чи створено команду кандидата, де професіонали покривають всі ключові напрямки для виконання цієї програми:
- чи ця програма та стратегія кандидата дійсно дозволяє вирішити ключові проблеми нинішньої кризової ситуації та війни в Україні;
- чи достатньо громадськість залучена до випрацювання програми кандидата, наскільки багато представників громадськості включені у команду кандидата.
Адже переломити нині існуючу ситуацію кризи громадської довіри до політичних лідерів є одним з головних завдань нинішньої виборчої кампанії. Відтак і телебачення, і офіційний владний дискурс будуть всіляко намагатися відволікти увагу громадськості від цих питань і переорієнтувати суспільну свідомість на такі основі негативні тези:
1. Вибираючи між кандидатами, ви вибираєте між різними групами олігархів чи навіть окремими олігархами (всі кандидати продажні, всі працюють на олігархів, тому хай буде так, як є – збереження олігархічного консенсусу невідворотнє).
2. Вибори нічого не змінюють, і майдани нічого не змінюють, тому сидіть і не рипайтеся (посіяти безнадію, апатію, зневіру, знизити громадську активність антивладних кандидатів).
3. Жодній виборчій програмі вірити не можна, тому що вони не виконуються (закцентувати увагу на персоні кандидата, уникаючи розмови про його програмні наміри).
4. Представники команди кандидата продажні, тому вірити їм не можна (каналізувати громадську підтримку кандидата, дискредитувати його експертів та симпатиків).
Мова сьогодні йде про те, що нинішня олігархічна влада, здійснивши контрреволюцію в квітні 2016 року, розгорнула безпрецедентну війну проти громадських активістів, проти громадської політичної активності, проти громадського дискурсу, який повністю заблоковано на телебаченні.
Особливо негативним явищем зараз є знецінення ролі громади, громадського дискурсу та критики з позиції громади в публічній політиці, зокрема на телебаченні. Жорсткій, брехливій з елементами фейку критиці піддаються ті політики, які намагаються залучати громадські рухи та структури і спиратися на них в своїй політичній діяльності.
На цій по суті громадянській війні, яку приховано веде нинішня влада, є реальні втрати серед громадських активістів. Справа дійшла навіть до створення тимчасової слідчої комісії у Парламенті, але, скоріш за все, системного аналізу та політичних висновків ми від неї не дочекаємося. Адже мова тут іде не про окрему смерть громадської активістки Гандзюк, а про системне явище репресій олігархічної влади проти громадських діячів.
Успіх нинішніх президентських виборів буде залежати від того, наскільки громадському консенсусу вдасться перебороти олігархічний консенсус, нав'язати свій порядок денний через громадський активізм та соціальні мережі, запропонувати формати різного типу публічних угод громади з кандидатами в президенти, публічно здійснити вплив на зміст передвиборчих програм кандидатів та на формування команд кандидатів, перевести публічну комунікацію з режиму пасивного споглядання за перегонами персон-кандидатів у режим активної участі та конкуренції їх програм, команд, громадських рухів і громадських угод з кандидатами.
В цьому сенсі мова йде про продовження справи Майдану 2013-2014 років в контексті власне тієї проблеми, яка ставилася весь час відтоді – мало зруйнувати наявну рівновагу олігархічного консенсусу, потрібно витворити позитивну рівновагу громадського консенсусу.
Справжні революційні зміни це створення нової більш складної і більш зорієнтованої на громадянське суспільство рівноважної системи політичних, економічних, соціальних та культурних відносин.
Основна громадська стратегія на нинішні президентські вибори має полягати у наступному.
1. Відновити революційний процес змін в Україні – через Конституцію, зміну політичної системи.
2. Витворити чіткі та довгострокові програми деолігархізації та ліквідації корупції, уникаючи водночас дискурсу про вічну боротьбу з олігархами та корупцією, який нав'язаний нам західними партнерами і підтриманий українською олігархічною владою.
3. Започаткувати економічні зміни, спрямовані та виникнення та розвиток середнього класу, який водночас має проникати в усі монополізовані олігархами та крупним бізнесом сфери.
4. Поставити за мету зміну соціальної структури на користь переваги представникам середнього класу, які самі придумали та роблять свою справу, а не обслуговують олігархат та корупцію, тобто вже в процесі передвиборчої кампанії відновити діяльність соціальних ліфтів, дотримуючись норм чесної конкуренції та персональної шляхетності.
5. Досягти діяльністної єдності серед української громади, тобто вивести громадянські конфлікти за межі громадянського суспільства – проти олігархічної влади, проти агентів російської влади, проти відкритих ворогів на фронті російсько-української війни.
6. За будь-яких умов, за будь-якого спротиву, за будь-яких жертв стимулювати розвиток громадського активізму, громадської ініціативи, громадської участі у всіх цих процесах.
Тобто основним принципом стратегії громади в Україні на нинішніх президентських виборах має стати такий: "громада має бути у виграші після виборів з будь-яким переможцем".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
