Вперед до після перемоги!
Сьогодні у більшості українців накопичилося безліч припущень, які свідчать про неадекватні стратегічні уявлення.
У чому смисл війни Росії проти України? Не вказуваний в російській пропаганді смисл, не той, який ми проговорюємо в українській пропаганді, а дійсний?
Чому ми думаємо, що українці можуть стояти на смерть за свій смисл війни, а росіяни не можуть стояти на смерть за свій смисл війни, хай би навіть Росії довелося зазнати повного краху чи знищити разом з собою весь світ?
Чому ми думаємо, що воювати можна лише з високим моральним духом? Хіба смертельна агонія дає меншу мотивацію у війні, ніж високий моральний дух?
Чому ми думаємо, шо допомога Заходу означає, що він зацікавлений у швидкій перемозі України? Що з того, яку допомогу нам надають і як це роблять, про це не свідчить?
Україна опиняється у моделі війни не на виснаження, а на повне знищення: величезні руйнування та масові жертви українців в обмін на мінімально-достатні фінансування, гуманітарну допомогу та постачання зброї та боєприпасів з боку Заходу – і так довго, дуже довго. Це модель дій Росії щодо так званих ЛНР-ДНР протягом 8 років.
Чому ми думаємо, що війна швидко закінчиться? Ейфорія передчуття швидкої перемоги – це помилка багатьох українців. Якщо війна надовго, то українців потрібно не заспокоювати, а мобілізовувати на довгу і виснажливу боротьбу.
Стратегічна некомпетентність проявляє себе у інших аспектах.
Перемога у війні це здобуття стратегічної переваги на довгі роки, а не розгром російської армії чи навіть не кінець влади Путіна.
Наша проблема не в Путіні, і не у військовій силі Росії. Наша проблема у такій картині світу росіян, в якій місця незалежній Україні взагалі нема.
Робота з картиною світу росіян це шлях до перемоги України, але ми гидуємо це робити, бо вони, бачте, говорять російською і є злочинними дикунами. Мовний психоз чи гидування роботою з Росією в Україні це шлях до стратегічної поразки у війні з Росією. Росія сама себе не змінить. З такою Росією у України майбутнього нема.
Вигравати війну потрібно, але Україна не виграє війну лише збройними та інформаційними засобами.
Для цього Україні потрібна стратегія цивілізаційного рівня, яка включає закриття російського цивілізаційного проекту і започаткування українського цивілізаційного проекту. Це інша робота – гуманітарна, мислительна, концептуальна, але невійськова, неекономічна, неполітична.
Нестратегічний вихід з війни через Великий Договір з Росією для України така ж сама поразка, як і продовження війни, навіть якщо такий Договір затвердять інші впливові країни.
Навіть дуже вигідний на перший погляд Великий Договір з Росією без прорахованих заздалегідь моделей, ігор та стратегічних маневрів поверх нього не дасть Україні переваги.
Для стратегічного облаштування повоєнного світу Україні потрібна модель повоєнної світової безпеки, яку би серйозно сприймали США та Китай.
Чи серйозно в світі сприйняли українську ініціативу про створення об'єднання U-24 – United for peace – "союз відповідальних держав, які мають силу й совість, щоб зупиняти конфлікти негайно"? А чому так, як ви думаєте?
На які саме стратегічні інститути в Україні буде спиратися U-24? Цю нову модель міжнародної безпеки неможливо збудувати навколо жодного з існуючих інститутів в Україні. Таку модель міжнародної безпеки не передбачає нинішня Конституція України.
Лише стратегування як інституційно реалізований в державі процес концептуального відтворення більш сильної позиції у неперервній стратегічній грі дає шанс використати отриману ціною великих жертв та руйнувань перемогу. Лише таке інституційне стратегування здатне побудувати навколо себе нову модель повоєнної міжнародної безпеки України.
Стратегування досі відсутнє в Україні, хоча одна з можливих моделей його давно запропонована. Навіть під час війни особи, що приймають нібито стратегічні рішення, не мають стратегічних компетенцій і відкрито опираються створенню стратегування в країні.
Використання своєї перемоги Україною – це пакет змін: 1) Інакша Конституція; 2) Інституційне стратегування; 3) Нова система міжнародної безпеки, що опирається на Інакшу Конституцію та інституційне стратегування; 4) Нова система управління, яка включає програмно-проектний простір для залучення інвестицій, кредитів, компаній та міжнародних інституцій у повоєнну відбудову та нову побудову України; 5) Структурна перебудова економіки України включно з подоланням олігархізації як генератора корупції; 6) Просування у громадянському суспільстві як рівноправних різних форм усуспільнення українців – не лише домінуючого національно-державного, але і корпоративних, сімейних, урбаністичних, громадсько-групових тощо.
Без всього цього перемогою України скористаються країни Заходу та Китай.
Після питання "Що таке перемога України?" найважливішим є питання: "Що ми будемо робити зі своєю перемогою? І чи дадуть нам скористатися нашою перемогою?"
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
