Мистецтво уяви

Як жити, а не виживати? Чи мислити, чи інтерпретувати?

Відіграватися чи грати? Як стратегічно вигравати?

Як винахід чи відкриття вгадати, коли буденність мрії роз'їда?

Не можем ми стратегувати – у нас з уявою біда.

ˑ

Погано уявою не користуватись чи зовсім уяви не мати.

Ще гірше – мати хворобливу уяву і ніяк її не лікувати.

У школах і вузах тренують пам'ять, а уяву – дуже рідко.

Тому навіть з вродженою уявою її майстрів майже не видко.

ˑ

Коли ми творчість бачимо чужої розкутої уяви,

В продуктах, технологіях чи просто як ігрові забави,

Коли це так несхоже на нашу безуявну марноту,

Чого тримаємось за вічну і безкінечну нудоту?

ˑ

Простір уяви

ˑ

Картина світу з'являється, коли її намалюють і повісять на стіну.

Але жити можна в різних світах, живучи з однією картиною і не знаючи її ціну.

Навіть коли на стіні з'являється безліч картин світу, власник не переймається.

Він живе поза цілим, в повсякденності, а не в картині, тому не лякається.

ˑ

Жити в роді, в народі, в нації, в цивілізації, в людстві, уявляти Світ чи Позасвіт -

Це вибір соціалізованої уяви і церковної віри, який решту цілого застить.

Адже саме уявлення про різні світи і різні фізики, з точки зору науки, – єретичне.

Вважається, що фізика одна, як і світ, а уявлення, що їх багато, – гіпотетичне.

ˑ

Фізика – вже не одна, бо є квантова механіка, евереттика багатосвітності.

То ж хіба неможлива фізика Міжсвіту, мезофізика, фізика багатомірності?

Фізика сірих зон чи проміжків може бути недержавною і ненормативною.

Вона може мати інші принципи, може бути груповою чи корпоративною.

ˑ

Уявлення, що є Світ, Світи, Міжсвіт, Позасвіт і їхнє ціле – Лекемплет,

Міняє нас, міняє уяву, міняє соціальність, міняє весь наукових знань комплект.

Ми звикли читати про творення світів, бо це вже давно модно.

Але ми не вмієм уявляти міжсвітну творчість, бо не знаєм, що так можна.

ˑ

Вийти за межі уявлень про світ – не так просто, як здається.

Творити Міжсвіт чи Позасвіт треба вчитись з дитинства і це непросто дається.

Взагалі з дитинства видно того, у кого добре розвинена уява.

Це зазвичай здібна і винахідлива дитина, але дуже часто – роззява.

ˑ

Уява – зазвичай несоціальна, маргінальна, єретична чи навіть абсурдна.

Добра уява може навіть переслідуватись, хоча вона непідсудна.

Добра уява – неособиста, завжди за межами соціального конфлікту.

Добра уява не завжди сприяє кар'єрі чи соціальному ліфту.

ˑ

Добре уява буває там, де виникають неймовірні і нереальні сюжети,

Де є кмітливі письменники, художники, філософи, музиканти та поети.

Добра уява – там, де діти люблять комікси, аніме та манга,

Де не лише хороші вчені і винахідники, але візіонери чи пророки, як от Ванга.

ˑ

Добра уява – там, де виникають уявні світи, на наш світ не схожі,

Як от світ Толкіна, "Всесвіт Марвел", "Вавілон-5" та інші – божі і небожі.

Але Міжсвіт чи Позасвіт постають не з логіки, не з мови, не з науки чи технології.

Уявний Міжсвіт – це не матриця, він виникає не з міфології чи ідеології.

ˑ

Матриця – це таке самоповторення світу, який стає для всіх цілим,

Що може бути прийняте масою споживачів і стати для них зрозумілим.

Матриця – очевидна, така собі паразитарна екзистенція, запасний Дазайн,

Ніби посаджене дерево "Бонсай", що кидається на нас з криком "Банзай!"

ˑ

Саме з того, що до суті не потрібно прориватись мисленням, що вся уява – в мові,

Виникає Матриця, де все знайоме, вживане і споживане, де уяву знищено в основі.

Матриця подвоює відчуття реальності і творить дублікат наявної актуальності.

Матриця не ставить питання про віртуальність і не творить віртуальності.

ˑ

Віртуальність – конструктивна і підважує весь наш досвід чотиривимірного світу,

А віртуальна реальність – це Інакше, яке змінює уяву, досвід та освіту.

Технології віртуальної реальності вже є. Чому ж віртуальні простори не будують?

Правда проста – ми боїмося. Тому нас досі телебаченням годують.

ˑ

Межі уяви

ˑ

Ми перебуваєм в ілюзії, а те, що нібито насправді, – майя чи мара.

Ми здебільшого живемо в насправді, і справжня реальність – нора,

Де ми ховаємось від ілюзій, хоч для нас і невидима між ними межа.

Всяке насправді – це чиясь обмежена уява, просто не наша, а чужа.

ˑ

Де знаходяться межі уяви – в яких сферах знань, уявлень чи углядань?

Вочевидь в тих сферах, які найбільше змінюють людей проти їх бажань.

Уява не хоче літати там, де ми змінюватися не бажаєм ні на мить.

Саме тому уява пасує там, де ми найбільш невизначені, де нам болить.

ˑ

Уява пасує в теорії струн, де розмірності десять чи двадцять шість.

Уява не сягає темних енергії та матерії, звідки хаосу всюдисущість.

Уява не хоче бачити нанотехнології як лише елемент трансструктурності,

Де зеро-нано не тотожна нано-зеро і потребує теорій непростої сукупності.

ˑ

Чи часто доводилось бачити вам, як пасує уява перед усуспільненням,

Де воля ресентименту робить рабів, а незалежність не радує звільненням?

Як легко людям уявляти своє об'єднання в рід, плем'я, клан та націю,

І як неймовірно важко їм уявити ціле людства чи хоча б цивілізацію.

ˑ

Але найбільш не хочеться уявляти прийдешнє екзистенційної деформації,

Де освоєння космосу, роботи, андроїди, віртуальність та геномутації

Потребуватимуть розділення людства на різні частини чи резервації,

Які по суті будуть являти собою окремі мало контактуючі цивілізації.

ˑ

Найбільша нерівність – не за походженням, власністю, владою чи IQ.

Вона не долається знайомствами чи зв'язками на вечірках з барбекю.

Найгірша нерівність – це різна уява, бо її розподіл несправедливий.

Це дуже неприємно, бо не залежить, чи ти – багатий, чи ти – вродливий.

ˑ

Мрія мотивована, а фантазія відв'язна, її енергія рухається таємницею.

Тому мрія зверхності та домінування робить мрійливу уяву ницою.

Мислення буває нормативне і спонтанне, а уява – вільна і орієнтована.

Саме орієнтована так чи інакше уява найчастіша буває згуртована.

ˑ

Отже уява – не лише індивідуальна, але загалом і колективна чеснота,

Бо розпізнати колективні продукти уяви спроможна майже кожна істота.

Потенціал уяви майже точно вгадується, бо найважливіше у цій справі:

Чиї відкриття, технології, книги, ігри, фільми нам найбільше цікаві.

ˑ

Патія пов'язана з уявою, вони разом раз за разом створюють враження.

Уява – це любов, бо ненависть – це лише неприйнятного відображення.

Уява любові зазвичай створює такий світ, де живуть зі свободою та гідністю.

Світ ненависного психопата страшний не відірваністю, а уяви бідністю.

ˑ

Ніхто ніколи не жаліється на уяву, лише на пам'ять – "Ой, забув!"

Ви здивуєтесь, але хто без уяви, той ніколи далі очевидного не був.

Той, хто без уяви, не відрізняє уявне і те, що є нібито насправді.

Люди без уяви зазвичай не можуть навіть розпізнати брехню в правді.

ˑ

Погана уява викликає іспанський сором так, що навіть заважає жити,

Адже більшість рідко каже: "Ой, я не можу собі такого уявити!"

Люди, що не мають уяви, доводять людей, що її мають, до відчаю,

Бо хто з уявою, літає світлом, а хто без уяви, повзає пітьмою вічною.

ˑ

Ми прив'язані своєю уявою до потреб, але що б нашу уяву не займало,

Для Інакшого чи Позасвіту повсякденної уяви чи навіть заповітних мрій замало.

Щоб уникнути бездумності, зневолення, зневіри чи духовної евтаназії,

Потрібні вільні, спонтанні, безумні, відв'язні і нездійсненні фантазії.

ˑ

Механіка слонів світу

ˑ

Реконструюємо структуру індійського міфу про механіку світу,

Який стоїть на слонах та черепасі. Він входить в шкільну освіту.

Але рідко хто бачить там різні змістовні напрямки уяви,

Бо все залежить від того, що ми вважаємо за суть справи.

ˑ

Світ є плоский, дев'ятикутний, і небеса, ніби дах,

Нависають над світом і тримаються на цих кутах.

Проблему міфу ми знаєм по черепашому маркеру -

Зі слів проповідника Берга проповіднику Баркеру.

ˑ

Світ стоїть на семи слонах, а вони стоять на черепасі.

Але черепаха погано плаває, як їй самій встояти бідоласі?

Тож вона сама стоїть на такій же черепасі, і наступна за нею – теж.

І далі донизу там – черепахи, черепахи, черепахи, і так без меж.

ˑ

Ми ж спитаємо ще й про те, чи останній нагорі світ з небесами?

Бо легко уявити, що там теж світи, світи, світи – терасами.

Отже єдина дійсна реальність це – слони, і їх кількість важлива.

І перша невідповідність – дев'ять кутів і сім слонів, що якось підозріло.

ˑ

У Пратчетта слонів взагалі чотири, а п'ятий зісковзнув і окружно врізався в світ.

Тим самим цей п'ятий слон значно змінив світ, а не просто послав йому привіт.

З іншого боку, механіка говорить нам, що менше трьох слонів бути не може.

Тож слонів під світом десь від трьох до дев'яти, і це майбуть нам допоможе.

ˑ

Три слони саме і тримають плоский світ, який нам найзручніший.

А от чотири слони тримають науковий світ, який нам зрозуміліший.

Як тільки в чотирислоновому світі виникають великі тертя,

Ми прагнемо втекти в світ з трьома слонами, щоб полегшити опертя.

ˑ

Таким чином є важливим, скільки слонів ми під собою здатні уявити.

Чотири слони – це чотиривимірний світ, тут нас не обдурити.

Навіть, щоб уявити п'ять слонів під світом, потрібна деяка уява.

Сім слонів, як в індійській міфології, це вже серйозна для мислення справа.

ˑ

А от дев'ять слонів під світом – тут потрібна потужна фантазія.

Бо дев'ятислоновий світ – це не наука і навіть не якась міфічна оказія.

Дев'ять слонів – це не просто нова міра, а до нової міри – нова віра.

Вірте в дев'ять слонів, а не в сім чи в чотири, бо інакше буде у світі прірва.

ˑ

Власне це і є мистецтво уяви, яка будується цікавими запитаннями,

А не мріями, потребами, розумуваннями чи просто бажаннями.

Майстерність – знайти в структурі уяви цікаве питання як інакшу сутнісну міру,

Що творить нові ходи мислення, нові відношення чи нову віру.

ˑ

"Не на часі"

ˑ

Німці, французи та англійці десь у вісімнадцятому столітті винайшли поняття

"Дух часу" – невидимий агент, що диктує прийнятне для епохи завзяття.

У Гегеля, Гердера, Гете, Вольтера і Спенсера Zeitgeist – інтелектуальна мода,

Мислительний стиль, що зумовлює зміни, побачена в можливостях нагода.

ˑ

Але їх опоненти придумали, як знищити цей інтелектуальний потенціал епохи.

"Не на часі" – це про небажання мислити, уявляти чи змінюватись хоч трохи.

"Не на часі" – це поза "світовим духом часу", який нібито відчуває кожен ідіот.

"Не на часі" – це поза "національним духом часу", про який знає кожен патріот.

ˑ

"Дух часу" – заручник у країнах, які не змінюються і не бажають жодних змін.

"Не на часі" руйнує "Дух часу", нищить його, нищить всякий його відгомін.

Тобто дурість постає не просто у помилках чи у спротиві інтелектуальному.

Дурість постає у руйнуванні орієнтації в часі, у жертві важливого актуальному.

ˑ

Як постає перед нами час у кожній своїй іпостасі?

Коли є час чи нема часу, чи коли щось буває "не на часі"?

Тож як це "не на часі" – зовсім поза часом чи просто в інших часах?

Тобто часів є багато, а ми з цим часом на різних полюсах?

ˑ

Чим встановлюється час: пам'яттю, уявою чи сприйняттям?

Як змінюється час: забуттям, втратою реальності чи у мрії її набуттям?

Забуття спричинює плин часу, бо час зазвичай випадково пам'ять стирає.

Але стерти пам'ять умисно вибірково можна лише уявою, яка пам'ять заміщає.

ˑ

Тому і пам'ять, і сприйняття живуть у одному часі,

А от уява сягає різних часів, тому і не буває у часовому страсі.

Уява поза будь-яким страхом, вона безмірна і розкута.

Тому до якогось часу уява зазвичай не прикута.

ˑ

Хто каже "не на часі", той робить не просто проти Інакшого заяву.

Хто каже "не на часі", вбиває саме розкуту уяву.

Хто каже "не на часі", той зазвичай не просто діє вороже.

Хто каже "не на часі", той нічого не хоче і не може.

ˑ

"Не на часі" – це значить "потім", але у того, хто живе зараз, не буває "потім",

Хай навіть він трудяга, герой, мученик, все бере своїм горбом і своїм потом.

У того, хто не змінюється, не переживає невизначеності, "потім" – це "ніколи".

Зміни бувають лише тут і тепер, віднині і надалі, звідси і навколо.

ˑ

Для змін не буває несприятливого часу, не буває виправдань чи відмазок.

Навіть у війні зміни вберігають від жертв, руйнувань і поразок.

Той, хто каже "не на часі", і є найбільший ворог, бо він руйнує можливості,

Бо зі свого страху та ліні він продукує усі мислимі і немислимі вразливості.

ˑ

Хто каже "Не на часі", нав'язує свій час – лінійно-минулий або циклічний.

Цей час не буває швидкий, він зазвичай повільний і вічний.

"Не на часі" – це зазвичай абсолютна визначеність смерті.

У "не на часі" всі приречені бути незмінними і померти.

ˑ

Ліпше, ніж "не на часі", навіть "якось воно буде",

Бо "не на часі" буде ніяк, точніше воно ніяк не буде.

Вважається, що ніколи не було так, щоб не було ніяк,

Але от "не на часі" завжди буває ніяк, і ніколи – так.

ˑ

Якщо Інакше з'явилось в чиїйсь уяві, то воно створило міру часу свого.

Це означає, що час має бути примножений за рахунок Інакшого.

"Не на часі" означає, що хтось не бажає бути в Інакшому часі.

Отже Інакший час має піти в обхід або всупереч бідоласі.

ˑ

Тож всі часи "на часі", бо всі вони в нашій розкутій уяві.

А хто "не на часі", той просто заважає всякій справі.

Інакше керує нашим часом, бо має справу з багатьма часами.

Часи оминають того, хто "не на часі", і ми зустрічаємось з чудесами.

ˑ

Бути між часами – це бути в мисленні між якось і такось.

Бути з багатьма часами – це бути в уяві, де Інакше та інакось.

Коли ж Інакше різних часів нам в уяві наснилось,

У нас на Інакше не просто багато часу, у нас багато часів лишилось.

ˑ

Відтак взагалі немає нічого "не на часі", бо це лише привід

Випасти з часу або зациклити його, перетворивши себе на привид.

Тож "привиди часу" нехай живуть в часовому страху.

Різні інакші часи оминатимуть їх, ідучи кожен по своєму шляху.

ˑ

"Безовий простір"

ˑ

Усякий раз, коли ти говориш чергову обурливу дурницю,

Типу "мене не можна хакнути", ти не враховуєш таку дрібницю,

Що навряд чи можна бачити щодо своє лайфи чужий лайфхак,

Бо тебе вже зламано і у зламаному стані ти не бачиш хак ніяк.

ˑ

Ресентиментали не усвідомлюють ресентимент, девіанти – девіацію,

Риба не бачить води, людина не бачить повітря, не відчуває гравітацію.

Індоктриновані не бачать обмеження доктрини, не відчувають її відчаю,

Вважають її примордіальною, засадничою, універсальною і вічною.

ˑ

Критичне мислення – це весела масова дурня, як плавучість "Титаніка",

"Великий ланцюг буття", холон, саєнтологія чи спіральна динаміка.

Ви можете скільки завгодно в усьому сумніватися чи все критикувати,

Але коли скута уява, вам рефлексія не допоможе широкий шлях пробивати.

ˑ

Тарас Бебешко запропонував концепцію, протилежну до омріяної халяви,

З назвою "безовий простір", тобто простір покроково спустошуваної уяви.

Це – простір, де уява будує повноцінний цілий світ без будь-яких меж,

Але світ "без" чогось або "без" когось, тобто в просторі визначеного "без".

ˑ

Саме цей "безовий простір" дозволяє перевірити уяви своєї обмеження.

Без чого ми не можем уявити світ, це і буде наше некритичне збентеження.

"Безовий простір" – це антивірус уяви, його неважко собі інсталювати,

Якщо вам звичайно на самість поза свідомістю не глибоко наплювати.

ˑ

Беремо будь-яке "без" і починаємо його приміряти на себе, чи підходить.

"Світ без грошей", як ми його собі уявляєм, як жити у ньому виходить?

"Світ без держав" – чи взагалі такий буває, чи можемо ми його створити?

"Світ без націй" – чи зможемо ми у такому повноцінно жити?

ˑ

"Світ без мов" – це не світ мовчання, а світ невербальної граматики.

Чи, наприклад, дуже складне для уяви – "світ без математики".

Чи готові ми до комп'ютерно-мережевої невербальної телепатії?

Чи готові ми жити в світі байдужості, без особистої емпатії?

ˑ

Саме той "безовий простір", який ми не можемо цілісно уявити,

Який ми не можемо повноцінно створити, в якому не знаємо як жити,

Власне і є простором, де нас хакнули, де нас мають за корисних ідіотів:

За солдатів, споживачів, функціонерів, знавців, власників чи патріотів.

ˑ

Себе повсякчас перевіряю, чи бува мене не хакнули мислення доктриною.

Але мені легко уявляти "світ без мислення", бо я знав його ще дитиною.

"Світ зневолений" – це те, що було під час коронавірусної епідемії,

Де воля була вбита урядами та корпораціями шляхом інфодемії.

ˑ

"Світ без віри" – це власне тваринний світ, бо він без трансценденції.

Такий світ жорсткий і безрадісний, без безнадії і без потенції.

"Світ без патії" – це світ роботів та штучного інтелекту, свідомість яких

Виникне з Поклику, а не з алгоритму свідомості чи почуттів всередині них.

ˑ

Єдине, без чого я не можу уявити світ, так це без дурнів чи дурості.

Дурість є навіть в "безовому просторі", дурні всюдисущі, бо прості.

Тож майбуть хакнули мене на філософському факультеті в якусь мить,

Бо дурість – це тінь мудрості, і саме між ними вільна уява мерехтить.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.