6 березня 2019, 08:03

Вольна грамота раз на рік

3. Дівчинка

Коли я буду мамою, я буду дуже вправною!

Всі ще сплять, а я на кухні

Тістечка готую пухкі!

Смажу курку до сніданку, нагодую всіх я зранку!

Щоб уся моя родина була здорова і щаслива!

Ці слова отримала вивчити та програти до свята 8 березня одна школярка, донька мого знайомого.

Вона не захотіла це вчити і програвати, сповістила про це тата, він поговорив із вчителькою, молодою жінкою, щодо заміни слів у сценарії, але та сказала, що не треба ставитися до цього настільки серйозно, бо ж це просто одна з поведінкових моделей. Одна з. Але інших моделей чомусь немає.

Тут можна було б поговорити про кілька "поведінкових моделей", які сюди закладені. Наприклад, про модель "нажертися= щастя". Або поговорити про здорове харчування як засновок здорової родини, що в принципі не містить в меню смажене курча та пухкІ тістечка на сніданок, але мені йдеться про інше.

Про вибір.

Коли я вчилася в школі, в нас були чергові по класу, на котрих покладалися завдання тримати клас в чистоті: мити підлогу, вимітати сміття, дивитися, щоб не було свіжих подряпин на партах, витирати дошку. Тільки дівчата чули відносно своїх дій: як ти миєш підлогу? Тебе мама навчила бруд цей розводити? Як ти викручуєш ганчірку, як ти прати дітям будеш? В тобі очі повиїдало, чому не вимітаєш з кутів, ти і лице вмиваєш так? Яка з тебе господиня, руки з жопи!

Хлопці не отримували і половину цих зневажливих висловів. Але вони отримували іншу зневагу: мовчазну. Та зрозуміло, що вони від початку не здатні того всього робити і створені для іншого. Наприклад, для точних наук – так говорила наша географічка. Ну, так, мистецтво миття підлоги та чудове знання геометрії чомусь мала поєднувати, наприклад, я.

Напередодні 8 березня черговими були хлопці. Бо дівчата мали право на відпочинок. Від обслуговуючої праці, між іншим саме так зараз зветься урок праці для дівчат. Один раз на рік. "Вольна грамота" від обслуговуючої праці. Хлопці дарували нам по тюльпану і ще щось. І просили когось з дівчат написати гарним почерком привітання на дошці.

В нас і 8 березня подавалося саме так. Мама в очікуванні сюрпризу лежить в ліжку, а на кухні господарює чоловік та діти. Один раз на рік. Радуйся, жінко, ти проживеш цей святковий день за пільговим тарифом, якщо пощастить. Весь рік – гаруй. Це твій жіночий обов'язок. "Чоловіки створені для точних наук".

Цей вірш – як "поведінкова модель" розповідає дівчині про сценарій її життя: обов'язкове материнство, родинний обов'язок – готувати на всіх і саме в цьому полягає материнська вправність. Це ніби така дрібниця. Але інших моделей чомусь немає.

В школі немає сексуального виховання, ніхто не згадує про те, що стан – батьківства, це – стан змін, він буває стресовим, людину треба підтримувати, ніхто не розповідає про відповідальне батьківство та материнство, про рівність в родині, про взаємодопомогу, про право на вільний розвиток особистості. Але щороку дівчина отримує роль "3.Дівчинка". Інших поведінкових моделей нема.

Донька мого приятеля вивчила для "свята" рядки, котрі були стихійно написані мною, вони не викликають в неї внутрішнього спротиву, а відображають її внутрішню свободу і прагнення, цьому вибору вчителька не зраділа, бо ж не по сценарію, але саме такими кроками можна змінити і "сценарні" підходи до дитини.

Я утворю палац, не для принцес, не для драконів,

Я кілька напишу законів,

Вивчатиму волів, бізонів,

Створю сім'ю чи житиму сама

В країні без жахливих забобонів.

Це також "поведінкова модель", котра одна з. Вона не є універсальною, і в жодному разі не зобов'язуюча, але це надає варіантності можливостям для дітей, для дівчаток, візуалізувати і промовляти те, ким вони на даний час хочуть бути, про що мріють і як відчувають себе.

І саме про можливість вибору і боротьбу за цей вибір нагадує нам дата 8 березня, це не свято весни краси і вольної грамоти від обслуговуючої праці на день.

powered by lun.ua

Якщо ти вдома

Піклувальна функція, котра вважається "жіночою" фактично в усіх суспільствах, в умовах пандемії та карантинних обмежень, є життєзабезпечувальною...

Феномен української бідності

Моя подруга розповіла, що їхала з таксистом, котрий схвально поставився до київського району Русанівка та планував, зрештою, зняти там квартиру...

Право, а не примус

Як можна в 24 роки лише замислюватися над тим, що ти хочеш отримати вищу освіту? – пам'ятаю, що саме це було моєю першою думкою на одному родинному італійському святкуванні, куди мене запросили...

"Біла людина в небезпеці"

В Україні часто в жалобній манері обговорюють тему кризи родини та демографічної кризи, хоча кількість людей на нашій планеті невпинно зростає і згідно з останніми оцінками ООН до кінця нинішнього століття, населення Землі цілком в змозі досягти позначки в 17 мільярдів...

Те, що цілить у гідність

Перебування в полоні, коли ти навіть не знаєш, чи існує в цих катівнях бодай якась правова система, травмує безперечно. Це тяжче за позбавлення волі, котре також переноситься важко, але корелюється в залежності від бодай наявності існуючих правил, поваги до прав людини в таких умовах, зрештою, відчутності провини...

Радянські дорівнюються російським

"Так. Туди можна пару українців та одного білоруса, когось повеселіше з Кишиніва, когось з кавказьких, когось з прибалтів, і з Азії когось мовчазного, щоб тихо ходило, слухало і не заважало", – таке колись я почула з вуст активного комсомольско-партійного діяча...