Цугцванг
"Я помітив, що навіть люди, які стверджують, що все вирішено
наперед і з цим нічого не зробиш, дивляться на всі боки, перед
тим як перейти дорогу". –
Стівен Хокінг
В політиці, як і в будь-якій комбінаторній грі, як і в житті взагалі, бувають моменти, коли, щоб ти не зробив, це все одно призведе, у кращому випадку, до погіршення ситуації, а у гіршому, – до неминучої і швидкої поразки... щонайменше в окремій частині або, взагалі, у всій грі, як боротьбі за певний результат.
Як вірно і чітко підказує нам Вікіпедія "це ситуація, коли один з гравців погіршує свою позицію через те, що змушений ходити саме він, а не суперник. У теорії ігор цугцванг означає те, що прямо змінює результат партії з перемоги на поразку".
Гаразд. Але ж вся комбінація була на поверхні...
Здається, занадто багато є впливових гравців, в тому числі з діаметрально протилежними інтересами, для яких є вигідним саме такий розвиток подій...
І лише український народ, українське суспільство і українська держава від цього програють... Та ще й оплачують цю, запрограмовану на програш гру, з власних кишень.
На жаль, щось може докорінно змінитись лише тоді, коли зміниться якість і розів'ється критична маса нової (в якісному, а не формальному, сенсі) еліти, коли будуть створені і розвинені механізми соціальних ліфтів. Про це вже багато і багатьма говорилося (в тому числі тут – "те, про що всі багато говорять, але..." і тут - "чому до влади приходять найгірші"), але питання від цього не стає менш актуальним.
Необхідна критична маса нової якості еліти, і, насамперед, не політичної, а бізнесової! І тієї (за рахунок еволюції свідомості і зовнішніх стимулів), що вже замовляє поведінку еліти політичної і формує її персональний склад...І тієї, що поки що абстрагується від своєї частки відповідальності за це, а потім дивується, чому все йде не так, як хотілося б, чому знову цугванг.
Політична еліта, її дії і поведінка ніколи якісно не зміняться допоки соціально відповідальний бізнес не почне формувати нове замовлення і вимагати його виконання – замовлення на якісно іншу гру, з якісно іншою метою і якісно іншими правилами.
Я не вірю в сценарії зацікавленості всіх і вся у роздробленні і зникненні України як держави, але очевидно, що без внутрішнього суб'єкту і ресурсу, спрямованого на її зміцнення і розвиток українського громадянського суспільства, маневрування виключно в межах і за рахунок зовнішніх замовлень буде утримувати країну в тому стані (не важливо з якими обличчями нагорі), в якому вона є зараз ще багато років...
Але чи вигідний такий сценарій українському бізнесу і чи він здатний щось протиставити цій грі?
Відповідь буде вже у наступному році.
