Для чого ці заяви, панове держслужбовці?
Вчора була оприлюднена заява держслужбовців "Вимагаємо Змін!"
Її можна по-різному сприймати.
Можна беззастережно вітати громадянський вчинок і небайдужість цих людей.
Можна критикувати, що зусиллями одних лише технократів в уряді зміни не відбудуться, і справжні зміни можливі лише тоді, коли змінеться якість політиків, коли будуть сформовані справжні політичні партії (а не будуть під кожні вибори створюватись нові політичні проекти, загорнуті в партійну упаковку), які насправді представлятимуть ті чи інші суспільні інтереси, і коли ці партії стануть соціальними ліфтами для кращих, а не навпаки.
Можна питати, а що далі? Якщо вимоги, викладені у заяві, не будуть виконані, що будуть робити далі її підписанти? Всі підуть зі своїх посад (хто ще не пішов) і повернуться до своїх домайданівських справ або навпаки будуть далі боротися за нову якість державного управління? Боритися – як? Технократично? Політично?
Питань наразі більше, ніж відповідей, але очевидно одне. Ми є свідками і учасниками останнього етапу краху радянського союзу і притаманних йому систем державного управління і суспільних відносин.
І тільки від нас, від кожного з нас, залежить, чи зможемо ми спрямувати руйнування старої недієздатної системи, яка впаде за будь-яких обставин, на створення цивілізованої держави і суспільства, побудованого на цінностях і принципах гуманізму, демократії і ринкової економіки (яка наразі трансформується в нову форму – спільну економіку або shared economy), або результатом цього руйнування стануть десятки років хаосу і авторитаризму з непередбачуваними цивілізаційними наслідками для декількох поколінь українців.
"Якщо ми не протиставимо себе старій системі, ми відчуватимемо себе ширмою для корупції", – йдеться в заяві, – і це буде не просто відчуття, це буде реальність, яка поховає надії українців на краще майбутнє, як мінімум, на кілька поколінь.
Тому я підтримую заяву "Вимагаємо Змін!", приєднуюсь до неї, і закликаю всіх дерсжлужбовців, які прийшли на державну службу, щоби зробити справжні реформи, які не хочуть ставати звичайними чиновниками, а хочуть бути ефективними державними управлінцями, об'єднати зусилля і разом з відповідальними політиками і громадськими активістами домогтися створення в Україні умов для швидкого і незворотнього руху країни шляхом реформ до свого кращого майбутнього в родині розвинених націй Євроатлантичної Цивілізації.
