99 проти 1, що яблука покотяться далі
"Залишається питання, яких форм революція набуватиме у кожній окремій країні, чи виходитимуть маси з під-контролю і в яких масштабах, і хто врешті перемагатиме в кожному окремому випадку в боротьбі за її результати... знову за Бісмарком чи може тепер щось зміниться..." – таке питання виникало лише трохи більше тижня назад (див. "розумна революція або куди ці яблука покотяться").
А яблука вже покотилися по 950 містах у 82 країнах світу – саме у такій кількості міст і країн відбулись 15 жовтня акції на підтримку ініціатив "окупантів Wall Street" проти "жадібності і корумпованості 1% найбагатших людей", при чому у деяких містах і країнах кількість учасників протестних маніфестацій дійсно вразила: якщо в Лондоні, Берліні, Брюсселі і багатьох інших містах вийшли тисячі людей, то, наприклад, в Римі їх було вже біля 200 000 (!), а в Мадриді – майже
500 000 (!!!)...
Питання: чи є Україна частиною глобального світу лише тоді, коли мова йде про вплив світової фінансової, економічної і політичної кон'юнктури на наші внутрішні економічні і політичні процеси і їхні результати, чи ми є також частиною глобального світу і тоді, коли йдеться про глобальні процеси соціальні? Адже у нас також ціла армія кожного дня воює проти засилля влади плутократів. Воює у фейсбуці, або, за старою традицією, на кухнях...чи за келихом гарного вина або філіжанкою смачної кави в ресторанах і на різнобарвних тусовках...
А тим часом, в Україні рух 99% проти 1% цілком міг би мати назву 99.99999...% проти 0.00000...% (не рахував, але питання лише яку взяти базу: мільярдерів чи мільйонерів до 46 000 000). Але чомусь ми нічого подібного у нас не спостерігаємо. А чому? Можливо тому, що всі перелякані? А може просто ніхто більше нікому не вірить? – вождям, вождіським проектам і структурам, що створюються і утримуються коштом великого капіталу, різноманітним суспільним і суспільно-політичним рухам, які у нас, зазвичай, починаються і продовжуються також лише за наявності спонсора, якого корисний ефект для суспільства можливо десь там в глибині душі і цікавить, але точно, в останню чергу. Яке там громадянське суспільство з усіма грантами, витраченими нібито на його розбудову?!
Але, як завжди, є позитив. Можливо серед тих 40% або 50% громадян України, які не підтримують зараз жодну політичну силу, є десь 10-15% людей, які здатні не лише захоплюватись, завишати свої очікування, а потім розчаровуватись і стомлюватись (до речі, не важливо чим і ким), а які намагаються і не ліняться мислити, аналізувати, читати про те і бачити, що відбувається в Україні і світі, не тільки буквально, але й між рядків.
А тому є шанси, що знайдуться і ті, хто побачать, що ці 10-15% існують (так, вони поки що існують!) і чекають, доки хтось зможе запропонувати їм принципово іншу альтернативу, яка буде побудована на принципово інших засадах і принципах щодо структурування, управління і лідерства, на принципово інших критеріях визначення завдань і оцінки ефективності діяльності окремих учасників і організації в цілому, і з принципово іншою, врешті-решт, метою діяльності, на яку так чекають ці люди. Люди, які не ліняться мислити і готові були б діяти або, принаймні, підтримати.
Але, щось я, здається, занадто замріявся. Не має в нашій країні зараз такої бізнес-еліти або іншого колективного суб'єкту, який був би готовий і здатний замовити і відстояти таку альтернативу.
