Люди добрі, допоможіть!
Навіть на тлі домінуючого в ЗМІ класичного новинного комплекту (скандал-сенсація-смерть-страх-сміх-cекс), менше з тим, скрізь – в новинах, статтях, зверненнях, висловах, репліках тощо – часто продовжує лунати слово РЕФОРМИ.
Що ж відбувається з реформами?
Якщо припустити, що у владній команді дійсно є люди, які щиро бажають провести необхідні реформи, якщо навіть припустити, що в цьому є зацікавленість у деяких осіб і на найвищому рівні державного управління – рівні реальних замовників економічної політики, – то чому б не прозвітувати або, принаймні, не проінформувати суспільство про хід впровадження реформ? При чому, не лише тих, що є вигідними для політичного піару як влади, так і опозиції. Адже по 18 реформах за 4 напрямками згідно офіційно затвердженої програми "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" вже закінчився перший етап і наблизився до екватору другий.
Які дії з впровадження реформ в графіку? Які в некритичному відставанні? Які в зоні ризику критичного відставання? Які вже в критичному відставанні?
Є на сайті Президента України у вільному доступі і загальний зміст програми з запланованими досягненнями по кожному з етапів (до 2010, до 2012, до 2014), є і детальні плани-графіки за кожним напрямком. Але жодної інформації про хід виконання...Мова не проте, що гарна програма знову не виконується (адже гарних програм, жодна з яких не була виконана, було за 20 років багато). Питання в тому, що на дворі 2011, а не 1991. Економічна спадщина радянської доби постарішала ще на 20 років. Структура світової економіки, міжнародного поділу праці і природа конкурентних переваг змінилась і продовжує змінюватись. Ризики всіх типів і різновидів посилюються.
А що ж влада? Влада продовжує закликати об'єднуватись навколо реформ. А закликати вже пізно. Зараз є єдиний вихід – просити народ і суспільство про допомогу.
Не закликати приєднуватись (хто хоче приєднуватись до провалу?), не заганяти силоміць (це завжди рано чи пізно дає зворотній ефект), а саме просити про допомогу: "Люди добрі! Не встигаємо. Помилились. Не те почали робити, що треба. Не так побудували процес. Думали, зможемо без реформ, але тепер точно розуміємо – не вийде. Допоможіть! Ми хочемо залишитись при владі не завдяки політичному чи економічному тиску на всіх, хто за нас не голосував, і на всіх, хто голосував, а завдяки впровадженим реформам. Але ми не встигаємо. Будь ласка, допоможіть! Ми будемо дуже вдячні. І вдячність ця буде в кращих умовах для будь-якої життєдіяльності в Україні – від культурної і економічної до суспільної і політичної. Допоможіть, будь-ласка. Ось зміст і сутність реформи. Ось тексти законопроектів. Давайте разом, на зустрічах з експертами, і в суспільному дискурсі в найважливіших для кожного відповідного напрямку середовищах ефективно і реально, а не для пташки, обговоримо ключові пропозиції, знайдемо спільні позиції, або, де треба, компроміси. Ми хочемо спочатку заручитись експертною і суспільною підтримкою, а потім вже виносити законопроекти в Парламент, щоб не було як з Податковим Кодексом. Щоб не втрачати час. Адже часу вже обмаль і ми не встигаємо. А де гарантії, що коли нас зметуть, то прийдуть кращі. То дайте нам шанс ще виправитись. Допоможіть, будь-ласка. Допоможіть дотиснути прийняття потрібних законів. Бо скрізь саботаж. Скрізь не вистачає відповідальних, кваліфікованих і патріотичних кадрів. Прийдіть до Міністерства X, Y, Z... і вимагайте не зняття міністра (тому що він – така погана людина, а ви маєте право судити, хто гарний, а хто поганий), а швидкого узгодження необхідного для реформ Закону, прийдіть під Кабмін і вимагайте пришвидшити реформи, прийдіть під Парламент і вимагайте не розпуску таких поганих депутатів, бо ви впевнені, що прийдуть кращі, а прийняття конкретного Закону, який потрібен Вам, суспільству, країні. Ми самі не впораємось. Будь-ласка допоможіть нам!".
Справжні і дійсно сильні лідери в скрутні і переломні моменти, моменти істини, завжди звертаються по допомогу до суспільства і народу. Але це роблять лідери справжні. Лідері, які розуміють наслідки не відчуття різниці між впевненістю і самовпевненістю, здатні ніколи не переходити цю межу. Лідери, які розуміють важливість переваги морального авторитету над формальним і силу визнання своєї слабкості без підтримки суспільства перед обличчям великих викликів. Лідери, які розуміють силу залучення прихильників, фахівців, і, взагалі, людей на рівні їхнього відчуття, що вони потрібні, що вони допомагають досягненню справді чогось правильного і важливого. Лідери, які здатні керувати людьми і направляти в потрібному напрямку їхні дії без тотального контролю, залякувань санкціями і покарань, а завдяки повазі до тих, кого вони за собою ведуть і спільної мети.
Все починається з поваги. Але, здається, політичних та економічних сил, як в середині країни, так і ззовні, які не поважають українське суспільство і відмовляють українському народу в його прагненні жити гідно, поділяючи європейські цінності, і маючи європейські стандарти, поки що більше, і тому, поки що, не чути закликів: "люди добрі, допоможіть!". Поки що.
