''Imagine all the people...''
"Ти можеш сказати, що я мрійник, але я такий не один" -
Джон Леннон
Європа здається намацує шляхи виходу з кризи, в тому числі за рахунок китайських грошей, в США з кожним днем розкручується президентська кампанія, в Азії, як завжди, день і ніч працюють, на Близькому Сході воюють, а в Африці народжують дітей...
31 жовтня, за прогнозами ООН, населення Землі складе 7 мільярдів людей і буде продовжувати збільшуватись на 200 000 щодня.
Пару днів тому з інформації про досягнення в жовтні населенням Землі 7-мільярдної відмітки починався день новин на BBC. Але те, що в цьому році населення планети сягне 7 мільярдів людей, не є новиною. Надзвичайно більш інформативною є інша цифра. В тому ж випуску новин було повідомлено, що якби всі люди на Землі споживали в такому ж розмірі, як споживають жителі США, то всіх наявних ресурсів в усіх разом взятих країнах на сьогодні б вистачило на забезпечення лише 1.4 мільярда людей.
А тим часом в Україні, ми наврядчи побачимо в найпопулярніших ток-шоу реальну суспільну і фахову дискусію за участі представників всіх щаблів аграрного ринку і суспільства (так, в цьому разі – споживацького) – від латифундистів і великого аграрного бізнесу, місцевих і міжнародних експертів з аграрних питань, до ледве живих фермерів і простих селян – про те, яким чином Україна все ж таки планує годувати світ, забезпечуючи при цьому баланс інтересів і гідний розвиток всіх суспільних груп свого власного народу.
Ні, цієї дискусії ми не побачимо. А коли відповідні закони будуть прийняті, ось тоді ми побачимо ті ж самі обличчя від політики, які на тлі загального нерозуміння і необізнаності будуть замість дискусії поливати одне одного брудом, продовжуючи реалізацію сценарію з розхитування ситуації, загострення суспільних протиріч і розколу суспільства за всіма можливими напрямками.
"Уяви, що немає власності. Я здивуюсь, якщо ти зможеш це зробити. Немає понять "жадібність" і "голод", всі люди – браття. Уяви, що цей світ належить нам усім..."
Але може перед цим, уявити, принаймні, на рівні окремої країни, що вона також належить усім її громадянам...Хіба це вже така нездійсненна мрія? Чи може поки що замало мрійників?
Колись, ще на першому курсі інституту, я десь зустрів вислів (зараз, на жаль, не пам'ятаю кому він належить), що мета – це також мрія, але з терміном виконання...
То може мріяти – це не таке вже й марне зайняття...Адже, коли мрійників буде достатньо, щоб мрія стала колективною, то з'явиться і той, хто об'єднає ресурс і запропонує термін виконання...
