Дві новини для президента Януковича...
...а далі як в байці: почну з хорошої для нього. Щоправда, здивувати – не здивую: за останні два роки той вже звик, що мрії збуваються – "Артек", голубий вертоліт, земляні зайці, про що він іще мріяв у дитинстві? Лишилась доросла мрія: перепрезидентити свого земляка Лукашенка, для втілення якої під ці вибори створене ідеальне юридичне підґрунтя, достатньо лишень політичної волі тих, хто себе вважає "елітами".
Власне закон про вибори не аналізуватиму – про нього так гарно ще рік тому відрапортував мій колега, юрист в сенсі, Арсеній Яценюк: "опозиція домоглась!". Та потім цей "успіх" поступився іншим "перемогам": на мовному майдані тощо. Забиймо в пошуковик "Яценюк: перемога опозиції", – можна дізнатись багато цікавого, навіть про анонсовану перемогу на цих виборах, на яких ОО "випередить правлячі партії на один-два мандати", не в останню чергу завдяки "компромісному" виборчому закону, до речі. Арсенія Яценюка насправді можна привітати – свої мрії він втілює як ніхто успішно, принаймні він так думає.
Повернімось до президента Януковича з його мрією та відповідним його світогляду режимом. В Україні не так важливо, що написано в законі, як те, хто і в чиїх інтересах цей акт застосовує. У випадку з формуванням нової практики виборів ключовими "гравцями" є Центральна виборча комісія, суди та, умовно, правоохоронні органи. Питомо українське питання "під ким" перебувають ці органи отримало свою відповідь ще при президентові Кучмі, й з того часу нічого і ніколи не мінялось, окрім прізвища президентів, тому й питання на кого вони працюють під час виборів – риторичне.
Поза наміром стати народним депутатом на цих виборах я маю і суто професійний та певної міри науковий інтерес. Очолюване мною адвокатське об'єднання "Український адвокат" здійснює правовий супровід виборчої кампанії п'яти кандидатів. Нами вже зібрана значна колекція прецікавих судових рішень у понад двох десятках виборчих справ.
Стилістика цього блогу та умови договору про його розміщення не передбачають викладення тут об'ємних та доволі нудних матеріалів цих справ, але стислий публіцистичний переказ найбільш вражаючих моментів з судових рішень все ж хочу запропонувати моєму читачеві. Вони того варті, серед них є і доволі кумедні, якщо це слово пасує судовим рішенням, якими викладається шлях до авторитаризму в Україні.
Рішення судів в більшості "виборчих" справ явно суперечить обов'язковій для України Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на судовий захист та Протоколу N11 до неї в частині гарантування вільних виборів. "Український адвокат" в інтересах своїх клієнтів підготував позови до держави Україна щодо цих порушень, які надіслано до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Перша справа буде дуже легкою для ЄСПЛ, бо цей суд не визнає відмови громадянам в судовому захисті з необґрунтованих причин. Суть спору – оскарження демонстративного упередженого ставлення заступника голови ЦВК до незалежних кандидатів, висловлена в публічних заявах для ЗМІ, які фактично носили характер передвиборчої агітації. Своїми ухвалами українські суди постановили, що кандидат має доводити своє право на звернення до суду, надавши для "усунення недоліків" 2,5 години з моменту ухвалення рішення. Далі суд повернув позовну заяву, оскільки із "запізненням на 20-ть хвилин" отримав роздруківку тексту Постанови ЦВК про реєстрацію кандидата, хоча сам текст Постанови ЦВК є на офіційному сайті комісії і легко міг бути перевірений судом.
Слід розуміти, що згідно Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки не можуть обчислюватись хвилинами, а виключно годинами та днями, тому посилання суду на "запізнення" на 20-ть хвилин є протиправним. Суд відмовився слухати справу, хоча за позовами цього ж кандидата цим же Київським апеляційним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом України вже було постановлено декілька рішень, тобто суду був відомий статус позивача.
Навряд чи ЄСПЛ буде визнаним розумним встановлений судом строк в 2,5 години: за цей час кандидат мав у транспортних заторах доїхати до приміщення суду для отримання ухвали – адже іншого способу більш швидкого повідомлення позивача про прийняте рішення (скажімо електронкою) нашими судами не встановлено. Тоді ознайомитись з переліком "недоліків", які "перешкоджають" судові слухати справу, знайти технічні можливості для виготовлення документів, які суд вважав за необхідне додати, та подати ці документи разом з супровідним листом. Водночас на момент винесення вказаних ухвал судами "на усунення недоліків" цьому ж кандидатові за аналогічних обставин надавалось від 2-х до 5-ти діб.
Пояснити таку вибірковість суду, через яку виборчий спір залишився без розв'язання, в ЄСПЛ Україні буде проблематично. Для президента ж Януковича це означає, що "готова схема" (вони полюбляють це слово), за якою можна відмовити в судовому захисті будь-якому незалежному від режиму кандидатові. Можна привітати?
Навіть в справах, в яких судами визнано факти порушення виборчих прав незалежних кандидатів, зокрема і моїх виборчих прав, зі сторони керівництва ЦВК всупереч національному законодавству та міжнародних зобов'язань України наші суди не встановили спосіб поновлення порушених прав. Тому я теж виступаю позивачем до держави Україна в ЄСПЛ, який ймовірніше за все погодиться, що правосуддя без поновлення порушених прав не існує.
Рішення судів в цій справі важливі ще й тим, що заступник голови ЦВК Андрій Магера, якого Вищий адміністративний суд України все ж визнав порушником моїх виборчих прав, заявив дослівно: "Це не судовий орган"! Досить симптоматично для режиму, коли навіть високопосадовці найвищого рангу, які отримують від нього шалені, як для злиденної України зарплати (різного роду надбавки та інші доходи членів ЦВК взагалі тяжко обрахувати, – хто в курсі, зрозуміє), вимушені час від часу публічно підтримувати думку українців, що в Україні немає правосуддя. Але чому цей високопосадовець в знак протесту не йде зі служби держави, яка позбавила своїх громадян правосуддя? Сподіваюсь уточнити це в Андрія Магери особисто в Страсбурзі: він обіцяв, що обов'язково подасть позов проти України, якщо суд визнає його порушником, тож в цій справі ми будемо по одну сторону судової лави, оскільки оскаржуватимемо одне і те ж рішення українського суду.
Тепер розмріявся я! Де хто бачив, щоб наші чиновники виконували свої "страшні" погрози режиму, якому прислуговують? Так, іноді полякають в часи "опали", а тоді "домовляться" до наступної "опали". Останні голосування Андрія Магери в ЦВК (наприклад за протиправне виключення прізвищ Тимошенко та Луценка з бюлетеня, коли троє його колег від "опозиції" все ж утримались), а головне – його публічні заяви про те, що вибори "на 95% будуть визнані вільними" (пам'ятаєте 93,9 % прокурора Потебенька?), а також те, що "процедура жеребкування при формуванні ОВК є справедливою" – вказують, що ймовірніше всього справи "Магера vs. Україна" в ЄСПЛ не буде, принаймні поки він працює в ЦВК. А шкода, бо коли (після своєї відставки, конфлікту Жванії з Банковою або послаблення режиму) він знову "побачить", що ці вибори таки не є вільними, його думка вже мало на що впливатиме.
Щодо виключення Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та Павла Лазаренка з тексту виборчих бюлетенів згідно прийнятої ЦВК Постанови N632, то тут взагалі якось незручно для України вийшло. Комусь не подобаються всі троє, хтось обожнює окремих та зневажає іншого; знаю і таких, хто захоплюється ними всіма. Але справа тут не в політичних прив'язках, хоча ЦВК, виключаючи їх зі списку, діяла саме з політичних міркувань. Є стаття 80 Закону "Про вибори...", яка однозначно встановлює, що в бюлетені вказується перша п'ятірка виборчого списку партії (а не ті п'ять, кого зареєструвала ЦВК). І подобається це комусь чи ні, ЦВК не мала право так нахабно порушувати закон!
Ліричний відступ для уникнення принизливих запитань, звичних для українського політикуму: "чиїх будєш". Відповідаю: не холоп, тому ні від кого не залежу. Щодо ставлення до цих трьох в'язнів, як людина, що посиділа у тюрмі, мала ув'язнених клієнтів і друзів (не описка), щиро і беззастережно співчуваю цим людям і бажаю якнайшвидшого звільнення. Після якого, якщо ще матиму до них претензії політичного характеру, я їх і висловлюватиму.
"Український адвокат" не залишився осторонь і ми оскаржили протиправне виключення з бюлетеню згадуваних політиків. Складно спрогнозувати, наскільки тяжкі наслідки матиме для України розгляд цієї справи ЄСПЛ, адже українськими судами з порушенням процесуальних норм та міжнародних зобов'язань фактично відмовлено у судовому розгляді спірних, таких, що прямо порушують норму писаного права, рішень ЦВК, які мають значення для кожного виборця без виключення. А це вже прямий шлях до визнання виборів в Україні такими, що не відповідають стандартам вільних та демократичних. Якщо ЄСПЛ саме так сформулює своє рішення, ПАРЄ, Європарламент та національні уряди європейських країн керуватимуться висновками ЄСПЛ як вказівкою до застосування санкцій щодо режиму, який не виконує міжнародні зобов'язання з дотримання прав людини.
Маємо ще з десяток перспективних з точки зору звернення до ЄСПЛ справ проти держави Україна, не менш цікавих, аніж вищеописані, але умови ведення блогу диктують своє, тож кому цікаво – пишіть на електронку, вишлю матеріали чи відповім на питання. А ще для міжнародних спостерігачів "Український адвокат" за участю незалежних кандидатів, які є позивачами у цих справах, організовує низку дискусій на тему: "Як судова практика в ході виборів'12 створила правове підґрунтя для встановлення авторитаризму та проведення, при наявності політичної волі, виборів в Україні за зразком Республіки Білорусь". Перша дискусія відбудеться 22 вересня 2012 року об 11.00 в моєму передвиборчому штабі в Подільському районі Києва за адресою: проспект Порика, 7-б. Якщо прийдуть ще й правозахисники чи журналісти, вони зможуть бути присутніми на заході в якості слухачів.
Завтра, 18.09.12 об 11.00 в Окружному адміністративному суді Києва (Хрещатик,10, зал 7) відбудеться розгляд позову до Генеральної прокуратури про порушення нею виборчого законодавства. Засідання відкрите.
Друга новина для президента Януковича, і як належить за жанром, дуууже погана: "білорусизація" України, що йде повним ходом, не закінчиться нічим добрим і для нього персонально, а для його оточення й поготів. Чому Україна – не Білорусь, а "наші" урядники не зможуть жити в умовах міжнародних санкцій, вже писано-переписано. Навіщо тоді так вперто пнуться повторити шлях "бацьки", адже їм всім зрозуміло, що до Путіна не дотягують? Судячи з законів типу "мовного", вони нафантазували собі, ніби в момент, коли стане ясно, що в Києві їм уже не втриматись, вдасться виїхати з України разом з Донбасом. На Крим вони, схоже вже теж розраховувати не можуть. І ось там, в якому-небудь "відродженому" ПіСУАРі, їм таки вдасться на якийсь час побудувати омріяну з дитинства, як "Артек" та кенгуру зі страусами, втрачену "Родіну" білоруського типу. Хибно! Донбас за всіма своїми ментальними властивостями – козацький край, що потерпів від комуністичного терору, адже Голодомор найтяжче вдарив саме по цих українських землях. А це означає, що якщо для Донбасу і шукати "аналоги" на постсовєтскому просторі, то це точно не тиха, сумирна та законослухняна Білорусь, а скоріше підросійський Північний Кавказ. Та для цього президентові Януковичу не достатньо мати риси Лукашенка, тут потрібен психотип Кадирова. Звісно і такі кадри є в обоймі режиму, але чи ж для того вибудовується така складна "схема" відступу, щоб бути ув'язненим (якщо поталанить) кимсь з оточення? Погані новини для президента Януковича від українського правосуддя, ой погані.
І далі будуть тільки ще гірші...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
