Час міняти зношену гуму: про Супруненка на кульках, Міронова та ще одного ''регіонала'' на презервативах

У моїй колекції трагікомічних та абсурдних судових рішень у виборчих спорах цієї кампанії вагоме поповнення: вчора судді Київського апеляційного адміністративного суду Беспалов, Губська та Грибан ухвалили: "наявна в матеріалах листівка ("...На вас чекатимуть веселі клоуни... На усіх учасників очікують призи, подарунки та сюрпризи. Фінальний акорд свята – дискотека з мильними бульбашками! Щиро чекатиму нашої зустрічі Олександр Супруненко") не є агітаційним матеріалом, в якому розміщено заклик голосувати за кандидата в депутати, а тому не є доказом порушення Супруненком вимог Закону... повітряні кульки (з нанесеним на них прізвищем Супруненка) та напис ("Олександр Супруненко") на дошці на дитячому майданчику не є друкованою передвиборною агітацією (а якою є, мальованою?), тому не повинні містити відомостей про замовника... інформацію про осіб, відповідальних за випуск".

Якщо перекласти цей шедевр юридичної думки людською мовою, то відтепер кандидати-регіонали (а на такі поблажливі судові рішення можуть розраховувати виключно висуванці чи протеже цієї партії) можуть сміливо друкувати будь-які листівки за будь-які гроші – головне, щоб там не було слів "голосувати за"; наносити свої прізвища, зображення та символи на кульки, інші гумові вироби, а також на дошки на дитячих майданчиках, стінах будинків та інших твердих поверхнях і не паритись якимись там нормами якогось там закону.

А ще в суді з'ясувалось, що діючий депутат фракції Партії регіонів Олександр Супруненко насправді ні фінансового, ні організаційного, взагалі ніякого відношення до нових дитячих майданчиків у 216-му виборчому окрузі, де балотується, не має, а просто піариться на їх відкритті за наш з вами кошт. Це в них такий тренд партійний: взяти чужі (зазвичай бюджетні, тобто наші) гроші, відмити частину з них на "відкатах", а тоді нахабно "розводити як котят" виборців своєю показушною "доброчинністю".

Вони настільки безпосередні в своїй нахабній брехні, що не завжди ідентифікуєш: де на "урочистостях" кандидат-регіонал, а де запрошені ним клоуни. Ось уривок з передвиборчої програми діючого депутата-регіонала Супруненка: "Протягом останніх десяти років, влада поступово втратила свою сутність. Обман та зрада виборців стали її головними рисами. Всі знають, що партійні депутати цілком залежать від волі своїх партійних босів та їх спонсорів – олігархів. Казкове покращення життя постійно відбувається тільки у влади, причому за рахунок всієї країни! Народу ж дістається лише шалений ріст цін абсолютно на все: комунальні послуги, продукти, ліки, а також підвищення пенсійного віку та урізання пенсій, безробіття та зубожіння. А у відповідь на протести – відкриття кримінальних справ під сміховинними приводами."

Особливо на сльозу пробиває згадування Супруненком про "відкриття кримінальних справ під сміховинними приводами". Дідусь Фройд мав би усміхнутись: два комплекси в одному Супруненкові. Тут і згадка про розшукуваного Інтерполом за кримінальним звинуваченням брата кандидата-депута Супруненка – екс-зятя екс-мера Києва Чернівецького, а водночас маніфест "законодавця", який щойно проголосував за введення кримінальної відповідальності "за наклеп".

З точки зору цього юриста, діяння "молодої команди" Чернівецького – сміхотворний привід для кримінального переслідування, а ось викривальний матеріал щодо цих діянь у випадку, якщо на руках ще немає рішення суду щодо їх кваліфікації – нормальний привід запроторити будь-якого журналіста чи громадського активіста до 5-ти років за ґрати.

Рішення суду? Гарний жарт з розряду чорного гумору, правда, з огляду на те, в чиїх кишенях перебувають українські судді. До речі, вчорашній суд так і не встановив, а хто ж роздавав під час шоу Супруненка з клоунами "халявну" солодку вату електорату. Дійсно, ну не заморочуватись же трьом поважним суддям козирного столичного суду такими дрібничками, як дешеві подачки мешканцям спальних районів від провладного кандидата!

Взагалі щось викормиши колишньої "молодої команди" Леоніда Черновецького здрібніли на подачки! Ось і по моєму рідному Подільському району (округ 220) колишній заступник колишнього міського голови Віталій Міронов роздає виборцям безоплатну передплату на свою газету "Право киян". Невже цей уродженець плодовитого на політичні кадри Луганського краю щиро гадає, що навіть ті виборці, хто готовий продати свій голос, купляться на таку дешевку? Все, що він отримав в результаті такої невиданої раніше щедрості – два позови від мене. За першим суд встановив, що Міронов здійснював "роздачу" в ніч до реєстрації кандидатом, тож "закон не порушив" (класний вони там у ВРУ всі разом закон для себе написали), в другому – хоча і визнав порушення моїх прав заступником голови ЦВК Андрієм Магерою, який не виніс на розгляд комісії мою скаргу на протиправні дії Міронова, але в притягненні до відповідальності самого провладного кандидата відмовив. Правосуддя по-українськи...



Дійсно, воно, те правосуддя, дивне на всю голову – перепрошую за не належну адвокатові риторику. Але судіть самі: Супруненка за підписом на кульках ідентифікувати не змогли, політичною агітацією не визнали, а ось цього суб'єкта на презервативах упізнали одразу, та ще його нанесення на такий важливий для здоров'я населення виріб визнали формою політичного протесту і засудили за неї двох громадських активістів сумарно до місяця в'язниці.

Хоча, звісно, як такого не ідентифікуєш. Як і членів його зношеної команди, які на цих виборах наряджаються ледь не під опозиційних кандидатів, аби "руліть страной" і надалі.



Герегу ідентифікували? Кандидатка до Верховної Ради по київському 215-му округу. Певне на посаді в.о. міського голови столиці вже всю роботу переробила, тож йде ощасливлювати країну. Як бачите, сміливо так йде, в ногу зі старшим товаришем. Про неї – в наступних дописах...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.