Диктаторське дежавю: посягнувши на свободу слова, нинішня влада повторить шлях Януковича
Почувши на початку тижня новини з погоджувальної ради голів фракцій і парламентських груп про можливість впровадити кримінальну відповідальність за наклеп, у мене і, думаю, багатьох колег по медійному цеху, виникло гірке дежавю. На мить здалося, що за вікнами знову 2012 рік, що Майдан був сном, Янукович нікуди не тікав, а у Верховній Раді – антидемократична більшість "Партії регіонів" і комуністів.
Емоційна заява пана Пашинського про необхідність "закрити шлюзи" (звісно ж, із благами намірами, щоб на ток-шоу не казали брехню), стала ще одним свідченням, що, на жаль, виборена в тому числі і нами нова, постмайданівська влада надшвидкими темпами реанімує систему тиску, притаманну режиму Януковича.
Не так давно ми із колегами з "Народного контролю" публічно засудили (і зміст, і методи) ухвалення так званого закону про "партійну диктатуру", норми якого ми зараз оскаржуємо в Конституційному Суді. Нагадаю, цей закон дає право партійним вождям виключати кандидатів у депутати із виборчого списку вже після виборів. Тасуючи список таким чином, щоб задовольнити інтереси партійних спонсорів, а не виборців, які на дільницях віддали свої голоси за конкретний список із конкретною послідовністю кандидатів.
Пряму дію партійного диктату ми побачили вже за лічені дні після ухвалення закону, коли парламентські фракції оперативно підчистили свої списки від "неугодних". Більше того, побачили, як у стилі цієї ініціативи керівництво БПП на свій лад розтлумачило ст. 81 Конституції, і позбавило мандатів Миколу Томенка та Єгора Фірсова, натомість відкрила двері для слухняних "тушок", обраних за списками інших політсил.
Те, як в ручному режимі керують Парламентом, ми сповна побачили і минулого тижня. Але, вочевидь, Банковій і Грушевського цього замало, "демократичній" владі потрібно мати гачки, аби приборкувати не лише депутатів, але й журналістів, громадських активістів, антикорупціонерів.
Зауважу, що норма про кримінальну відповідальність за наклеп, про яку в своєму виступі теж згадав пан Пашинський, була свого часу ініційована депутатом від "Партії регіонів" Віталієм Журавським. Відповідний закон навіть ухвалили в першому читанні, але після акцій протесту, коли низка друкованих ЗМІ вийшли з "порожніми" білими шпальтами – диктаторську ініціативу відкликали.
Що буде, якщо кримінальну відповідальність за наклеп реанімують сьогодні? Коли ми маємо демократичну владу, що зберігає "ручну" судову систему, владу, яка зберігає "кишенькові" правоохоронні органи, владу, яка натравлює фіскалів на незалежні медіа, в ефірі яких розповідають людям правду?
Результат від такої ініціативи уявити не важко – буцегарні будуть переповнені тими, хто критикує владу (до слова,1 березня ще Уряд Яценюка видав постанову, якою по суті заборонив держслужбовцям публічно критикувати роботу Кабміну), а топ-корупціонери з високих кабінетів влади і надалі залишатимуться непокараними.
Тому ми з колегами з "Народного контролю" закликаємо кожного, для кого слова "свобода слова" мають сенс і значення, уважно слідкувати за переліком нових законодавчих ініціатив на сайті Верховної Ради.
І якщо анонсована паном Пашинським ініціатива з'явиться у форматі законопроекту – не мовчіть! Як і 4 роки тому покажіть свою позицію!
P.S. І ще кілька слів про "брехню на ток-шоу", з якою рветься боротися пан Пашинський. Нагадаю, що ще торік він подав до мене до суду за начебто образу його честі і гідності. Зокрема, його обурило, що у травні 2015-го в ефірі Шустер Live я назвав його причетним до власника фірми, яка за безцінь незаконно розпродувала контрабандні нафтопродукти Курченка. Утім, попри показовий гнів та обурення, пан Пашинський так і не зʼявився на жодне судове засідання, аби відстояти свою правоту.
Секретар Комітету з питань запобігання і протидії корупції,
лідер партії "Народний контроль"
Дмитро Добродомов
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
