Наступ
Казка-бувальщина. Присвячується Г.Г., О.Б. та іншим розумним людям, здатним подивитись на себе і своє керівництво збоку.
Дійові особи:
Громадянин – маленький українець
Федір Янович – огрядний і дебелий збірний образ
Контролер
Тролейбус їде. Громадянин стоїть, тримаючись за поручень. Федір Янович, енергійно проштовхавшись салоном, наступає громадянинові на ногу.
Громадянин: А-а-ай!
Федір Янович не звертає на нього жодної уваги.
Громадянин: Шановний! Ви наступили мені на ногу!
Нуль уваги.
Громадянин: Ви чуєте? Приберіть свою ногу з моєї!
Федір Янович байдуже дивиться вбік і починає насвистувати.
Громадянин: (до Контролера): Я перепрошую! Цей добродій наступив мені на ногу, тож чи не могли б ви...
Контролер: (суворо) Я не допущу наступу на громадянські ноги!
Федір Янович: (лагідним голосом до Контролера) У підвалинах мого світогляду закладена глибока повага до приватного простору кожної людини. Повірте, для мене неприйнятним є будь-яке порушення священної недоторканності Особи.
Контролер: (із полегкістю) Так? Ну, тоді гаразд. (Відвертається)
Громадянин: Але ж ви наступили мені на ногу!
Федір Янович насвистує.
Громадянин: Послухайте! (до Контролера) Бачите? Він мене не слухає!
Контролер: (суворо) Послухайте його.
Федір Янович: (до Громадянина, холодно) Ну?
Громадянин: Нарешті. Чи не були б ви такі ласкаві прибрати свою ногу з моєї?
Федір Янович: Я не бачу такої проблеми. Ти намагаєшся її роздмухати на порожньому місці. І я навіть знаю, на чиє замовлення.
Громадянин: О Боже... Та на чиє ж?
Федір Янович: Треба бути сліпим, щоб не бачити, що наш тролейбус рухається у заданому напрямку, рухається стабільно, набираючи швидкість. Однак є сили, які не хочуть його прибуття в пункт призначення. Вони ведуть інформаційну війну за допомогою провокацій - вигадують отакі штучні проблеми для гальмування нашого поступу та відвертання уваги від головного.
Громадянин: Це не штучна проблема – ви справді на мене наступили.
Федір Янович: Уже те, що ти зараз це кажеш, свідчить, що я на тебе не наступав. Бо якби я на тебе, таку шмакодявку, наступив, ти б замовк навіки.
Громадянин: Я перепрошую, але погляньте самі: ось ваша нога, ось моя...
Федір Янович: Я не розумію, чому взагалі зараз ми говоримо про цю надуману проблему, якщо насправді є значно більш насущна. Загальновідомо, що пасажири дуже часто не оплачують проїзд у транспорті.
Громадянин: Я оплатив.
Федір Янович: Це загальні фрази. Мене цікавлять факти.
Громадянин простягає йому квиток.
Федір Янович: (обурено) Що ти мені ото пхаєш?
Громадянин: Це мій квиток.
Федір Янович: Навіщо він мені? Мені не потрібен квиток, мені потрібні факти.
Громадянин: Досить! Відпустіть мене!
Федір Янович: Та ніхто тебе не тримає.
Громадянин у відчаї намагається видерти ногу з-під ноги Федора Яновича, але той іще дужче навалюється, водночас викручуючи громадянинові руку.
Федір Янович: Я не допущу жодних проявів свавілля, екстремізму та насильства. Всі дії повинні відбуватись у межах чинного законодавства.
Громадянин: А-ай!
Контролер: (суворо) Що там у вас коїться?
Федір Янович: (заспокійливо) Профілактика тероризму, екстремізму й фундаменталізму.
Контролер: (задоволено) А, гаразд. (Відвертається)
Громадянин: (слізно) То як я маю діяти в межах законодавства?
Федір Янович: Ніхто не заважає тобі піти в суд і захищати там свої права, якщо ти вважаєш, що вони порушені.
Громадянин: Як я туди піду, якщо ви стали мені на ногу?
Федір Янович: Я не бачу підтверджень цьому фактові. Але гаразд, спробуємо розібратися. Чи ти хочеш сказати, що раніше на цій твоїй, як ти кажеш, "нозі" ніхто ніколи не стояв?
Громадянин: Ну звичайно – стояв. Я! Це ж моя нога.
Федір Янович: Ось воно! Ось! І чому ж ти тоді мовчав? Себто раніше те, що на твоїй нозі хтось стоїть, тебе цілком задовільняло. А з моїм приходом ти раптом почав обурюватись. Дивна вибірковість, чи не так? Тут явно справа в заангажованості, в особистій антипатії, а не в якійсь там міфічній нозі.
Громадянин: Це якесь безумство. Ви хочете сказати, що зараз ваша нога не стоїть на моїй?
Федір Янович: Ось саме через таких як ти наш тролейбус і плентається в кінці транспортного корку. Такі в наш час пішли пасажири, що дивитись гидко. Замість того, щоб казати правду, оперувати фактами, займаються популізмом і демагогією за намовою противників стабільного транспортного руху. Я запевняю, що ані квадратного міліметра моєї ноги не торкається до того, що ти називаєш своєю "ногою". І ніколи не торкалося, і дасть Бог, не торкнеться довіку!
Громадянин: (тицяє пальцем униз) А що ж це тоді?
Федір Янович: Оце? Це черевик.
Громадянин: А в ньому що, не ваша нога?
Федір Янович: Я попрошу не приплітати до цієї брудної справи мою ногу. Вона тут взагалі ні до чого. Черевик є черевик. Розбирайтесь із ним самостійно.
Громадянин: Чи не могли б ви попросити ваш черевик забратися з моєї ноги?
Федір Янович: Боже борони! Втручатися у приватні справи черевиків не є демократичною практикою. Це суперечить моїм переконанням, суперечить законодавству, загальнолюдським правам і свободам. До того ж я не розмовляю з черевиками, я ж не псих.
Громадянин: (розпачливо) То що ж мені робити?!
Федір Янович: Дам тобі пораду. Збери своїх однодумців і заклич їх бойкотувати черевики, взуттєву промисловість загалом, ходити босоніж. Якщо цей рух буде достатньо масовим, то я тебе запевняю – черевик сам зрозуміє, що накоїв, і зіскочить із твоєї ноги.
Громадянин: (кричить) А-а-а! Я більше не можу! Водію! Будь ласка, зупиніть тролейбус! Я хочу вийти негайно!
Тролейбус зупиняється, двері прочиняються.
Федір Янович: (штовхаючи громадянина до виходу) Що ж, у нас свобода й демократія, кожен вільний покинути тролейбус тоді, коли йому завгодно. До побачення!
Кінець.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
