27 листопада. Тепер уже зовсім НАШ день пам'яті

Я вважаю, що історію треба вчити, знати й осмислювати, а не вшановувати. Але це не стосується пам'яті невинних жертв масових злочинів.

За попереднього президента ми часто нарікали на те, що Ющенко опопсив Голодомор, формалізував день пам'яті, зробив із нього мало не шоу. Загалом ці претензії були виправдані.

Тепер уже нема Ющенка, а є глава держави, який не визнає, що Голодомор 32-33 років був геноцидом українців (цікаво, ніде в законі не написано, що йдеться про етнічних українців, а не мешканців України – але головне заперечення все одно стосується того, що вмирали й представників інших етносів), є команда політиків, яким або просто начхати на пам'ять Голодомору, або вони взагалі його заперечують, вважаючи його природним голодом, виправданою платою за Індустріалізацію і т.п.

Я вважаю, що історію треба вчити, знати й осмислювати, а не вшановувати. Але це не стосується пам'яті невинних жертв масових злочинів. "Президентського", зіпсованого офіціозом, дня пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій ми, скоріш за все, вже не матимемо, тож є всі передумови для того, щоб сумувати, згадувати й ставити свічки в цей день із власної волі та від щирого серця. І заразом демонструвати владі, що наші цінності справді для нас щось значать.