Телерадіоколгосп пора закрити
Дев'ять років тому Віктор Ющенко, намовлений друзями-державниками, зробив величезну помилку – не виконав свою обіцянку перетворити державне телебачення та радіомовлення на громадське.
Помилка ця коштувала Україні дорого як у сенсі переносному (ми втратили нагоду оздоровити інформаційний простір, створивши підконтрольні суспільству медіа європейського зразка), так і в прямому – на утримання громіздкої застарілої системи державних ЗМІ щороку марнуються сотні мільйонів бюджетних гривень. Цього року, наприклад, лише Національна телекомпанія України (УТ-1) планує зжерти півмільярда.
Державні медіа – щось на зразок допотопної пукавки, яка, хоч у якої влади в руках опиниться, неодмінно рано чи пізно почне стріляти в політичних опонентів. А потім і в головного ворога влади – суспільство. Так було за президента Кучми, за президента Ющенка, за прем'єра Тимошенко, за президента Януковича. Державні медіа брехали й замовчували факти, відбілюючи владу та змішуючи з багном її опонентів.
Не сумніваюся, що "державники" прийдуть і до прем'єра Яценюка й місцеблюстителя Турчинова. Знаю, що вони скажуть: у такий доленосний момент, коли проти України ведеться інформаційна війна, держава не повинна залишатися без медіаресурсу.
Це повна бздура. Пора усвідомити, що у сучасному світі інформаційний війни виграють не ті, хто володіє медіаресурсом, а ті, хто вміє формулювати та поширювати свої меседжі. Сила у правді й умінні її говорити. Ані монструозний "Інтер" із найбільшою в країні аудиторією, що брехав про Майдан три місяці, ані куплений за дикі гроші UMH не врятували Януковича від краху.
Державна інформаційна політика – це не тоді, коли влада та її вірні олігархи підминають під себе весь медіапростір. Це коли держава виконує своє власне медійне законодавство, не дозволяє іншим його порушувати, працює прозоро, висловлює свою позицію чітко і ясно, реагує на провокації недругів швидко і адекватно. Не канали треба за мільярди купувати, а брати на роботу спеціалістів із сучасних комунікацій.
Державний медіаресурс злочинно неефективний. У Національній телекомпанії України близько півтори тисячі співробітників, а в усіх державних ЗМІ країни – певно, не менше десяти тисяч. Перший національний покриває 99% території України, його можна впіймати навіть на консервну банку в найглухішому Поліссі. Як на такі технічні можливості його аудиторія зникомо мізерна – 1-2%.
Коли, налякавшись змін у державі, гендиректор НТКУ Пантелеймонов (ставленик групи Фірташа) пустив в ефір hromadske.tv, рейтинги каналу вмить зросли у три-чотири рази. "Громадське" з річним бюджетом у 8 мільйонів гривень (НТКУ, нагадаю – 500 млн) роблять три десятки людей, переважно волонтери.
Отже, кожен день існування НТКУ, НРКУ та обласних державних телерадіокомпаній – це марнування мільйонів гривень. На частотах, які вони займають, може мовити щось якісніше, корисніше, цікавіше й у десять або й сто разів дешевше.
Державний медіаресурс патологічно підлабузницький. 22 лютого я слухав новини на Національному радіо ("брехунці"). Це був день, коли народ відкрив для себе Межигір'я, Янукович утік до Харкова, а Верховна Рада міняла Конституцію. А новини державного радіо розповідали про те, що в.о. міністра Богатирьова відвідала поранених у лікарні, а в.о. міністра Королевська вчасно виплатила бюджетникам зарплати.
Згідно з результатами моніторингу "Телекритики", протягом революції у новинах Першого національного було найбільше маніпуляцій, брехні та замовчування. Отже, відповідальність за дезінформоване та налякане суспільство, озвірілих силовиків, зворохоблений Схід і Південь лежить і на медіатітушках із НТКУ, які "просто робили свою роботу".
Звісно, всі вони вмить перефарбувалися. Тепер новини Першого національного, які брехали про екстремістів і туберкульоз на Майдані, які вихваляли мудрість Януковича й лякали терактами Правого сектору на атомних електростанціях, розпластались у позі "чого накажете?" вже перед новою владою. Що ж, плазувати не заборонено, але, будь ласка, не коштом платників податків.
Судячи з того, що призначене режимом Януковича керівництво НТКУ вже укладає угоди з Савіком Шустером до кінця року, перефарбовані розраховують паразитувати на наших грошах довго і щасливо. Про "користь", яку Шустер приносить державі, можна судити хоча б із присутності в ефірі його програми лідера кримських сепаратистів Аксьонова.
Усе це – медіа минулого, готові, аби їх лише не скинули з корабля сучасності, прислужувати будь-якій владі за копійки та пенсію держслужбовця. Це неможливо реформувати, це в крові.
Шановні урядовці-камікадзе! Пора вичистити авгієві стайні.
Процес ліквідації НТКУ, НРКУ та ОДТРК з подальшим створенням на їхній базі громадських мовників повинен розпочатись негайно. Владі слід зробити над собою зусилля, відігнати геть усіх порадників, які хочуть накласти лапу на телерадіоколгосп, і виконати свою давню обіцянку. Законопроект Андрія Шевченка про систему суспільного телебачення і радіомовлення валяється у Верховній Раді в очікуванні "політичної волі" вже четвертий рік. Зараз найкращий момент узяти політичну волю в кулак і ухвалити цей закон.
Яким саме має бути громадське телебачення і радіомовлення? Проекти є в медійних громадських організацій, галузевих асоціацій, медіаекспертів. Зараз медійна громадськість, рух "Стоп цензурі!" та інші журналістські і громадські організації проводять у Facebook голосування за кандидатуру керівника-ліквідатора НТКУ, яку запропонують Кабінету Міністрів.
Закликаю владу нарешті поставити крапку в безславній історії рудиментарних державних ЗМІ України та дозволити суспільству, що дорослішає й перестає бути пострадянським, творити медіа, на які воно заслуговує.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
