Я Україна = Я Донбас
Якщо в регіоні, де все захоплено Бойком і Ко, є проукраїнськи сили, то це люди, у яких решті України треба вчитись патріотизму.
І мені дуже шкода, що Порошенко 5 років був зайнятий власними офшорами і переділом сфер впливу між олігархам, а не підтримкою регіону, в якому громадяни відстоювали свою проукраїнську позицію всупереч, а не за підтримки влади.
Такий висновок я роблю з багаточисельних зустрічей протягом останніх двох днів в Слов'янську і Краматорську.
Вразила історія одного з двох великих керамічних заводів, на які я потрапила – вона дуже показова. Справа в тому, що в цьому регіоні добувають і оброблюють унікальну українську глину. Цей завод виготовляє продукцію за сучасними європейськими стандартами, і тому вона користується попитом в багатьох країнах світу. Під час війни завод фактично опинився на лінії зіткнення між українською армією і російськими бойовиками. Україна відвоювала цю територію, але, зрозуміло, що заводи не тільки понесли мільйонні збитки, але й були сильно пошкоджені. Так от українська влада не тільки не допомогла відновленню (відновлювали власними силами, ще й досі не відновили повністю), не тільки не забезпечила інфраструктуру (дороги, траспорт і тд), не тільки не допомогла з переорієнтацією на інші за російські ринки збуту, але й продовжувала кошмарити через свої органи, зокрема податкові. А зараз за словами керівництва заводу, їм ще й підвищили на чверть необгрунтовано і без попереджень вартість електрики, необхідної для виробництва, через що, знову ж таки, вони матимуть мільйонні збитки.
Іронічно, що я зустрілась з працівниками заводу наступного дня після того, як до них приїздив Юрій Бойко (лідер Опаплатформи-За життя). У цей же час в регіоні був не тільки він, але й як з'ясувалось, Дмитро Разумков (лідер Слуги народу), що тільки підкреслює важливість цього регіону.
І я дуже вдячна керівництву заводу за можливість поспілкуватись з працівниками – це дуже сучасна, свідома і проукраїнська позиція – дати людям можливість почути різні точки зору, різні політичні сили, щоб мати можливість обирати.
Неочікувано для керівництва заводу і для мене зустріч довелося перенести на більший майданчик – так багато працівників заводу захотіли зустрітись:)
Можливо, тому, що я говорила не про "підвищимо зарплати" чи "зменшимо ціну на газ". А про чесні, зрозумілі і однакові для всіх правила, для забезпечення яких важливо мати незалежні правоохоронні і судові органи. Про державу, яка буде їх не кошмарити, а захищати і створювати умови для розвитку. Не тільки для власників бізнесу, але й для кожного з працівників. Бо це і є завдання парламенту – створити рівні для всіх правила у вигляді законів, призначити уряд, який має ці правила втілювати, призначити Генпрокурора і керівника СБУ, забезпечити умови для незалежності судів, які будуть слідкувати за виконанням законів, і контролювати через інструменти парламентського контролю, щоб державні органи виконували і свою функцію, і правила.
Цього так і не забезпечила писля Революції влада на чолі з Порошенком.
Цього "досвідчені регіонали" теж ніколи не забезпечать. Вони звикли все купувати, для них влада – це державний рекет. І ті, хто хоче вижити, змушені або "йти на поклон" до чергового олігарха чи місцевого князька при владі, або захищатись від безкінечного кошмарення різними державними органами, або ризикують взагалі залишитись без нічого, коли цей бізнес в них просто рейдерством віднімуть.
Але зараз виглядає так, що "гри по правила" не забезпечить і Разумков зі своєю Слугою народу, до яких в команду потрапляють місцеві "рєшали". Про те, що він теж зараз в Краматорську, я дізналась із обурених повідомлень місцевих активістів. Обурених, бо в команді Слуги народу, яку під час приїзду предсталяв Разумков, виявились ті, хто при кожній владі намагається зберегти свій вплив, щоб займатись своїми справами. То це і є "нові обличчя нової влади"? Ті, хто просто перефарбуються в кольори будь-якої наступної "партії влади", щоби і далі займатись своїми брудними справами?
І це в той самий час і в тому самому регіоні, в якому непокарані і зміцнілі бойківсько-медведчуківські сили продовжують захоплювати мізки людей, яких кинула в жорна проросійської пропаганда безвідповідальна політика порошенківських призначенців.
Герої – ті люди, які в цих умовах не тільки не здаються, а продовжують не дивлячись ні на що, там де можуть і так як вистачає сил боротись за Україну: бізнес, який змушений як може виживати сам і допомагає виживати державі; АТОвці, які захищали Україну тоді, коли держава була неспроможна її захистити; фантастичні студенти, які, наприклад, в Краматорську сформували молодіжне крило Самопомочі і налаштовані заходити на наступних місцевих виборах в міську раду; неймовірний осередок Самопомочі в Слов'янську, де самовіддані партійці щодня за власний кошт, через ідейні переконання, продовжують боротись за свідомість українців там, де проти них працює багатомільйонна російська пропагандистька машина. І я пишаюсь, що є частиною цієї команди, що йду з ними на вибори до парламенту. Бо це є люди, які борються за Україну не гаслами, а конкретними справами кожен на своєму місці.
Донбас – це Україна.