Заявка України до НАТО: геніальний, але ризикований ALL IN
Геополітику часто порівнюють з шахами: бо для того, щоб вигравати на світовій арені, потрібно передбачати дії противника і продумувати складні багатоходівки.
У мене ще напрошується порівняння з покером. Бо потрібно бути готовим постійно блефувати і піднімати ставки.
Проведенням псевдо-референдумів путін підняв свої ставки максимально. Анексією ще 4 областей України він демонстративно послав сигнал урядам всіх, в першу чергу західних друзів і союзників України: "так, я роблю що хочу, і що ви мені за це зробите?"
Україна в цій ситуації теж підняла ставки, але зробила свою відповідь асиметричною – подала заявку на вступ в НАТО.
Чому подача заявки до НАТО зараз – це більше, ніж просто подача заявки? Ключова суть НАТО – у колективній військовій відповіді всіх на атаку проти одного. Тобто прийняття України в НАТО зараз означало би, що всі інші члени мають дати колективну військову відповідь на атаку росії.
Але вони не готові цього зробити. 1. більшість країн намагаються зберегти місце для маневру і не розривати повністю зв'язки з росією 2. це означало би не тільки повноцінну третю світову війну, але й реальну загрозу використання ядерної зброї. Тобто ні про який вступ України до НАТО зараз не йдеться. Для чого ж тоді подавати цю заявку?
Ймовірно, бажання повторити історію Фінляндії і Швеції – коли ті подали заявки на вступ до НАТО, їм Британія і США надали тимчасові гарантії безпеки. Те, про що в Україні говорять трохи не з перших днів після 24 лютого.
Для України це, можливо, один з небагатьох в цій ситуації шансів закінчити війну швидко, але і в цього рішення є серйозні ризики. Такою асиметричною відповіддю Україна переклала частину відповідальності за розвиток ситуації на інші країни, тепер від їхньої відповіді багато в чому залежить подальший розвиток подій. Але чи готові вони надати ці гарантії безпеки, враховуючи, що США неодноразово говорили про те, що їхня військова участь – це вже повноцінна третя світова, і вони хочуть цього уникнути?
І раптово ми опинились в ситуації, коли ставки для всіх учасників цього процесу стали максимально високими:
Ставка для України – існування України.
Ставка для росії – путінський режим в росії.
Ставка для колективного заходу – повномасштабна війна з росією і реальна ядерна загроза.
У покері це називається "ALL IN", коли на кон ставлять все: ти або виграєш все, або програєш все.
Цим рішенням Україна створила велику кількість нових варіантів розвитку подій. І куди рульне зараз ситуація, – незрозуміло. Але, ймовірно, кращого рішення саме в нинішніх умовах, з наближенням зими, втомою, безпомічністю міжнародних організацій, зростаючою потребою в ресурсах, придумати неможливо.
