Правда і незалежність як антиколоніяльний дискурс історії, або про їхню "побєду" та нашу свободу
1. Минуле – це наш духовний капітал.
Тому від часу реваншу колоніяльних і кримінальних сил в Україні спалахнула ідеологічна війна за трактування цього капіталу і, зрештою, володіння ним як запорукою розвитку чи регресу, як поступу чи занурення у чорну діру совєтського часу. Матеріяльним символом цього є червоний прапор на противагу до синьо-жовтого – символу державної незалежности, вербальним – "велика вітчизняна війна" на противагу до – "друга світова", позаяк СССР не був для українців, як і інших поневолених народів, державою, а квазі-державою, чи, метафорично – "імперією зла", що призвела до фізичного знищення і морального виродження мільйонів людей.
2. Деколонізація історичної пам'яти – засадниче гуманітарне завдання науковців та політиків. Науковців – через соціяльно-історичні дослідження, політиків – через написання та ухвалення відповідних законів.
У неминучих умовах жорсткого протистояння двох моделей розвитку України – колоніяльно-кримінальної та соборно-незалежної – маємо за основне інтелектуальне та політичне завдання творити новий дискурс події так званого 9 травня винятково у площині поминання жертв війни та сталінських репресій. У цьому вже особлива заслуга місцевого самоврядування Західної України та значної кількости науковців і політиків по всій Українській Державі.
3. Антагонізм історичних ідей – ознака народження нового часу.
Не біймося цього протистояння, що насправді є способом утвердитися як нація, або перетворитися в юрбу без правди про свою історичну долю, яка сповна залежить від трактування минулого і моделювання майбутнього. Антагонізм – це спосіб вишколу власного духового та інтелектуального світу та нарощення політичного досвіду. Жертви війни та замордовані сталінськими репресіями кличуть до відплати у різних площинах: у моральній – через молитву за них і власне очищення та ідейне зростання; в інтелектуальній – через неспинну армію дослідників, що виноситиме на поверхню суспільства факти злочинів, які легко і вщент розбиватимуть сфальсифіковане слово-поняття "побєда"; в політичній – через ухвалення закону про заборону комуністичної ідеології як злочинної і притягнення до кримінальної відповідальности її сповідників.
4. Непокаране зло творить наступне зло – генерує.
Цей процес генерації можна припинити лише радикальним законодавчим шляхом, що блискуче висловив великий філософ-ідеаліст Геґель: "...не може бути й мови про вибір засобів, гангренозні члени не можна лікувати лавандовою водою. Стан, при якому отрута, вбивство з-за рогу стали звичайною зброєю, неможливо усунути м'якими заходами протидії". Дякуймо цьому стражденному поколінню, з героїзму, жертовности та мук якого постали ми та наші діти.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
