14 листопада 2013, 14:29

ПОДИХАЙТЕ КИСНЕМ... МО', ПОМОЖЕ

ПОЛТАВЩИНА – літературно-духовна і політична мекка – давно манила і довго не підпускала мене до своєї білизни. Чомусь саме з цим останнім відприкметниковим іменником вона мені асоціюється. Правда, перейтися її древніми і "котляревсько-міхновськими" вулицями змогла лише пізно ввечері після багатогодинної зустрічі з пасіонарними полтавцями (дякувати Богові, не полтавчанами), що, до певної міри, компенсували мені спрагу на цей край тихої води з крутими берегами...

Проймав трем від барокової церкви Івана Мазепи, що сусідить із музеєм-садибою найбільшого пристрасника українського слова Івана Котляревського. Як школярка, я зазирала через пліт на його обійстя ніби у щілину ХVIII-ХIХ століть. Звісно, вони не минули ні своїм бунтом, ні малоросійством, ні прямостоянням, ні пристосуванням. Усі ці ознаки в нашому житті такі ж звичні, як щоразу те саме і водночас нове листя на деревах.

Проте мантра від Котляревського "Любов к отчизні де героїть, Там вража сила не устоїть, Там грудь сильніша од гармат..." неподоланна і запалює не менше, ніж будь-коли. Водночас ця мантра покриває, на жаль, хіба край нашого суспільства, як, до речі, при самому краю дороги опинилась тепер могила Котляревського через знищення колишнього кладовища, а отже, самої пам'яти. А це переступ найстрашніший. Він, мабуть, і є джерелом усіх наших теперішніх екзистенційно-політичних бід і вироджень типу вєрко-сердючок та ін. Не випадково ж бо ще один символ Полтавщини Микола Міхновський казав: "Головна причина нещастя нашої нації – брак націоналізму серед широкого загалу її".



Будинок у Полтаві, де Міхновський виголосив свою знамениту промову на Шевченківському святі 1900 року "Самостійна Україна", приблизно у такому стані, як сучасна душа українська: обвалений, брудний, занедбаний, самотній на найкоротшій та історичній вулиці міста – але в одному з його вікон – точніше у міжвіконні – прострілило і проросло дерево, що абсолютно зелене наприкінці жовтня...
Воно прорвалося не лише крізь товщу цегли, а через людське невігластво, безпам'ятство і забуття. Воно не так докір відступництву і малоросійству, як знак нестримности законів природи. Воно, за тим самим Міхновським, "ангел помсти для пануючих і визискуючих націй, ангел помсти за упосліджених". Воно – життя, яке так методично вбивали, а тепер зогиджують отруйними антинаціональними псевдоцінностями.

Цікаво, що про націоналізм ХIХ століття Микола Міхновський говорив як про "вибух" і про "велетенську і непоборну силу". З огляду на сьогочасне циклічне повторення цього вибуху, такою осатанілою та очорнювальною є війна (і зокрема, на цьому інтернет-ресурсі), або, краще, конвульсії "партачів життя" із його величністю націоналізмом, що втілений через діяльність партії ВО "Свобода". Промовистий щодо цього відгук скинула мені на фейсбук одна пані чи панночка Tatiana Tsyrulnik: "Ваш візит у Полтаву мене особисто дуже вразив. Ви дуже харизматична людина, якщо не прикидаєтеся, хоча так прикидатися неможливо. Захопили аудиторію відразу. Відчуття, що я побувала на "таємній сходці націоналістів", давно не бачила у одному місті стільки агресивно-патріотично-налаштованих полтавців, якщо можна так сказати у хорошому сенсі слова. Воно й добре, звісно, але ж навіть страшно подумати, що буде, якщо Вам дати більше влади... 1 листопада о 2:06". Не випадково на інших теренах України – у Галичині – інший політичний характерник і харизматик ХХ століття Степан Бандера слушно стверджував, що, направду, влада націоналістів має бути страшною для наших ворогів. Шановна дописувачка це блискуче відчула. Має це відчуття і всіляка наволоч, що виливає на голови свободівців відра бруду.

Отож, дорога і незнищенна Полтаво!!! Програна битва 1709 року це не програна війна. Битви тимчасово виграють зрадники типу полковника Носа і типу теперішніх виродків від партії регіонів (щонайменше 148 юд з посланням до польського сейму) та дегенеративних тушок. Сьогодні ти спрагла на цілющу відплату зрадникам, брехунам і малоросам. Проросле дерево у міжвіконні Міхновського найкращий символ нашого відродження та зміцнення. Недоброзичливці!!! Подихайте киснем цього дерева...Мо' поможе.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Уповноваженому з захисту державної мови України Тарасові Кременю про безпрецедентні дискримінаційні дії щодо депутата Верховної Ради України 7 скликання доктора філологічних наук, професора Ірини Фаріон

З В Е Р Н Е Н Н Я 15 листопада 2023 року я без жодного офіційного пояснення у блискавичний спосіб за підписом ректора НУ Львівської політехніки під тиском міністра освіти і науки О...

МИКОЛА ЄВШАН (Федюшка) – войовничий ідеаліст: воїн і митець

Хто вміє ненавидіти, той вміє й любити... Ворог навчив нас ненавидіти, він примусив нас полюбити Вітчизну. І тому я кажу, що наше вигнання з рідних хат, недоля десятків і сотень тисяч українців була потрібна, аби дати сильну і глибоку підставу ідеї національної боротьби...

Рецензія на монографію ''Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті''

Від часу Тараса Шевченка аксіомою є слова "і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь", "бо хто матір забуває, Того Бог карає". Українське суспільство давно перестало усвідомлювати кару Господню за зраду свого, за переступ, за вихваляння всього іноземного...

СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ, І ЧУЖОГО НАУЧАЙТЕСЬ, АБО РІВНОВАГА МЕЖИ СЛОВОМ НАЦІОНАЛЬНИМ ТА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИМ Оксана Микитюк. Рецензія на монографію "Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті". Автори: Ірина Фаріон, Галина Помилуйко-Недашківська,

Від часу Тараса Шевченка аксіомою є слова "і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь", "бо хто матір забуває, Того Бог карає". Українське суспільство давно перестало усвідомлювати кару Господню за зраду свого, за переступ, за вихваляння всього іноземного...

ВИСТУП ІРИНИ ФАРІОН 9 травня 2024 року на другому засіданні Львівського апеляційного суду у справі незаконного і політично замовного звільнення з Львівської політехніки (стилістично виправлено)

1. Про своє звільнення я довідалася з інформації, розташованої в мережі 15 листопада 2023 року приблизно о 20.00 у середу. Жодних попередніх розмов з керівництвом Політехніки, де пропрацювала 32 роки і жодних конфліктів із будь-ким: чи студентами, чи викладачами, – не мала...

Відкритий лист на підтримку Ірини Фаріон проти її незаконного політично вмотивованого звільнення з НУ ''Львівська політехніка''

Шановне панство! Прошу про підтримку! Незаконне звільнення з політичних мотивів – це повернення в репресії 30-70-х років 20 ст. Це знищення України зсередини...