ПОДИХАЙТЕ КИСНЕМ... МО', ПОМОЖЕ
ПОЛТАВЩИНА – літературно-духовна і політична мекка – давно манила і довго не підпускала мене до своєї білизни. Чомусь саме з цим останнім відприкметниковим іменником вона мені асоціюється. Правда, перейтися її древніми і "котляревсько-міхновськими" вулицями змогла лише пізно ввечері після багатогодинної зустрічі з пасіонарними полтавцями (дякувати Богові, не полтавчанами), що, до певної міри, компенсували мені спрагу на цей край тихої води з крутими берегами...
Проймав трем від барокової церкви Івана Мазепи, що сусідить із музеєм-садибою найбільшого пристрасника українського слова Івана Котляревського. Як школярка, я зазирала через пліт на його обійстя ніби у щілину ХVIII-ХIХ століть. Звісно, вони не минули ні своїм бунтом, ні малоросійством, ні прямостоянням, ні пристосуванням. Усі ці ознаки в нашому житті такі ж звичні, як щоразу те саме і водночас нове листя на деревах.
Проте мантра від Котляревського "Любов к отчизні де героїть, Там вража сила не устоїть, Там грудь сильніша од гармат..." неподоланна і запалює не менше, ніж будь-коли. Водночас ця мантра покриває, на жаль, хіба край нашого суспільства, як, до речі, при самому краю дороги опинилась тепер могила Котляревського через знищення колишнього кладовища, а отже, самої пам'яти. А це переступ найстрашніший. Він, мабуть, і є джерелом усіх наших теперішніх екзистенційно-політичних бід і вироджень типу вєрко-сердючок та ін. Не випадково ж бо ще один символ Полтавщини Микола Міхновський казав: "Головна причина нещастя нашої нації – брак націоналізму серед широкого загалу її".
Будинок у Полтаві, де Міхновський виголосив свою знамениту промову на Шевченківському святі 1900 року "Самостійна Україна", приблизно у такому стані, як сучасна душа українська: обвалений, брудний, занедбаний, самотній на найкоротшій та історичній вулиці міста – але в одному з його вікон – точніше у міжвіконні – прострілило і проросло дерево, що абсолютно зелене наприкінці жовтня...
Цікаво, що про націоналізм ХIХ століття Микола Міхновський говорив як про "вибух" і про "велетенську і непоборну силу". З огляду на сьогочасне циклічне повторення цього вибуху, такою осатанілою та очорнювальною є війна (і зокрема, на цьому інтернет-ресурсі), або, краще, конвульсії "партачів життя" із його величністю націоналізмом, що втілений через діяльність партії ВО "Свобода". Промовистий щодо цього відгук скинула мені на фейсбук одна пані чи панночка Tatiana Tsyrulnik: "Ваш візит у Полтаву мене особисто дуже вразив. Ви дуже харизматична людина, якщо не прикидаєтеся, хоча так прикидатися неможливо. Захопили аудиторію відразу. Відчуття, що я побувала на "таємній сходці націоналістів", давно не бачила у одному місті стільки агресивно-патріотично-налаштованих полтавців, якщо можна так сказати у хорошому сенсі слова. Воно й добре, звісно, але ж навіть страшно подумати, що буде, якщо Вам дати більше влади... 1 листопада о 2:06". Не випадково на інших теренах України – у Галичині – інший політичний характерник і харизматик ХХ століття Степан Бандера слушно стверджував, що, направду, влада націоналістів має бути страшною для наших ворогів. Шановна дописувачка це блискуче відчула. Має це відчуття і всіляка наволоч, що виливає на голови свободівців відра бруду.
Отож, дорога і незнищенна Полтаво!!! Програна битва 1709 року це не програна війна. Битви тимчасово виграють зрадники типу полковника Носа і типу теперішніх виродків від партії регіонів (щонайменше 148 юд з посланням до польського сейму) та дегенеративних тушок. Сьогодні ти спрагла на цілющу відплату зрадникам, брехунам і малоросам. Проросле дерево у міжвіконні Міхновського найкращий символ нашого відродження та зміцнення. Недоброзичливці!!! Подихайте киснем цього дерева...Мо' поможе.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
