КОЛИ СЛОВА МАЮТЬ ЦІНУ
Що важать слова, коли смерті наших воїнів вже стали статистикою? Таки важать. Казав Конфуцій, коли щось неправильно називати, то неправильно будемо діяти. Якщо неправильно діятимемо, то опинимось у хаосі. Закономірну і неминучу війну Росії з Україною спершу впаковано в абревіятуру АТО, а потім у "миротворчий план". А люди гинуть. Смерть неможливо впакувати у ніяку іншу словесну наличку. Суперечність між словами та діями – від потворства морального і нестачі внутрішньої сили. У нашому суспільстві, особливо після президентських виборів, попри подвиги окремих, зашкалює від лицемірства, пристосуванства і словесного мотлоху. Звісно, не визволить повсюдна правдива вимова слова війна, одначе тільки це слово синтагматично може притягнути перемогу. Мир не буває подарованою шоколадкою. Досягнення миру – це виграна війна. І правильні слова у цій ситуації – це запорука правильних дій.
У листопаді 2013 року Шевченківський суд м. Львова в особі януковичівського судді Олега Ковальчука за слово виродок, сказане мною на адресу комуніста нардепа Зубчевського, присудив мені заплатити цьому політичному динозаврові 20 тисяч гривень, бо, бачте, цим словом я принизила честь, гідність та ділову репутацію цього виродка. Я відповіла: "Дусту йому на кутні зуби, а не моїх 20 тисяч", які це сотворіння збиралося віддати на російські школи. Отож, дусту в такому випадкові у квадраті. А виродок він тому, що живе в Україні – і москвоязичить у парламенті. На сьогодні комуністичні виродки невіддільні від тероризму та сепаратизму. Моя війна минулоріч за мову стала прелюдією до теперішньої війни на всіх фронтах. Нація, що не вміє захистити духових основ, – дістає випробування найстрашнішим – війною. Олег Тягнибок від 2006 року вимагав різними способами заборони компартії і повної декомунізації України. Натомість глузи і мовчанка, а знесення пам'ятників лєніну по всій країні з ініціятиви свободівців, це, як написала одна пєвіца, "варварство і дикунство". Тепер варвари і дикуни терзають Донбас, а очільник Донецької ОДА закликає любов'ю лікувати цей край... Це вершина збоченого переназивання світу. Направду, за логікою слабовольного чинуші, коли, гвалтують – розслабтеся і полюбіть. Коли вбивають – думайте: однаково це все закінчиться смертю. Звісно, шо я думаю по-іншому, ніж тарути, пєвіци, зубчевські та ін. Тому подала апеляцію на рішення продажного, нікчемного, фарисейського львівського суду. І щойно тепер, у червні 2014 року, суд скасував своє поперднє безглузде рішення. Отож дусту комуняці на кутні зуби, а не моїх 20 тисяч. До чого цей урок? Та до правильного називання світу і правильних невідступних дій. Перемагають лиш ті, хто не відступає, а найкращий захист – це напад. Мужніймо і мілітаризуймося – і все буде неперевершено.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
