ПРО ПОЛЯРНІ ЗВІСТКИ...
Святий був вчора день – Благовіщення. Християнське диво, радість і натхнення. А потім народження, зростання, зрада, розп'яття і воскресіння. А далі і щодня абсолютне невміння більшости людства осягнути цю Його дорогу страждання задля правди, любови, прозріння і служіння. Без Бога ні до порога. Пороги познімали. Зостались глухі стіни повного взаємонерозуміння і відчуження межи більшістю світу. Більшість ніколи не має рації. Має рацію меншість. Він був у глухій, але глибокій меншості. Тому і далі щороку приходить до нас через вістку, що Він вічний – і не втомлюється дзвонити нам у душі.
Я теж мала дві звістки нині – раннього ранку і пізнього вечора. Ранішня звістка – нестримний стук у двері працівників поліції з повісткою з'явитися мені до Генеральної прокуратури у справі 31 серпня 2015 року. Тоді була разом зі своїми святими побратимами з протестом біля Верховної Ради, щоб зупинити брутальне знищення цїєю новітньою бізнесовою запроданою офшорною ордою нашої Конституції, себто цілісности нашої Держави. Ці найманці у ВР тоді проголосували у першому етапі змін за владу Путіна і бандитів на наших споконвічних українських донбаських теренах. Здається, понад 260 перевертнів і виродків. І до чого тут Путін? Перевертень робить свою справу краще за видимого й очевидного ворога. Чомусь до Прокуратури викликають не їх, а мене?
А опівночі випадково натрапила на пресвітлу звістку: виявляється, сьогодні я стала лавреатом премії імени видатного українського мовознавця, політичного та релігійного діяча, людини неосяжного творчого лету – Івана Огієнка. Це він казав: "Коли ти українець, а мови української не знаєш, – ти українець мертвий". Цю премію присуджують за заслуги у розвитку національної духовної культури, утвердження української державности, міжнаціональної та міжконфесійної злагоди у різних номінаціях: література, мистецтво, освіта, наука. Моя номінація – наука. Дякую за високу честь бути назавше з іменем одного з моїх кумирів – Іваном Огієнком. Дякую засновникам премії і її організаційному реалізаторові Житомирській облдержадміністрації.
Яка неперевершено красива ця наша щоденна життєва полярність! Люблю батарейку. Тільки її мінус і плюс дає струм крізь нашу долю.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
