Про мову ''давню і достойну...''
Президент Литви Гітанас Науседа під час українськомовного виступу у Верховній Раді 19 березня 2021 року назвав нашу мову "давньою і достойною", "яку було довго переслідувано і знищувано, однак не знищено".
Ще з уст жодного нашого президента не чула акценту саме на давності нашої мови та її системному знищенні – і її, попри все, незаперечній перемозі. Звісно, жоден з наших президентів, з огляду на нікчемне знання української мови, не здатен уживати безособової форми дієслова на -но, -то (переслідува-но, знищува-но, знище-но), як це зробив Президент величної Литви. Мова завше виказує нас у найнесподіваніший спосіб. При нагоді хочу нагадати цей знаменитий історичний припис у Литовсько-Руському князівстві про державний статус нашої староукраїнської (руської) мови у Литовському Статуті (1566, 1588 рр.), бо про це добре знає президент Литви, але зовсім не знає президент України: "А писар земский мает по Руску литерами и словы Рускими вси листы и позвы писати, а не иншым языком и словы, и так мает писар присегати" [Ст. 1566, с. 90-91];
Містить Литовський Статут і стратегічно важливий у мовно-етнічному і політичному плані артикул 9-й розділу III-го про неприпустимість посідання урядів чужинцями та продажу їм землі: "Иж достоенств врядов в дедицтво чужоземцом давано быти не маеть", відповідно до якого ні ґрунтів, ні посад іноземець не має права отримати: "Але на достоенства и всякий вряд духовный и свецкий не маеть быти обиран, ани от нас, Господаря, ставлен, толко здавна продков своих уроженец Великого Князства Литовского Литвин и Русин". У разі порушення цього припису людина чужого народу втратила б свою маєтність на користь Великого князя Литовського [Ст. 1566, с. 76, 281].
А завершу своє коротке слово з моєї докторської монографії приписом з Литовського Статуту 1588 року: розділ IV "О судьях и о судех", де в артикулі 1-у зазначено: "А писар земский маеть по-руску литерами и словы рускими вси листы, выписы и позвы писати, а не иншым езыком и словы. А присягнути маеть на вряд свой писарский тыми словы" [Ст. 1588, кн. 1, т. III, с. 430]. Більше про це читайте у моїй монографії "Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у 14-17 століттях: мовна свідомість. Мовна дійсність, мовна перспектива" (Видавництво Львівської політехніки, 2015, 2-е вид. 2018 р., тел. 097 250 80 86)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
