Чому чарівного вчителя обізвано ''танцюючим'' і ''хедлайнером''?
Нещодавно всемережжя облетіло відео з учителями-танцюристами, що виконували танець для своїх учнів-випускників Маячківської сільської школи на Полтавщині. Проте увагу привернули аж ніяк не всі вчительки-танцювальниці, а саме вчитель історії та правознавства і директор школи Василь Маслей – єдиний чоловік серед виконавців подарунку для своїх учнів. Як на мене, суть не в чоловічій статі, а в блискучому виконанні, яке просто заворожує, хоч, звісно, страшенно разить москвомовність пісні. Спостерігаючи за віртуозністю виконання, думаєш, що танець – це направду вертикальне виконання наших горизонтальних бажань... Принаймні так експресивно зобразив це своїми рухами знаменитий тепер директор, якого обізвано і "танцюючим", і "хедлайнером" – ось вам сплав москво-англійського суржика в головах поневолених ніби-українців, що таку манеру висловлювання мають чи не за хизування, бо "чим більш по-варварському і грубо белькочуть вони, тим, – думають, – мудріші. Та вони навіть пишаються з цього, бо вважають, що коли їх не розуміє простолюд, то їхня мова дуже глибокодумна", – так висловився Еразм Роттердамський у своїй класичній праці "Похвала глупоті" ще 1511 року про затемнених словами теологів (6, с. 74).
Отже, навіть коли пускаються описати танець – то мови не полишають, бо тільки вона може передати наш захват, відразу чи байдужість до побаченого. Наші деякі недовчені журналісти з каналу юдин+юдин цю, здавалося б, буденну подію ословеснили зовсім не так гарно й добірно, як станцював учитель і як сам він говорить розкішною криничною полтавською говіркою, а намішали в своє повідомлення московсько-англійського суржика: "Танцюючий вчитель з Полтавської області підірвав Мережу. Хедлайнером випускного вечора став учитель історії та правознавства Василь Маслей, єдиний чоловік серед танцюючих педагогів" (8).
Активні дієприкметники на зразок танцюючі ненормативні в нашій мові, про що вказує одна з законодавців сучасної мовної норми видатна українська мовознавиця, знищена сталінським режимом, Олена Курило (1890 – після 1946) в своїй капітальній і нормотвірній праці "Уваги до сучасної української літературної мови" (1923, 1925 рр.): "Українська мова не знає активних дієприкметників на -чий, – (в) ший, ані пасивних на -мий у тому творенні та в тій функції, як їх уживає сучасна українська літературна мова, як ото: ˂...˃ Вражаючий випадок. Далекосягаюча спеціялізація". Відтак Олена Курило покликається на видатного історика української мови, що стояв біля начал українського мовознавства Павла Житецького: "Щодо активних дієприкметників, то їх зовсім нема в народній мові" (5, с. 18.).
Розгортає далі цю думку видатний український письменник і мовознавець, також двічі репресований московсько-тоталітарним режимом, Борис Антоненко-Давидович (1899-1984) у своїй класичній праці "Як ми говоримо" (1970 р.): "Виникає слушне питання: чи ця особливість української мови – уникати вживання форм активних дієприкметників – не обмежує наших можливостей?" – і наводить приклад заміни: "Нам важко бачити тебе прикутим і страждаючим" замість українською мовою: "Нам важко бачити тебе прикутим і стражденним" (2, с.137).
Понад 20 способів заміни активних дієприкметників, що опинилися в нашій писемній мові під впливом церковнослов'янської та московської мов, подає Святослав Караванський (1920-2016), зауважуючи, що "багатство української мови полягає в тому, що вона має тисячі способів уникнути невластивих їй форм" (4, с. 153), наприклад, координуючий треба координаційний (4, с.153-196). Зокрема, до слова танцюючий, цей мовознавець – понад 30-літній в'язень московсько-сталінських концтаборів і вигнанець з України, що був поза її межами 68 років, – пропонує такі розсипи синонімів: що танцює, розтанцьований, закручений у танці, звиклий танцювати, охочий до танців, танцюрист, танцівник, танцюра, танцюристий, у круговерті танцю (4, с. 195). Себто в наведеному випадкові слід ужити форму танцюристий учитель чи учитель-танцюрист, а не московсько-болгарську кальку танцюючий ˂ танцующій.
Понад то, слово танцюрист аж ніяк не слід сприймати лише як фаховий танцюрист, про що свідчить тлумачний словник української мови:
ТАНЦЮРИ́СТ, а, ч.
1. Той, хто бере участь у танці, у танцях. Кармелюк, захоплений, слідкує за танком, піддає танцюристам та музикам охоти (Вас., III, 1960, 190); Вихором мчали по колу танцюристи, пускаючи по вітру чуприни і віддираючи веселого буйного гопака (Тулуб, Людолови, І, 1956, 458).
2. Той, хто вміє та любить танцювати; аматор танців. Він мав славу видатного танцюриста (Трубл., Мандр., 1938, 6); 26 областей України послали на республіканський фестиваль більше п'яти тисяч кращих своїх співаків, танцюристів, музикантів (Рад. Укр., 25.V 1957, 1).
3. Той, хто постійно або професійно займається танцями. Скоморохи, музиканти, танцюристи, акробати й фокусники були дуже характерним явищем давньоруського життя (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 524); Мене [А. Бучму] було прийнято до львівського театру... як хориста і танцюриста (З глибин душі, 1959, 7);// Артист балету. За останні роки на українській сцені з'явилося чимало талановитих балерин і танцюристів (Мист., 4, 1965, 4) (СУМ, т.10, с. 36).
Про ненормативність активних дієприкметників у нашій мові, з покликом на Олену Курило, йдеться у фундаментальній граматичній праці Івана Вихованця і Катерини Городенської "Теоретична морфологія української мови": "Найголовнішу ознаку дієприкметників становить те, що в українській мові не вживані так звані активні дієприкметники теперішнього часу" (3, с. 147).
Яка потреба цього вчителя-танцюриста (чи танцюристого вчителя) називати хедлайнером?
В англійській мові – це словотвірний похідник, утворений з допомогою агентивного суфікса -ер праіндоевропейського походження від композитного іменника head-line [ˈhedlaɪn] n 1. газетний заголовок; 2. pl рад. короткий зміст останніх вістей; 3. друк. колонтитул; 4. мор. носовий швартов (кінець); headline [ˈhedlaɪn] v (past i p. p. headlined, pres. p. headlining) 1. давати заголовок; the event was ~d throughout the country всі газети країни помістили повідомлення про цю подію; 2. амер. розм. виконувати головний номер програми. scare-headline [ˈskeɘˌhedlaɪn], де слово head "голова" і ще 29 значень + line "рядок, лінія" і ще 26 близьких значень іменника і дієслова (АУС, с. 625-626, 820-821).
Натомість похідне утворення head-liner [ˈhedˌlaɪnɘ] n – це розм.
1. популярний актор, зірка екрана (тощо);
2. популярна книжка (АУС, с. 626), тобто в нашому контексті це слово взагалі вжито живосилом, без перекладу.
В український публічний простір воно потрапило не так з видавничої сфери, як ми це бачимо за основним значенням в англійській мові "заголовок статті", "давати заголовок", а передусім зі сфери шоу-бізнесу, де хедлайнерами (замість гедлайнерами, бо англійський звук [h] українською слід передати через г, а не як у московській мові через х) почали називати музичні гурти чи виконавців, щоб привернути увагу значної частини авдиторії. Себто гедлайнери – це найочікуваніші учасники дійства – зірки, що виступають наприкінці концертів. З таким значенням лексичну одиницю в англійській мові фіксують наприкінці ХIХ століття, 1890-1895 рр. із такими найближчими синонімами: зірка, особистість, герой, ім'я, знаменитість, улюблений, кумир, суперзірка, художник, персонаж, гравець, лиходій, комік, артист, світило, помітний, виконавець (9). Водночас вживання цього слова зі значенням основний, головний, бажаний, провідний, зірковий та ін. поширено й на інші мистецькі царини – літературу, кіно, малярство та ін.
Тобто українською мовою повідомлення про танець учителя і вчителів для своїх учнів у школі на Полтавщині мало б звучати, для прикладу, так: "Танцюристий учитель з Полтавської области підірвав мережу. Зіркою випускного вечора став учитель історії та правознавства Василь Маслей, єдиний чоловік серед педагогів-танцюристів".
Наша прекрасна дійсність сама дає до рук блискучі події з розкішними питомими відповідниками. Лише сліпі цього не бачать, а глухі не чують. Звідси англо-московський гібридизм.
Література:
1. АУС – Англо-український словник. Гороть Є.І., Коцюк Л.М., Малімон Л.К., Павлюк А.Б., під заг. кер. Є.І. Гороть. Вінниця: Нова книга, 2006. 1699 с.
2. Антоненко-Давидович Борис. Як ми говоримо. К.: Либідь, 1991. 252 с.
3. Вихованець Іван, Городенська Катерина. Теоретична морфологія української мови. К.: Пульсари. 2004. 398 с.
4.Караванський Святослав. Пошук українського слова або боротьба за національне "Я". К.: Академія, 2001. 240 с.
5. Курило Олена. Уваги до сучасної української літературної мови. Київ: Основи, 2004. 302 с.
6. Роттердамський Еразм. Похвала глупоті. Домашні бесіди. К.: Основи, 1993. 317 с.
7. СУМ – Словник української мови: в 11 т. К.: Наукова думка, 1970-1980.
8. Танцюючий вчитель з Полтавської області підірвав Мережу. Режим доступу: https://tsn.ua/ukrayina/tancyuyuchiy-vchitel-z-poltavskoyi-oblasti-pidirvav-merezhu-video-1836832.html (дата звернення 6.08.21).
9. Headliner. Режим доступу: https://www.dictionary.com/browse/headliner (дата звернення 7.08.21).
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
