НЕЗАЛЕЖНІСТЬ: сув'язь поколінь у боротьбі за Ідею нації (виступ на урочистостях з нагоди Незалежности у Львівській філармонії)

"Марш націоналістів", який щойно прозвучав, написав поет і доктор філософії Олесь Бабій – один із учасників-засновників ОУН у Відні 1929 року. За участь у цьому конгресі у вересні 1932 року польський суд виніс йому вирок: 4 роки тюрми. Перебуваючи під слідством він створив цей легендарний уже "Марш націоналістів", що був надрукований у журналі "Розбудова нації" за січень-лютий 1932 року з таким повідомленням "Із надісланих проєктів тексту гімну ОУН прийнято проєкт, поданий одним із наших найвизначніших поетів, що запроторений у ворожу тюрму". На той час О. Бабій вже був автором чотирьох поетичних збірок "Ненависть і любов", 1921, "Поезії", 1923, "Перехрестя", "За щастя оманою", 1930 (Олесь Бабій. Вибрані поезії. Спогади. Матеріали. Дрогобич, 1997, c.196).

Композитор "Маршу" священичий син Омелян Нижанківський, згодом професор класів фортепіяна та органу в Берні (Швайцарія). Показово, що саме священичі діти стали основними пропагандистами націоналістичної ідеології.

Мало минути аж 86 років, поки цей Славень націоналістів прозвучав 24 серпня 2018 року на параді до Дня Незалежности як Марш сучасного українського війська. Також тут вперше було офіційно використано вітання "Слава Україні!" – "Героям Слава!", яке первісно зародилося на початку ХХ століття в Харкові, голосно прозвучало в Києві в часи Революції 1917-1921 року і врешті утвердилося й офіційно закріпилося в час націоналістичної боротьби на Галичині та Волині, завдяки постанові Другого великого збору ОУН в 1941 році з доданою обов'язковою відповіддю: "Героям слава!" (Юзич Юрій. Хто і коли вигадав гасло "Слава Україні!". Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/10/4/153036/).

На це пішло 118 років!

Отже, життя кожного з нас надто коротке, щоб лише ним міряти якість нашого самостійного національного буття. Проте саме воно є найкращим доказом неминущого минулого, плинного теперішнього і причиново-наслідкового майбутнього. Життя дає плоди, коли є сув'язь поколінь, одержимих ідеєю своєї Нації і Держави.

"Життя – лише тимчасовість. Не перебільшуйте її цінність", – каже Герой України Тарас Матвіїв з Жидачева, що загинув у свої 32 роки на московсько-українській війні 10 липня 2020 року, врятувавши двох побратимів (див. програму "Ген українців". Тарас Матвіїв https://www.youtube.com/watch?v=6EIqypMSSF4).

Історична подія відновлення нашої Самостійности – це не просто спогад про всіх тих, що цю Самостійність пасіонарно творили і творять, – це осмислення їхнього подвигу задля побудови власного Дому. Мільйони і тисячі наших попередників жертвували і жертвують сьогодні своїм життям і комфортом задля свободи Нації і власної свободи, а не місива під назвою насєлєніє. Вони кричать до нас із тих страшних часів, які і зараз не минули.

"На холодному небі блимають зірки... І так сумно вони блиматимуть через тисячу років, коли щасливі люди забудуть про наші тяжкі часи. Як би я хотіла, щоб наш зболений крик долетів до тих щасливих, невідомих, щоб відчули вони, як мучимося ми... А на наших трупах, трупах моральних, не тільки фізичних, – виросте щось нове, гарне, а може, щасливіше, аніж ми..." (з ненадрукованого "Щоденника", Музей діячів української культури в Києві). Це слова внучки Михайла Старицького, доньки Людмили Старицької-Черняхівської, яку зґвалтували і розстріляли московські кати 22 вересня 1938 року. Їй було 38.

Наше сьогоднішнє дійство – це пошанування всіх, хто боровся за власний національний Дім від часів княжої України до Козацької держави, від мороку ХVIII століття до Шевченківського здвигу у ХIХ столітті, від часів постання Січових стрільців, УГА і УНР до феноменального явища УВО-ОУН-УПА-УГВР. Тільки їхня неперервна боротьба стала основою для відновлення української Самостійности 30 років тому. Нам таки 103 роки! Пам'ять про них і вдячність їм – це основа культури і запорука майбутнього.

Благодать нашого часу в тому, що ще існує живий зв'язок між легендарним поколінням ОУН-УПА і сьогоднішніми воїнами-героями: живими і полеглими. Між Евгеном Коновальцем, Степаном Бандерою, Романом Шухевичем і Тарасом Матвієвим з Жидачева, Мирославом Мислою з Харкова і Василем Сліпаком зі Львова, усіма Героями Небесної Сотні – і між 300 загиблими під Крутами 1918 року і 359-ма розстріляними під Базаром 1921 року і 366 під Іловайськом від 7 по 31 серпня 2014 року. Живий зв'язок живих і мертвих із сущими сьогодні легендарним сотенним Мирославом Симчичем та героїчними зв'язковими генерала Шухевича – Ольгою Ільків і Дарією Гусяк та сучасним воїном-жінкою Зоряною Коновалець, що співала Вам Славень націоналістів...

Дарія Гусяк, оповідаючи про легендарну зв'язкову Катерину Зарицьку, наголошує: "Та я стверджую, що людей такого чи приблизно такого рівня в нас у ті роки героїчних змагань було багато, але ми ще не навчилися їх по-справжньому цінувати, ми ще не знаємо їх як слід" (див. студію "Ген українців". Дарія Гусяк. https://www.youtube.com/watch?v=MgKfkHJQTsk). Ми тут для цього сьогодні, щоб їх пізнати і пошанувати.

Сьогодні лунатиме "Повстанське танго" від Ольги Ільків – найпопулярніший твір серед воїнів-упівців, який 24-річна Ольга написала пізньої осени 1944 року в селі Угольна на Стрийщині.

Пані Оля, перейшовши через 14 років московських тюрем і відлучення від власних дітей, сьогодні у 101 рік свого життя бажає бачити нашу армію сильною і переможною – і наголошує: "Сьогодні ж боротьба за Україну розгортається на інформаційному полі. Тепер наша зброя – Слово, яке вимагає особливої сили духу і до краю оголених нервів" (Ільків Ольга. У тенетах двох закриток. Львів, 2011, с. 177). "Допоможи мені, Боже, аж до смерти зберігати силу волі, ясність думки та непохитно, стійко служити ідеї Української нації" (див. студію "Ген українців". Ольга Ільків. https://www.youtube.com/watch?v=cX43vatg3Y4).

Герой сьогоднішньої московсько-української війни Мирослав Мисла в унісон з пані Олею з висоти своєї 24-річної Вічности вторить: "Я знав, за що борюся, я знав, за що загину" (загинув 2 жовтня 2016 року біля Кримського на Луганщині див. студію "Ген українців". Мирослав Мисла. https://www.youtube.com/watch?v=EU00s9m3eys).

Теперішня московсько-українська війна, визначена на нескінченність найбільшою воєнно-політичною поразкою Мінським форматом і законом про ОРДЛО, збирає свої покоси. Воєн не закінчують: їх або програють, або виграють. Третього не дано.

"Тисяча готових не врятує мільйон знеохочених. Нам не вистояти пожертвою одиниць. Це довела історія. Нічого лицемірити – "герої" таки вмирають" – це каже вже з небес Герой України Тарас Матвіїв.

Так. Герої вмирають і всі решта теж. Натомість безсмертною є Ідея Нації, що єдина творить дім народного буття. Саме про це наша сьогоднішня артистична подія.

Лиш той пожне пшеницю, хто посіє,

Життя дає лиш те народу в дар,

Що сам народ собі здобути вміє,

Що сам приніс життю він на вівтар

(Олесь Бабій, "Орлик" Мюнхен, 1945. Там само, с. 84).

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.