29 серпня 2021, 13:02
ІЛОВАЙСЬК: ГЕРОЇЗМ і ТРАГЕДІЯ 6-31 серпня 2014 року
(висновок Генеральної Прокуратури)
"...те, що сталось 29 серпня 2014 року під Іловайськом – є подвигом: попри категоричну вимогу російської сторони скласти зброю, українські військові проривались з боєм, на "броні" та з автоматами у руках" (Ярослав Тинченко, заступник директора з наукової роботи Національного військово-історичного музею України, див. більше: https://mva.gov.ua/storage/app/sites/1/uploaded-files/zvityagi-struktura-na-010920.pdf).
1. 29 серпня День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіяльну цілісність України – відповідно до Указу Президента N621/2019 від 23.08.2019: "З метою гідного вшанування їхньої пам'яті я підписав указ про встановлення Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, та відзначення його щорічно 29-го серпня".
Чому 29 серпня? Тому що о 8:15 українські військові, потрапивши в оточення, організованими колонами почали рух із міста Іловайська за попередньо домовленими з московською ворожою стороною маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції, проте через деякий час російські війська відкрили вогонь, розстрілюючи колони на марші з "Градів" і "Ураганів". З 7 по 31 серпня бито 254 особи (див. https://www.istpravda.com.ua/articles/2019/08/29/156158/):
366 загинуло (безпосередньо на марші 254 особи),
429 поранені,
300 полонені,
19 зникло безвісти,
300 млн. грн. технічні втрати (зі звіту Військової прокуратури).
Повну інформація про загиблих в "Іловайському мартирологу" (7-31 серпня 2014 р.), уклав Ярослав Тинченко.
28 серпня 2018 року начальник управління військово-цивільного співробітництва Збройних Сил України Олексій Ноздрачов заявив, що під час наступу та блокування Іловайська 24-29 серпня 2014 року втрати російських військових становили більше 200 осіб убитими та близько 300 пораненими (див. вікіпедія). Родичі загиблих російських військовослужбовців отримали по 2 млн руб. і дали підписку про нерозголошення обставин їхньої загибелі.
За що така висока і страшна ціна?
2. Іловайськ – місто районного значення в Донецькій області України. Значний залізничний вузол станція Іловайськ. На ній діють два пункти контролю на кордоні з Росією. На початку операції саме місто Іловайськ мало невеликий гарнізон проросійських бойовиків із загону Ґіві "Сомалі" (Михайло Сергійович Толстих, убитий 8 лютого 2017 р. своїми ж у Макіївці у власному кабінеті) чисельністю порядка 70-80 чол.
3. Початок наступу
Від травня по липень 2014 року сили АТО провели успішні операції з визволення населених пунктів Донецької і Луганської областей від терористичних організацій "ДНР" і "ЛНР".
Було три штурми Іловайська: 6, 10 і 18 серпня, коли вдалося захопити частину міста. Проте вже 6-7 серпня через смт. Ізварине зайшли регулярні підрозділи російської армії. Починаючи з 9 серпня, регулярні війська російської армії почали займати ключові пункти фронту (див. https://uk.wikipedia.org/wiki/%).
Відповідно до звіту Військової прокуратури, Начальник Генерального штабу ЗСУ В. Муженко видав наказ зачистити від незаконних збройних формувань місто Іловайськ, що мало забезпечити контроль над шляхами постачання та згодом оточити і звільнити місто Донецьк від терористів (див. https://espreso.tv/article/2017/08/14/rezultaty_rozsliduvannya_ilovayskoyi_tragediyi).
Хто брав участь? Разом близько 1.400 / 1.700 осіб:
а) незначні за чисельністю підрозділи зі складу 17 ОТБр, 93 ОМБр, 51 ОМБр;
б) добровольчі загони національної гвардії та міліції особливого призначення: "Донбас", "Дніпро-1", "Миротворець", "Херсон", "Івано-Франківськ", "Світязь", "Азов", "Шахтарськ", ДУК.
Співвідношення військових сил України з військами вторгнення Росії та терористичних організацій в районі міста Іловайська складало: особовий склад – 1 до 18; танки -1до 11; бронетехніка – 1 до 16; артилерія – 1 до 15; "Гради" – 1 до 24 (див. https://uk.wikipedia.org/wiki/%).
Незалежний OSINT-дослідник Askai у 2018 році оцінював чисельність російських військ у боях під Іловайськом у 4000 осіб. Загальну кількість російських військ, що брали участь у вторгненні у серпні-вересні 2014 року, він оцінював у 9000 осіб.
БОЇ
10 серпня українські частини спробували взяти місто штурмом, але сепаратисти штурм відбили. 19 серпня розгорнулися нові кровопролитні бої. Тоді загинув американський доброволець українського походження Марко Паславський.
Рядовий резервного батальйону оперативного призначення "Донбас" Національної гвардії України. Марк (Марко) Паславський народився у 1959 році в українсько-американській родині на Мангеттені в Нью-Йорку. Виріс у Нью-Джерсі. Навчався у Військовій академії Вест-Пойнт. Переїхав в Україну в 1990-ті. Був активним учасником Революції Гідности, зокрема брав участь у боях в центрі Києва 20 лютого 2014 року. Був небожем українсько-американського історика та почесного професора Рутгерського університету Тараса Гунчака... По матері – небіж відомого бандерівця Миколи Лебедя. Похований на Аскольдовій могилі. А поза тим у Кагарлицькому районі Київської области в лютому 2015 року невідомі заволоділи аграрним підприємством "Русава-К", що належало Марку Паславському.
Основне вторгнення
Наймасштабніше вторгнення московського ворога відбулось у ніч із 23 на 24 серпня 2014 року. Сили вторгнення ЗС РФ складалися з дев'яти батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу; до 60 танків; до 320 БМД (БМП); до 60 гармат; до 45 мінометів; 5 ПТРК.
На військовій техніці Збройних Сил РФ знято або замасковано тактичні знаки. Водночас, щоб ввести в оману та вбивати українських військовослужбовців, на російську техніку нанесено розпізнавальні позначки українських підрозділів, що заборонено Женевськими конвенціями (стаття 39.2).
24 серпня 2014 р. зранку Олександр Захарченко оголошує про масштабний наступ по всіх напрямках. Убитий 31 серпня 2018 внаслідок вибуху в ресторані "Сєпар" на бульварі Пушкіна в Донецьку.
ВИХІД З ОТОЧЕННЯ ціною ЖИТТЯ
До 28 серпня з російською "стороною" (чомусь не ворогом!!!!) обговорено маршрут виходу оточених українських військ по "зеленому коридору" двома колонами. Проте в ніч з 28 на 29 серпня "російська сторона" передала Віктору Муженкові умову виходити без техніки: "Було погоджено з російською стороною вихід наших колон завчасно узгодженими маршрутами, які були визначені як гуманітарний коридор. У перших умовах був вихід наших підрозділів на техніці зі зброєю з самого Іловайська. У селищах Агрономічне і Многопілля формувалися дві колони і по двох маршрутах – один північний, другий південний – виходили в район Старобешеве. Ці маршрути були оговорені з росіянами, як маршрути виходу наших підрозділів під їхні гарантії.
28-го серпня ввечері, близько 23-ї години на мене вийшов перший заступник начальника Генштабу ЗС РФ генерал Богдановський, і сказав, що умови змінюються, вихід можливий тільки за умови, що техніка і озброєння залишаються.
Це було для нас неприйнятним, і було сплановано йти на прорив, який мав розпочатися о 3-й годині ночі 29-го серпня. Він не розпочався. Тому що на більш низькому рівні було прийнято рішення виходити під гарантії російської сторони", – Віктор Муженко.
О 1 годині ночі 29 серпня на сайті Кремля з'явилося звернення Володимира Путіна із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні: "Я призываю силы ополчения открыть гуманитарный коридор для украинских военнослужащих, оказавшихся в окружении, для того, чтобы избежать бессмысленных жертв, предоставить им возможность беспрепятственно выйти из района боевых действий, воссоединиться со своими семьями, вернуть их матерям, женам и детям, срочно оказать медицинскую помощь раненым в результате военной операции".
28 серпня на екстреному засіданні РНБО президент України Петро Порошенко заявив, що тяжка ситуація українських військ в Іловайську багато в чому викликана зрадою керівництва двох бригад, які самовільно залишили лінію оборони...
Натомість командир штурмової бригади батальйону "Донбас", генеральний продюсер фільму "Іловайськ" Тарас Костанчук зауважив, що події, які відбулися під Іловайськом, – не були дезертирством. Це була недолугість "командування, яке не знало, як правильно і які команди віддавати" (див. https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2294668-dobrobati-ilovajska-tragedia-ne-dezertirstvo-a-nedolugist-komanduvanna.html).
29 серпня о 6:00 ранку російський офіцер прибув до Многопілля і повідомив українській стороні, що вихід має відбуватися без зброї. Керівництво українськими збройними силами мовчки знехтувало цими вимогами. Дві колони "Вітер" і "Булава" проривалися з нещадними боями.
З ВИСНОВКІВ ТСК у Верховній Раді
1.Усі повідомлення про атаки, зосередження російських танків, удари реактивними системами з території РФ по району основного командного пункту Сектору Д, знищення техніки і т.п. ігноровано. Навіть доповідь генерала Литвина в штаб АТО про виявлені колони російської броньованої техніки 23 серпня розцінено як паніку: "Це все херня. Ми це вже проходили. Тримайтеся!", – лаконічно відповів начальник штабу АТО генерал-лейтенант Назаров. А пропозиції про відведення військ, щоб запобігти блокуванню й оточенню, так і не були затверджені. Подібна відповідь "йдіть на х...! боягузи!" була надана і на повідомлення полковника Ромигайла від 24 серпня про колону бронетехніки російської армії чисельністю понад 100 одиниць.
2. Депутатів цікавить, чому в військовій операції з узяття під контроль Іловайська розгром основних сил противника був доручений добровольчим батальйонам, а не підрозділам ЗС? Та чому при плануванні операції з узяття крупного транспортного вузла стратегічного значення не виникло сумнівів щодо незначних сил супротивника і не проведено дорозвідки?
3. Члени комісії впевнені, що в штабі АТО не могли не знати про критичну ситуацію оточення іловайського угрупування. Бійці вимагали скерувати до Іловайська підмогу. Представники Адміністрації президента та Генштабу переконували родичів солдатів, що допомога йде. Але її не було.
Висновки ТСК:
1. В основі причин, які призвели до Іловайської трагедії, лежать фундаментальні проблеми в організації оборони країни.
2. Незапровадження воєнного стану призвело до дезорганізації управління військовими діями, що значною мірою зумовило іловайські події.
3. Помилкові кадрові рішення істотно ускладнили обстановку, а неадекватні дії міністра оборони В. Гелетея і начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройними Силами України В. Муженка призвели до Іловайської трагедії.
4. Іловайська трагедія мала не лише важкі військові, але й не менш тяжкі політичні наслідки для країни (див. https://glavcom.ua/publications/126829-ilovajska-tragedija.-povna-versija-zvitu-parlamentskoji-slidchoji-komisiji-dokument.html.)
ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ НАСЛІДКИ
1. Початок деморалізації і зневіри до країни й армії, що врешті призвело до вибору Зеленського як несистемного і винятково протестно-розпачливого явища в політиці.
2. Трагедія і злочин під Іловайськом стали передумовою для підписання 5 вересня 2014 року Мінських угод, яким передувала зустріч президентів України і Росії 26 серпня 2014 в Мінську.
Укладені учасниками Тристоронньої контактної групи: послом Гайді Тальявіні (від ОБСЄ), другим Президентом України Леонідом Кучмою (від України), послом Російської Федерації в Україні Михайлом Зурабовим (від Росії). Крім того, під Протоколом стоять підписи Олександра Захарченка (очільник "ДНР") та Ігоря Плотницького (очільник "ЛНР"). Мінські домовленості є політичними, а не юридично обов'язковими документами, адже вони не ратифіковані Верховною Радою України як міжнародно-правові договори.
3. Проголосування у ВР України закону про ОРДЛО (Закон про особливий статус Донбасу) 16 вересня 2014 р. (амністія і безкарність сепаратистам, вибори, статус мови) стало початком капітулянських рішень України
4. П. Порошенко вніс до парламенту Проєкт Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) 31 серпня 2015 року, де зазначено, що "особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом". ВО "Свобода" закликала до акцій протесту, щоб не допустити змін до Конституції. Акція закінчилася жорстким протистоянням протестувальників і правоохоронців. Суд триває і досі. А зміни в Конституцію остаточно не внесені.
Іловайська трагедія – це переломна ВОЄННО-ПОЛІТИЧНА подія, що заклала війну на роки як виснажливу форму ліквідації України як Держави. Не вийшовши з Мінського формату домовленостей – не вийдемо на шлях перемоги в цій національно-визвольній московсько-українській війні. Мінський формат – це злучка Путіна-Порошенка-Меркель-Оланда (тепер Макрона). Це пастка і безвихідь для України і перемога Москви.
(Матеріял за студією "Ген українців" https://www.youtube.com/watch?v=ueu4hZN3cZw)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
