СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ ВИДАТНОГО НАУКОВЦЯ і ПОЛІТИКА ВОЛОДИМИРА КУБІЙОВИЧА (23.09.1900-2.11.1985)

Найкращою зброєю поневоленого народу в часи миру є наука.

В. Кубійович

23 вересня 1900, Новий Санч, Лемківщина, Україна, тепер Польща -2 листопада 1985, Париж. Один із найяскравіших українських етногеографів та антропогеографів. Наука – це інструмент творення етнонації. Основа географічної ідентичности – це етнічна ідентичність! Це і є основне підложжя праць Кубійовича. Він розглядав Україну завжди в цілісності її етнічних меж. У цьому його виняткова заслуга!

У радянські часи його називали "нацистським прихвостнем", "буржуазним націоналістом", "колабораціоністом".

ДЕКАЛОГ ВОЛОДИМИРА КУБІЙОВИЧА:

1. Опора на організацію.

2. Конкретна мета.

3. Воля в її досягненні.

4. Реальні інтереси.

5. Об'єктивність.

6. Фаховість.

7. Раціоналізм.

8. Консерватизм, збереження традицій.

9. Активний вплив на обставини.

10. Визначальна роля української національної ідеї і справи ("Україна над усе").

1.Дитинство, юність

Українсько-польська родина. З батьком говорив українською. Вдома – польською. Батько родом з Городенківщини, Покуття. Мама Марія, полька, – донька власника ковбасної крамниці. Рід Добровольських – жиди-вихрести. Його висміювали за його русинство, що лише зміцнювало його в українському виборі.

З 10 років читав Г. Сенкевича і дискутував з поляками про козацько-польські війни, у 13 років – "Історію України-Руси" М. Грушевського: "...всеціло віддатися студіям, швидко і добре їх закінчити, а згодом буде видно, як зможу працювати для України".

Не вивчав української мови у школі. "Хоч я став українцем, проте польська мова була мені ближча, ніж українська. Я знав краще минуле і сучасне Польщі, ніж України. У моїй українській мові було чимало полонізмів, з наголосом я довгий час не міг дати собі ради. Ще довше я думав по-польському і примушував себе думати по-українському. Але в своєму патріотизмі я наслідував польський патріотизм, а поляки були гарячими і жертвенними патріотами".

Навчався на філософському факультеті Ягеллонського університету в Кракові (1918 р.). Обрав історію та географію – політичні предмети, що аж ніяк не гарантували комфорту в Польській державі. Захопився дослідженням Карпат. Перервав навчання, пішовши добровольцем-артилеристом до УГА (1918-1919 рр.). Захворів на тиф, повернувся додому. Вчителював у приватній гімназії.

Одружився 1929 року: "Моя дружина була полька, виросла і жила в Кракові, українські проблеми знала лише від мене і ставилася до них, скажімо, нейтрально. Це подружжя не було розумне і не принесло щастя ні одному з партнерів. Я заповів моїй майбутній дружині, що вона мусить зважати на те, що першою дамою мого серця назавжди залишиться Україна, вона погодилася, що наші діти будуть хрещені в церкві. Але незабаром прийшло до конфліктів: між нами став мур – приналежність до двох, чим раз більше ворожих націй. Мішане подружжя не було корисне і для дітей: двох дочок, за національну душу яких велася між батьками боротьба. Обидві доні розмовляли зі мною виключно українською мовою, я був їх учителем українознавства. Карту України, яка висіла у моїй кімнаті, Іринка навчилася читати швидше від українського букваря".

1940 року розлучилися. У ньому в боротьбі між батьківською любов'ю і національним почуттям завжди перемагало останнє (Аркадій Жуковський).

1975 року після тривалого співжиття одружується в Парижі з Дарією Сіяк.

2. Наукова діяльність (перший період)

Докторська праця "Антропогеографія Ґорґан". 1926-1939 – доцент Ягеллонського університету. Вивчав найважливіше: українські етнічні землі у складі Польщі, Чехо-Словаччини, Румунії.

З 1931 року дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка, голова його географічної секції. До праці в НТШ його залучила Олена Степанів. У своїх дослідженнях польсько-українських окраїн Кубійович послідовно обстоював українські геополітичні інтереси і провадив наукову дискусію з польськими вченими, яких звинувачував в умисному підробленні статистичних даних в дослідженнях.

Основні праці: "Українська національна територія" (1934), "Територія і людність українських земель" (1935), "Атлас України і сумежних країв" (1937), "Географія українських і сумежних земель" (1938, 1943).

Гоніння на нього почалися після виходу 1937 року "Атласу Українських і сумежних земель", а наступного року – "Географії України і сумежних країв". У передмові до "Географії" він зазначав:

"Ще не прийшов час для повної географії наших, тобто українських етнографічних земель, оскільки недостатньо вивчені з географічного погляду наші землі, тому що мало ще є українських географів, які би розробляли окремі ділянки України". А в передмові до "Атласу" написав: "Нехай Атлас учить своїх і чужих, нехай краще пізнання сплячого велетня нашої Вітчизни додає нам енергії та сили до праці, а серед чужої науки нехай розбуджує відомості про Україну і прихиляє до неї друзів".

Це праці загальнонаціонального і політичного значення!!! З огляду на ці праці його вважають одним із засновників української національної географії: "Більшість моїх праць мала не лише наукове, але й політичне значення: моя мета була дати своїм і чужинцям інформацію про географію і людність України з всеукраїнського погляду. Ясно, що такі праці мусили допровадити їх автора до конфлікту з польськими колами. Вже в 1934 року моїй особі присвятив чималу статтю найбільший польський щоденник "Ілюстрований кур'єр цодзенни" в Кракові, відомий з свого шовінізму. Стаття була відгуком на мій виступ на Міжнародному географічному конгресі в Варшаві, де я після своєї доповіді роздавав присутнім етнографічні карти України".

На тих картах було видно, що добру чверть тодішньої Польщі населяють українці.

Як звільняли Кубійовича з Ягеллонського університету:

На одне з засідань у цій справі польський історик Владислав Семковіч приніс Кубійовичів "Атлас України".

- Це цінна праця, – заявив він, – ми, поляки, такого атласу не маємо. Але він шкідливий для польської держави, і тому – хоча в моїх жилах пливе руська кров – я тверджу, що Кубійовича треба усунути з нашого університету.

- Якщо ви, панове, твердите, що праці доцента Кубійовича є на високому рівні, але вони шкідливі для польської держави, то подумайте, що ця здібна людина буде робити, коли її дії не будуть стимульовані все-таки тим, що він є нашим доцентом, – зауважив хімік Кароль Дзєвонський. – Чи не було би краще дати йому можливість виявитися як професорові географії Східної Європи й створити для нього таку кафедру?

Рада філософського факультету Ягеллонського університету під тиском військового міністра 2/3 голосів таки позбавила Кубійовича права викладати в університеті. 16 червня 1939-го це рішення ради підтвердило Міністерство віросповідань і публічної освіти Польщі, додавши до цього також заборону на викладання в гімназіях.

Відтак у 1939-1940 – професор УВУ у Празі, з 1945 р. у Мюнхені. З 1951 року – Париж, з 1952 року обраний Головою НТШ в Европі.

3. Діяльність в УЦК (Український центральний комітет)

У середині квітня 1940 року очолив УЦК у Кракові (до 1944 р.), який координував діяльність українських громадсько-культурних організацій у німецькому генерал-губернаторстві (Краків був її адміністраційним центром) і допомагав українським втікачам від більшовиків. УЦК став головним репрезентантом українців перед німецькою владою, зокрема генерал-губернатором Франком.

А) Скоординував культурницьку і організаційну діяльність на найзахідніших українських землях (так зване Закерзоння), що були перед війною головним об'єктом посиленої полонізації, зокрема кожне українське село отримало свою українську школу.

Б) Соціяльне забезпечення: 11кухонь, що годували щодня 800 осіб; грошова допомога, одяг, притулки для старших людей, пошук зниклих безвісти, опіка дітей-сиріт.

в) 1937 року поляки заборонили діяльність Православної Церкви. У Холмі повернуто православним (УАПЦ) Собор Різдва Пресвятої Богородиці. Саме тоді висвячено на православного владику для Холмщини і Підляшшя Івана Огієнка (Іларіона). На Лемківщині значною мірою подолано москвофільський дух.

г) Звільнено з концентраційних таборів десятки тисяч полонених більшовиками, що або отримали роботу в Німеччині, або влилися до Дивізії Галичина.

Ґ) Виступав за комерційне навчання української молоді, що має посісти місця чужинців, передусім жидів.

Е) У квітні 1943 став одним (разом із Альфредом Бізанцом) з організаторів Військової Управи і докладав багато зусиль для формування частин дивізії військ СС "Галичина" (28 квітня 1943 року). Два відлами ОУН були проти цього проєкту, так само відмовився увійти до ВУ Роман Дашкевич. Попри те, одна з умов В. Кубійовича до нацистів – політична амністія для оунівців.

Основний мотив – це війна з більшовизмом (з промови на честь створення Дивізії):

"большевизм є нашим найбільшим ворогом, який несе нам не лише матеріяльну й духову руїну, але також національну смерть. Доля призначила нашому народові першому розправитися з большевизмом".

Ми є за творенням Дивізії, бо цього вимагає український інтерес. Наші користі такі:

1. Ми включені в боротьбу з большевизмом не як безіменні;

2. Ми входимо на політичну арену, хоча і в скромній формі, а навіть на европейську, на світову

3. Ми рятуємо себе фізично, ми творимо зав'язок армії;

4. Це може бути точка виходу для дальших планів;

5. Лише в цей спосіб можемо творити під проводом українських старшин військову школу для української молоді. Ця школа дасть здисциплінованість, послух, одвертість, чесність, прямолінійність, почуття відповідальности і інші вояцькі чесноти. Наша боротьба з Москвою набере офіційних форм. (Зі статті "Початки української дивізії "Галичина", Мюнхен 1954).

"Ось які міркування подав я з нагоди творення Дивізії на згаданій конференції 19 квітня 1943 p. (подаю лише головні тези цієї довірочної доповіді): ми живемо в час найжорстокішої війни, в якій немає милосердя, в якій цінується лише сила, в першій мірі фізична. Ми високо стоїмо морально, але фізичної сили нам бракує, і з цієї причини ми є об'єктом, а не суб'єктом у теперішніх подіях. Щоб поправити наші шанси, нашою задушевною мрією є створити власну збройну силу, і в цьому напрямі йдуть найрізнорідніші спроби від вибуху війни... Українська Збройна Сила – це наше бажання, бо тоді стаємо співвоюючою силою і здобуваємо в боротьбі за наше становище найсильніший козир: ми проливали кров. І таким чином стаємо підметом у політиці..."

4. Закордонна наукова діяльність

Не прийняв пропозиції професорства в якомусь німецькому університеті, а всю свою енергію віддав створенню ЕУ!!!!

Із 1952 року Голова НТШ в Европі з осередком у Сарселі, Франція.

А) Основна праця впродовж 40 років: Енциклопедія українознавства в 10 томах (Париж – Нью Йорк, 1949-1989), основне завдання якої: стати джерелом знань про Україну й український народ для чужинців та містити правдиву інформацію про минуле й сучасне України. А також англомовне видання.

Він стверджував: "Починаючи від Дідро, енциклопедії стали найкращим банком історичної пам'яти народів, мостом між живими, мертвими і ще не народженими їх поколіннями".

Газета ЦК КПУ "Радянська Україна" 9 жовтня 1960 року писала: "Нині роль культурної розвідки в літературних масштабах імперіалістичного табору виконують всілякі блюзнірські академії, товариства, бібліотеки, видавництва, що, як омела на осиці, розгніздилися у США, Канаді, Мюнхені і Парижі, Західному Берліні та по інших притулках. Ця енциклопедія видається під головною редакцією В. Кубійовича і 3. Кузелі, відділ літератури редагував Юрій Шерех під опікою члена редколегії Глобенка. Вже сам цей факт красномовно промовляє, що то за крам".

Б) Редактор праці Вольфа-Дітріха Гайке про історію Дивізії "Галичина"; автор статті "Початки Української Дивізії "Галичина"". Також написав спогади "Мені 70" і "Українці в Генеральній Губернії 1939-41" (1975), "Зміни в стані населення Совєтської України в роках 1927-1958" (1959).

"Немає майже ціни, яку не треба б дати для створення української армії" (Андрей Шептицький), – цитата для тих, які ще щось рявкають на теми створення Дивізії "Галичина", про яку намає жодного негативного слова в рішенні Нюрнберзького процесу, як і в Комісії Жуля Дешена від 1985 року

(більше про це в моїх студіях "Величі особистости" "Дивізія Галичина" та "Ген українців": Володимир Кубійович, https://www.youtube.com/watch?v=kpO5Uctcofk; https://www.youtube.com/watch?v=Q_T4kaGeRpI)

Весь свій спадок заповів для наукових праць з українознавства!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.