Чи потрібен нам гендер і секс? ПРОТИАНГЛІЗМ 64. ГЕНДЕР. 65. СЕКС

Соціяльна прелюдія гендеризму

Тема гендеру одна з провідних в українському суспільстві й освітній царині, про що, наприклад, свідчить вже розроблений навчально-методичний матеріял "Реалізація ґендерної політики в управлінні освітою: навчально-методичний посібник" (6) чи навіть "Словник ґендерних термінів", виданий Центром гендерних досліджень і комунікацій (2016) (8).

Відтак ще на початку 2021 року дружина президента Олена Зеленська заявила про план України розробити Стратегію впровадження гендерної рівности у сфері освіти до 2030 року. Цей план випливає з приєднання України до міжнародної ініціятиви "Партнерство Біарриц" (започаткували лідери країн Групи семи (G7) на саміті в місті Біарріці (Франція) 25 серпня 2019 року під головуванням Президента Франції Е. Макрона), що об'єднує зусилля різних країн втілити в життя рівність соціяльних прав жінок і чоловіків. Суть плану полягає в зменшенні розриву в оплаті праці чоловіків і жінок, у розвитку безбар'єрного та універсального публічного простору, забезпеченні рівних можливостей для декрету батька і матері, протидії домашньому гендерно зумовленому насильству, забезпеченні комплексного інтегрування принципів гендерної рівности в освіті. Дружина президента заявила: "Вважаю, що всі ці кроки – гарний початок руху в напрямку рівності, руйнування стереотипів та створення рівних можливостей для кожного" (1).

Здавалося, що знайти заперечення до слушности цих приписів складно, проте дії післямайданного міністра освіти Л. Гриневич (2016-2019 рр.) саме в цьому сенсі викликають чималі застереження. Йдеться передусім про останній припис, що сформульований як "комплексне інтегрування принципів гендерної рівности в освіті", що заторкує трактування гендерних ролей самих школярів. Про це показово сигналізує лише один із багатьох фактів запровадження ексміністром освіти Л. Гриневич так званої антидискримінаційної експертизи на підручники для середньої школи (3).

Під прицілом "експертизи" опинилися винятково ДВІ царини нашого суспільного життя: національна та родинна, тобто по-теперішньому гендерна. Приклад дії диктаторського припису міносвіти розглянемо на окремому "Висновку антидискримінаційної експертизи на електронну версію проекту підручника "Вступ до історії" для 5 класу закладів загальної середньої освіти", який здійснила "експертка з антидискримінації в освіті", аспірантка катедри педагогіки й менеджменту освіти КВНЗ "Херсонська академія неперервної освіти" Л. В. Остапенко.

Перед тим нагадаю, що Міністерство освіти уклало угоду з німецьким ліволіберальним фондом Белля – антиідеологічного, антимілітарного, антиродинного, лівацького марксистського спрямування, що вирішив разом із Л. Гриневич та П. Хобзеєм повчити українців, як через школи знищувати національний світогляд українських дітей і готувати з них інгредієнти для глобалістсього місива. Цей фонд відомий своїм москвофільством, а для самого Белля улюбленим сувеніром була московська матрьошка. У часи совка Белль не вилазив зі свого улюбленого місця перебування – СРСР. Саме ідеологія цього СРСР і повернувся в Україну через конкретні інституції при Міносвіти, зокрема Інститут модернізації змісту освіту, Національної Академії педагогічних наук України, Інститут педагогіки НА ПН України, бо саме під їхнім грифом вийшли "Інструктивно-методичні матеріали з антидискрімінаційної експертизи підручників для 1-го класу" так званої "нової школи" (колектив авторів Дрожжина, Дубовик, Єрко, Забуга, Малахова, Марущенко, Михайловська, Салахова, Селіваненко).

Відповідно до цієї експертизи:

а) хлопчик не має поводитися як лицар, а дівчинка як панночка, бо це "несучасні поведінкові стандарти";

б) дівчинка з лялькою; хлопчик, що допомагає нести вудочки; чоловік, що прагне офіцерської служби чи чоловік, що ремонтує майданчики, – це "погані гендерні стереотипи";

в) мама, що миє дівчинку чи нарізає капусту, і тато, що робить полички в гаражі, – це "хибні гендерні стереотипи";

г) найсвятіші номени "мама", "тато", "батьки" – це "дискримінація за сімейним станом", тому тепер можна вживати лише субстантиви рідні і близькі;

ґ) гасло "здоров'я дитини – багатство родини" виявилося "дискримінацією щодо інвалідів";

д) люди на тлі пейзажів – це "гендерне навантаження", якого слід уникати...і врешті вершина "експертизи" – це, як завше, мовне питання: "мова наша – солов'їна" – це "дискримінація за етнічною ознакою", бо носії інших мов не називають їх солов'їними... І цей перелік не має меж...

Водночас за цим експериментом над нашими дітьми під терміном "гендер" стоїть і політична партизанка, себто ГО – Громадська організація "Крона. Гендерний інформаційно-аналітичний центр", а також спільнота (чи ліпше – секта за гроші) EdCamp Ukraine. Ідеологом цього гендеризму є Олена Малахова, радниця міністерки освіти Л. Гриневич, доцент Харківського національного педуніверситету ім. Г. Сковороди.

Отож про "антидискримінаційну експертизу" в окремо взятому "Вступі до історії" для 5 класу (11). Що досліджує експертка, аспірантка з Херсонської академії неперервної освіти Л. В. Остапенко? Її цікавить співвідношення чоловічих та жіночих образів, випадки вживання фемінітивів, порушення рівности обох статей, переважання андроцентризму і винятковий термінний винахід у соціолінгвістиці "дискримінаційна мова" (всі терміни взято з експертизи!). Експертка має суттєві зауваження до малюнків, де зображені чоловіки та жінки за притаманною для них працею: чоловіки працюють технічними знаряддями, жінки готують їсти та жнуть серпами – це обізвано "гендерною стереотипізацією та сегрегацією" та рекомендовано "прибрати" (хоч, прибрати, звісно, можна хіба в хаті чи гаражі). Зображення корінного племени сивої давнини експертка потрактувала як "прояв сексизму".

Не аналізуватимемо інвектив експертки на національний складник освіти, позаяк вони перебувають поза об'єктом нашого аналізу, а зосередимося на походженні самого терміна гендер, за яким, як бачимо, "антидискримінатори" від освіти насправді приховують дискримінацію національних і соціостатевих прав українців.

Звідки взявся термін гендер і що він означає?

Первісне значення терміна гендер в англійські мові (як і в латинській genus) – лінгвістичне:

gender [ˈdʒendɘ] n1. грам. рід; feminine ~ жіночий рід; masculine ~ чоловічий рід; neutral ~ середній рід; 2. жарт. стать; 3. сорт, вид; ◊~-bender розм. людина, зовнішність і поведінка якої сексуально двозначні; gender [ˈdʒendɘ] v поет. породжувати (АУС, с. 550). В українській мові цей термін фонетично пристосовано через звук [г], а не [ґ], з огляду на правописний припис від 2019 року: "Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г: авангард, агітація, агресор та ін." (10, с. 149).

Як засвідчує етимологічний аналіз, в основі цього поширеного тепер англізма насправді лежить грецизм γευος "рід". Проте у відомому тепер значенні як "носій спадковости" його вперше вжив 1909 року данський учений Йогансен (нім. Gen, анг. gene) (ЕСУМ 1, с. 493). Натомість вперше термін гендер як соціяльно-культурну, а не лише біологічну стать запровадив до наукового обігу американський психоаналітик Роберт Столер (Robert Stoller, 1924-1991) наприкінці 60-х років XX ст.

За іншою версією, поява терміна гендер пов'язана з англомовними феміністками, які в 60-ті роки минулого століття розширили значення поняття "гендер" від граматичного роду до опису чоловічої та жіночої поведінки (8, с. 45-46): себто від лінгвістичного граматичного роду до інструменту в руках феміністок. Концепція ґендеру стала загальновизнаним досягненням неофеміністського руху, що розгорнувся в 60-70-х роках на Заході (6, с. 8). Нагадаємо, що українці мають свою глибоку історію феміністичного руху, що пов'язана з іменами видатних українських інтелектуалок другої половини ХIХ – початку ХХ ст. Олени Пчілки, Наталі Кобринської, Софії Окуневської, Ольги Кобилянської, Лесі Українки та багатьох інших, провідною рисою яких була боротьба водночас за національні права, що невіддільні від інших і незамінні жодними іншими.

Згодом поняття гендеру увійшло до судового вжитку завдяки судді Верховного Суду США Рут Гінзбург як протиставлення до лексеми секс. За порадою свого секретаря, вона почала використовувати "гендер" замість слова sex (тобто "біологічна стать"), щоб це не збивало з пантелику учасників судового процесу: "Хіба Ви не знаєте, що ці дев'ять чоловіків [інші судді Верховного суду], коли вони чують це слово, їхня перша асоціація зовсім не та, що Ви хотіли б, щоб вони думали" (2).

Таким способом, лексема гендер у протиставленні з лексемою секс здобула свою окрему семантичну нішу, з огляду на зміну соціяльних взаємин межи чоловіками і жінками: "Слід розрізняти поняття "стать" і "ґендер". Термін "стать" вживається для позначення біологічних, анатомічних, фізіологічних відмінностей між жіночим та чоловічим організмами, що виражаються різною участю чоловіка та жінки у репродуктивному процесі, відмінними геніталіями, набором хромосом. Якщо біологічна стать дається людині від народження, то ґендер конструюється соціально та зумовлюється культурою суспільства в конкретний історичний період. Ґендер – це соціальна стать, що формує поведінкові, культурні, психологічні, візуальні та інші соціально-культурно зумовлені відмінності між чоловіками та жінками" (8, с. 46).

З огляду на це визначення, пропоную відповідником до терміна гендер або серед його синонімів складний іменник з прозорою етимологією соціостать і його похідник соціостáтевий (з відповідним наголосом, щоб забрати асоційованість із статéвий "сексуальний").

Наше слово стать як сукупність ознак організму, якими розрізняють чоловічі й жіночі особини (звідси похідник статевий), походить від с.-цсл. постать "частка, доля, напрям" ˂ statь, postatь пов'язані зі stati "стати" (ЕСУМ 5, с. 402). Відомо, що зі словом гендер вже розвинулися широкі синтагматичні зв'язки на зразок гендерна ідентичність, гендерна компетентність, гендерна культура, гендерна нерівність, гендерна сліпота, гендерна сегрегація та ін. (8, с. 51-88), проте у всіх тих випадках прикметник гендерний можна заступити похідником соціостáтевий.

В одному зі значень англійським відповідником до українського слова стать є sex [seks] n 1. стать; female ~ жіноча стать; male ~ чоловіча стать; the fair ~ прекрасна стать, жінки; the gentle/ the soft, the weak слабка стать, жінки; the ~ жарт. жінки; the sterner, the stronger ~ сильна стать, чоловіки; member of the opposite ~ представник протилежної статі; 2. секс, статеве життя (АУС, с. 1275).

У другому значенні англійське секс, що утворене способом скорочення словосполуки "sexual intercourse" ("статеві зносини"), вперше для позначення статевого акту використав 1900 року у своїх працях англійський романіст-фантаст Г. Дж. Велс (Herbert George Wells, 1866-1946) (7). Поширенню цього слова, очевидно, посприяло вживання його в скандальному на той час романі видатного англійського письменника-модерніста Д. Г. Ловренса (David Herbert Richards Lawrence, 1885-1930) "Коханець леді Чаттерлей", що вийшов у Флоренції 1928 року. В Англії роман був заборонений через надмірні сексуальні сцени і вийшов щойно 1960 року. В Україні розкішний переклад твору з використанням пребагатої української лексики любовного призначення здійснила славетна перекладачка і літературознавець Соломія Павличко 1999 року.

Джерело цього слова – латинізм sexus ("стать", пізньолатинське sexualis "статевий"), що походить від дієслова secare "сікти, різати, відрізати" з первісним значенням "відділення, відсічення, поділ на чоловіче і жіноче" (пор. москов. "пол" – буквально "половина") (ЕСУМ 5, с. 206). Отже, слово "секс" первісно пов'язане з ідеєю поділу, а не єднання, як ми це сьогодні сприймаємо. Так відбувся історичний переворот значень.

Серед українських відповідників до сексу в другому значенні – статеві зносини, злягання (5, с. 409), любощі (за аналогією до гордощі, заздрощі, солодощі та ін.). Є звісно, і жаргонна лексика, де процес статевого акту називають: боротися, вдути, грати, взути, жарити, жигати, журити, оформляти, мочити, педрати, пекти, перепихнутися, поштрикатися, трахати та ін. (9, с. 422).

Отже, поняття гендеру виникло в англомовному світі як психоаналітичний термін для розмежування біологічної та соціокультурної природи жіночо-чоловічих взаємин. Гендер протиставлено статі як соціюм природі. Стать передбачає синтагму статевий розвиток, що корелюється із запозиченням секс як "статеве життя". Відтак цей термін у 60-х роках ХХ століття підхопила течія неофемінізму, що має виразний вульгалізаторський та експансивний характер, звідки, на нашу думку, запроваджений до правопису 2019 року припис щодо беззастережного використання фемінітивних суфіксів -к-, -иц- (я), -ин- (я), -ес- (10, с. 35). Підтверджує цю думку і "Словник гендерних термінів": "Фемінітиви часто використовують для боротьби з ґендерною сліпотою та для посилення ґендерної чутливості. На думку деяких феміністів, сучасні мовні норми сприяють дискримінації жінок і завищенню значущості чоловіків, у той час як завдання фемінітивів – відновити ґендернолінгвістичну рівність" (8, с. 255).

З огляду на термінне навантаження лексеми гендер, пропонуємо як синонімний варіянт вживати наш новотвір композитної будови соціостать, соціостáтевий та, звісно, не забувати, що новонароджене у ХХ столітті слово секс у значенні "статевого акту" має прекрасний український відповідник любощі, окрім цілої низки просторічних, а часом і вульгарних лексичних одиниць, які зазначено вище.

До зустрічі в наступному англізмі і протианглізмі на моєму ютуб-каналі. Шануймося. Своє передусім!

https://www.youtube.com/channel/UCUtg_aYdO07kkVRvVOUtCFg

Література

1. В Україні планують розробити Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року. Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3167796-v-ukraini-planuut-rozrobiti-strategiu-vprovadzenna-gendernoi-rivnosti-u-sferi-osviti-do-2030-roku.html, дата звернення 4.12.21

2. Гендер. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80 дата звернення 03.12.21.

3. Експертиза шкільних підручників. Режим доступу: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10216615784137142&set=pcb.10216615865539177&type=3&theater, дата звернення 04.12.21.

4. Етимологічний словник української мови: у 7-ми т. За ред. О. С. Мельничука. К.: Наукова думка, 1982-2012. Т. 1-6 (ЕСУМ).

5. Караванський Святослав. Практичний словник синонімів української мови. 5-те видання, опрацьоване і значно доповнене. Львів: БаК, 2014. 544 с. (КПССУМ).

6. Реалізація ґендерної політики в управлінні освітою: навчально-методичний посібник / за заг. ред. Протасової Н. Г., д. пед. наук, проф. Запоріжжя: Друкарський світ, 2011. 176 c

7. Секс. Режим доступу: https://en.wiktionary.org/wiki/sex, дата звернення 4.12.21.

8. Словник ґендерних термінів. Укладач З. В. Шевченко. Черкаси: видавець Чабаненко Ю., 2016. 336 с.

9. Ставицька Леся. Арґо, жарґон, сленґ. Київ: Критика, 2005. 464 с.

10. Український правопис. Харків: "Фоліо", 2019. 348 с.

11. Фаріон Ірина. Дискримінація українців в "антидискримінаційній експертизі" шкільних підручників від Міносвіти і науки. Режим доступу: https://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/5b3b304d50bf2/, дата звернення 04.12.21.