З нагоди небесного ювілею Мирослава Мисли (1992-2016): ''Я знав за що борюся, я знав за що загину''

Українці – це нація,

яка дотримується своїх традицій -

і від цього виграємо.

Мирослав Мисла

На фронті досі йому заміни немає: він один такий

Родина Мирослава Мисли родом з Иршавського району з села Приборжавське на Закарпатті. Мирослав народився 4 липня 1992 року. У 12 років втратив батька. Був єдиним сином у матері Наталі Іванівни. Україна ж втратила свого сина на полі бою, коли йому було 24 роки – 2 жовтня 2016 року побіля села Кримського на Луганщині. Сьогодні Йому було 30!

Його політична діяльність від спраглого інтелектуала до вправного і професійного воїна тривала всього лиш 5 років (2011-2016 рр.), але зоставила за собою ваготу чину на сотні років пам'яти й пошанування.

Мирослав посмерно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, хоч побратими-свободівці домагалися від президента П. Порошенка для Мирослава Мисли Героя України. Не присвоїв. Не дивно.

Мою постанову "Про вшанування учасників збройних конфліктів під час мирних акцій протесту" (N4213, від 23.02.2014), себто про присудження звання Героїв України полеглим майданівцям – Небесній Сотні – П. Порошенко, зумисне зволікаючи, підписав аж за 5 місяців після тиску громадськости 21 листопада 2014 року (див. https://uk.wikipedia.org/wiki/%).

М. Мислі в Києві споруджено пам'ятник (квітень 2018 р.), названо його іменем сквер, розміщено пам'ятні дошки на школі та виші, започатковано стрілецький турнір молоді та музичний фестиваль "Голосіївська криївка" його імени...

Якою була ця спринтерська дистанція життєвого шляху на 24 роки?

Навчання

Через отриману працю Мирославова мати переїхала на Харківщину в село Волохів Яр, де Мирослав навчався у школі. Зі слів знайомих Мирослава, він завжди говорив, що закарпатець, хоч і проживає в Харкові. Його національний і націоналістичний світогляд формувався передусім у рідній школі, про що свідчить директор школи (див. розмову з директором школи Іллею Оліфіром https://www.youtube.com/watch?v=ABBgBSGAPDA).

Після закінчення Волохів'ярського НВК 2009 року вступив до Харківського національного університету ім. Каразіна на історичний факультет зі спеціялізацією "викладач історії України та суспільно-політичних наук", який закінчив у 2013-го року.

Його група була сильною та згуртованою, а Мирослав став її душею та харизмою. Залучав одногрупників до роботи на виборах. Це схвалювали й викладачі, щоб виробити в студентах практичне розуміння політики без ідеалізму та романтичности. Мисла був винятковим студентом: допитливим, критичним, аналітичним.

Зокрема згадує про це викладач політології Галина Куц: "На лекції я часом проводжу анонімний тест на рівень стереотипів аудиторії. Серед потоку істориків-другокурсників я назвала 5 слів і кожен писав перші свої 3 асоціації. Серед тих слів було, зокрема, "Україна". Мирослав написав: "Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за неї".

Він вже тоді знав про своє призначення. Инші відповіді також відрізнялися від загалу. Навпроти "Росії" він написав: "Дика Азія, але брати за вірою й походженням, москалів треба бити".

Свою відповідь він підписав – сказав, що не збирається приховувати своїх думок. Це було 2010-го, при владі був Янукович.

Саме там, за студентською лавою, долучається до націоналістичної діяльности, зокрема 2011 року стає членом ВО "Свобода", очільником місцевого "Соколу" – і до кінця свого життя, хоч де буде, здійснює найосновнішу роботу – ідеологічного референта.

Майдан

"Історики мають не лише вчити історію, але творити її" (М. Мисла).

Як на мене, Його Майдан розпочався з підняття на щоглі біля Кабміну червоно-чорного прапора. Я була свідком цього чину. У легенькій курточці під пориви пронизливого листопадового вітру, вже в засніжені дні, він, майже як акробат, дістався самого верху щогли і прикріпив прапор нашої найвищої звитяги. Прапор подвигу ОУН-УПА, піднятий Мирославом 2013 року, свідчив: націоналісти відродилися і повернулися. І в його особі передусім. Він почав творити цю історію, спираючись на колосальний ідейно-мілітарний досвід націоналістичного покоління.

На Майдані був спеціяльним кореспондентом радіо "Голос свободи": його очима, вухами, ногами. Вів програми (історичні зокрема), репортажі, спілкувався з гостями, сам творив і фіксував історичні події. Був у найгарячіших точках Майдану. Під час висвітлення акції протесту біля Генпрокуратури зазнав нападу силовиків, як і під час репортажу про завезення дров на Майдан.

Водночас шукав відповіді на ідеологічні питання, зокрема, запитував мене про ідейний конфлікт межи Д. Донцовим та Ю. Шевельовим, працю якого читав під час майданівських днів і ночей. Мисла і книжка – це невіддільність. Він наче відчував, що не встигне прочитати того, що дасть відповіді на його запитання. Щойно виходило якесь знакове націоналістичне видання, як Мирослав викладав його світлину з метою пропагування і просвіти. Його улюблений автор Тарас Шевченко, твори Ернста Юнгера, "Дві революції" Ярослава Стецька, "Холодний Яр" Ю. Горліса-Горського, книги про праві течії Европи, українська класика націоналізму.

Зрештою його книжкова спрага вилилася в цикл лекцій, які він встиг прочитати, сам визначивши тему. На базі батальйону "Карпатської Січі" записано його лекції, які він читав воїнам-добровольцям: "Міхновський як ідеолог державної самостійності України",

"Національна революція XVII ст. і становлення української нації":

"Національно-визвольний рух сер. XVII ст. та 1917-1921 рр. як спроба формування української нації"

ВІЙНА

"Бути воїном – значить жити вічно" (М. Мисла).

"На війні немає фальшу, хоча б між тими хлопцями, що стоять зі мною. Ми довіряємо один одному. Тому що в разі поранення, мій побратим, який прикриває мене плечем, має мене витягнути. Ми ніколи не приховуємо один від одного щось, постійно жартуємо, що оптимізм тримає наші серця на піднесенні" (М. Мисла).

а) Він був у першій ротації добровольців на Схід у свободівському батальйоні "Січ". Саме він виголошував Молитву українського націоналіста. Батальйон забезпечував правопорядок під час проведення парламентських виборів у жовтні 2014 року у Слов'янську (див. Молитва. https://www.youtube.com/watch?v=noOhMRFSye8).

Як згадують побратими: "Мирослав відрізнявся від інших ще й тим, що був єдиним, хто прийшов з власною бібліотекою". Позаяк "Січ" підлягала МВС і не дислокувалася на нульовій позиції, то щоб потрапити в найгарячіші точки війни він переходить до добровольчої чоти "Карпатська Січ" під керівництвом свободівця Олега Куцина, який віддав своє життя 19 червня 2022 року, захищаючи Харківщину – батьківщину Мирославиного навчання і формування.

"Карпатська Січ" без жодних статусів і гарантій підсилювала позиції "Дніпра-1" та 93-ї бригади в найскладніших ділянках селища Піски перед Донецьким летовищем.

Основні бої Мирослава – це Піски (визволення 21-30 липня 2014 року та наказ припинити наступ на Донецьк) та позиційні бої в районі Донецького летовища.

"Усі люди різних поглядів, думок, віросповідання об'єдналися разом проти зовнішнього ворога. Тоді мені здавалося, що ще два тижні і ми будемо вдома в Донецьку, адже свій будинок я бачив у бінокль з Пісок", – каже Олексій Челпанов, командир 5-ї роти "Донецьк" батальйону "Дніпро", а відтак додає, що був наказ НЕ іти на Донецьк... (див. більше https://vchasnoua.com/donbass/61645-foto-donetsk-buv-zovsim-poruch-na-donechchyni-vidsviatkuvaly-piatu-richnytsiu-zvilnennia-pisok).

Тоді загинуло 15 оборонців Пісків. Убито 25 ворогів-московитів.

У травні 2015 року "Карпатська Січ" вливається у ЗСУ, входячи до складу 93-ї бригади, де М. Мисла проводить ідеологічні лекції серед бійців. Жартував, що є "священником соціяльного націоналізму". Він став першим у чоті, хто після виголошення присяги промовив: "Служу українській нації!" замість розмитого "Служу народу України" (див. Н. Сніжна. https://infokava.com/uk/47171-byt-voynom-znachyt-zhyt-vechno-pamyaty-myroslava-mysly.html).

в) Під час місцевих виборів восени 2015 року висувався до Харківської міськради від ВО "Свобода". Не переміг. Раби обрали рабів.

Допомагає Національному музею створювати виставку про російсько-українську війну "Український Схід" Вперше за історію Музею, коли особисті речі створювача виставки стають її експонатами. Сам, встановлюючи контакти, їздить Сходом України і читає історичні лекції дітям: "Зараз перебуваю на ротації. Повернувся до Харкова і провів відкритий урок в одній із харківських шкіл. Тема уроку "Російсько-українська війна Донбасі". Дуже задоволений проведеною зустріччю, так як учні задавали багато запитань, проявляли цікавість до правдивого стану речей, що є на Східному фронті. Тобто між нами був конструктивний діалог в форматі запитання-відповідь. Неймовірно, але учні 10 класу чітко дають визначення речам, і говорять, що на Сході йде війна, а не АТО. Задавали питання, коли повернемо Крим і які існують шляхи його приєднання до України? Чи використовує росія заборонену зброю? Чи допомагає нам добровольцям держава і т. д. Варто ще згадати, що в цій школі навчаються діти "біженці", з Донецької та Луганської областей. Один із хлопців розповів: після того як сепаратисти прийшли до Луганську, їхня родина була вимушена виїхати з міста. Бо тато був підприємцем,бізнес якогов нього відібрали терористи. Побажав мені, щоб добровольці і українська армія як найшвидше вигнали окупантів з української землі. Так і буде". (див. http://vgo-sokil.org.ua/sokilets-boyets-odch-karpats-ka-sich-my-roslav-my-sla-proviv-zustrich-z-uchnyamy/)

г) Після виходу 93-ї бригади з зони бойових дій у травні-серпні 2016 року проходить курси військової підготовки у Львівській національній академії сухопутних військ. Після завершення курсів молодшим лейтенантом повертається в зону бойових дій на Луганщині. Обіймає посаду командира чоти 93-ї бригади (8-а рота, 3-ій батальйон).

Здається, за час війни його голубі очі – шматки українського неба – набралися синьої густини... Він, 24-літній легінь, змужнів, утвердився, розправив плечі-крила, налився певністю своєї правоти: "...наша справа – права, тому ми її робимо так, як варто було б це робити".

Його останній найбільший публічний виступ у Харкові з нагоди Злуки 2015 року – це слово мудрого мужа-воїна і державника. Це вже перші впевнені кроки Провідника, що так передчасно стали крилами у Безсмертя 2 жовтня (див. відео. https://www.youtube.com/watch?v=LIsbmfORzEw).

СМЕРТЬ

"Я знав за що борюся, я знав за що загину" (М. Мисла)

Останній ЙОГО допис на ФБ датований убивчою датою і часом ночі: 2 жовтня, 2 година 23 хвилини. Це був пост про презентацію 10-титомового видання творів Дмитра Донцова у моєму проєкті "Від книги до мети", що відбудеться 6 жовтня... Останні його написані слова були про Дмитра Донцова: "Безкомпромісний теоретик українського традиціоналізму та ідеолог "атакуючого націоналізму".

Мирослав на чолі розвідувальної групи під час виконання бойового завдання виявив ДРГ ворога. Почався обстріл. Отримав поранення у спину від мінометної міни. Бійці 93-ї бригади того дня знищили трьох терористів Сергія Гончарова, Дениса Титова, Дмитра Хаймана, а наступного дня було знищено командира 16-го батальйону 1-го корпусу окупаційних військ А. Козирєва...

Товариш Мисли Сергій Щербина згадує: "Коли Мисла загинув, там на фронті досі заміни йому немає, він один такий. Це людина, котра... Я віз його в останню путь..." (див. https://www.5.ua/kyiv/zaminy-dosi-nemaie-vin-odyn-takyi-u-kyievi-vstanovyly-pamiatnyk-zahyblomu-dobrovoltsevi-myroslavu-mysli-168691.html).

А ось вся безпомічність нашої Армії, загнаної Порошенком у пораженські і приречені на українську капітуляцію Мінські угоди – трагедія, що далі розгортається на наших очах вже через повномасштабну війну: "Незважаючи на те, що військовослужбовці 93-ї окремої механізованої бригади суворо дотримуються режиму припинення вогню та більше місяця не здійснили жодного пострілу в бік противника, незаконні збройні формування вчора, 2 жовтня, зухвало і цинічно порушили досягнуті в Мінську домовленості, що призвело до трагічних наслідків.

Група терористів впритул наблизилась до позицій українських захисників та підступно відкрила вогонь зі стрілецької зброї. В результаті поранення, несумісне з життям, отримав командир механізованого взводу молодший лейтенант Мирослав Мисла.

Після цього бойовики протягом чотирьох годин вели щільний обстріл позицій з мінометів калібром 82 мм та 120 мм, станкових автоматичного та протитанкового гранатометів, великокаліберних кулеметів. Вогонь у відповідь українськими воїнами не відкривався" (зі сторінки Фейсбук 93 бригади https://pro.te.ua/2016/10/04/stalo-vidomo-yak-zagynuv-ternopolyanyn-myroslav-mysla/ (наказ Порошенка від 14 лютого 2015 року).

Робімо висновки. Сьогодні – це плата найкращими за любов до ката найгіршими. Смерть ворогам! Переможемо!

П.Н. Сьогодні, о 21.15, на каналі НТА запрошую на перегляд авторської студії "Ген українців: Мирослав Мисла".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.