8 січня 2023, 15:06

Різдво на Дорошенка у Львові...

На Різдво вирушили з донечкою до середмістя Львова, аби показати нашій Евоньці Дідуха. Йдемо вулицею Дорошенка. Бачу, що посеред вулиці на колінках сидить ошатно одягнена дитинка років 4-х. Люди, поспішаючи минають дитинку, часом озираючись, часом ні... Підходимо впритул. Бачу заплаканого хлопчика. Запитую:

- Ти загубився, Сонечко? Де Твоя матуся?

Роззираюся довкруж, аби побачити можливо відійшлу до крамниці маму. Не бачу. Гладжу малятко по руцях. Підіймаю його з колінок. Кажу, що йдемо шукати маму. Чемно слухається. Ледве щось бурмоче під носик. Помаленьку рушаємо... Бачу, що на віддалі метрів ста стоїть пані, сперта на поруччя при дорозі. Поруч велика торба і наплічник. Інтуїтивно цілюся на неї зором. Наблизившись з дитинкою до неї, запитую:

- То Ваш хлопчик?

- Так. Мій. Він не має сили йти. Я теж.

- Звідки Ви?

- З Дніпра. Йдемо пішки з вокзалу. Шукаємо гостел у Львові, де замовили місце. Не можемо його знайти, хоч карта показує, що він тут, поряд.

Спокійно видихаю. Слава Богу, дитинка знайшла маму. Шукаємо спільно. Телефонуємо в гостел, просимо вийти нам назустріч, бо реально не можемо знайти тої Банкової вулиці (по якій я сотні разів ходила, але не знала, що то вона). Вийти нас зустріти відмовляються. Пропонуємо заплатити за це. Не чують. З картою ради не даємо. Я без окулярів.

Беру дитинку на руки. Переходимо дорогу. Садимо геть сонне і знеможене малятко на сходи якоїсь крамниці. Йду сама по Дорошенка шукати гостел. Влітаю в якусь ймовірну браму і запитую чоловіка, що виходить звідти:

- Чи не тут, бува, гостел? І де та, до лиха, Банкова вулиця?

Чарівний пан не галицькою говіркою нарешті чітко повідомляє, що це перпендикулярна до Дорошенка. Запитую:

- Ви звідки?

- З Запоріжжя.

Регочемо: запоріжець веде корінну львів'янку рятувати маму з синочком з Дніпра.

По дорозі невідь звідки долучається чарівна незнайома панна:

- Дякую Вам за "Ген українців". Ви змінили моє життя і моєї родини. Всіх своїх друзів підсадила на ваші програми...

Біжучи з паном із Запоріжжя, дякую панні і запитую:

- Ви звідки?

- З Криму...

Обіймаємось очима, повними сліз.

Нарешті прибігаємо до наших дніпрян. Пан із Запоріжжя хапає торби пані з Дніпра, я маленького хлопчика. Гостел уже поряд. Маленьке сонечко знеможене падає на східці. Матуся плаче з радости. Впізнає. Плаче ще дужче. Пан із Запоріжжя – просто лицар першопрохідник у старовинному Львові, де я ніколи не використовую гугл-карту і не відчитую неісторичних назв вулиць. Обмінюємось координатами. Далі змучена матуся з синочком прямуватимуть до Чехії...

Господи! Дай нам сили вбити ВСІХ наших ворогів, аби наші діти не падали знесилені і мертві на дорогах наших міст.

Отаке було Різдво 7 січня у Львові, коли на вулиці великого соборника гетьмана Дорошенка зустрілися заблуканий Львів, забомблене Запоріжжя, заракетений Дніпро і забавовнений Крим.

Парадокс, але ніколи не був мені такий рідний Львів, як зараз. Бо тут фокус усієї України, що боронить своє право БУТИ. І БУДЕ, поки світ стоїть. Бо ми разом. До перемоги, код якої 2023.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Уповноваженому з захисту державної мови України Тарасові Кременю про безпрецедентні дискримінаційні дії щодо депутата Верховної Ради України 7 скликання доктора філологічних наук, професора Ірини Фаріон

З В Е Р Н Е Н Н Я 15 листопада 2023 року я без жодного офіційного пояснення у блискавичний спосіб за підписом ректора НУ Львівської політехніки під тиском міністра освіти і науки О...

МИКОЛА ЄВШАН (Федюшка) – войовничий ідеаліст: воїн і митець

Хто вміє ненавидіти, той вміє й любити... Ворог навчив нас ненавидіти, він примусив нас полюбити Вітчизну. І тому я кажу, що наше вигнання з рідних хат, недоля десятків і сотень тисяч українців була потрібна, аби дати сильну і глибоку підставу ідеї національної боротьби...

Рецензія на монографію ''Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті''

Від часу Тараса Шевченка аксіомою є слова "і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь", "бо хто матір забуває, Того Бог карає". Українське суспільство давно перестало усвідомлювати кару Господню за зраду свого, за переступ, за вихваляння всього іноземного...

СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ, І ЧУЖОГО НАУЧАЙТЕСЬ, АБО РІВНОВАГА МЕЖИ СЛОВОМ НАЦІОНАЛЬНИМ ТА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИМ Оксана Микитюк. Рецензія на монографію "Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті". Автори: Ірина Фаріон, Галина Помилуйко-Недашківська,

Від часу Тараса Шевченка аксіомою є слова "і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь", "бо хто матір забуває, Того Бог карає". Українське суспільство давно перестало усвідомлювати кару Господню за зраду свого, за переступ, за вихваляння всього іноземного...

ВИСТУП ІРИНИ ФАРІОН 9 травня 2024 року на другому засіданні Львівського апеляційного суду у справі незаконного і політично замовного звільнення з Львівської політехніки (стилістично виправлено)

1. Про своє звільнення я довідалася з інформації, розташованої в мережі 15 листопада 2023 року приблизно о 20.00 у середу. Жодних попередніх розмов з керівництвом Політехніки, де пропрацювала 32 роки і жодних конфліктів із будь-ким: чи студентами, чи викладачами, – не мала...

Відкритий лист на підтримку Ірини Фаріон проти її незаконного політично вмотивованого звільнення з НУ ''Львівська політехніка''

Шановне панство! Прошу про підтримку! Незаконне звільнення з політичних мотивів – це повернення в репресії 30-70-х років 20 ст. Це знищення України зсередини...