ДОНЕЦЬКЕ ЛЕТОВИЩЕ – межа світів: 26 травня 2014 – 23 січня 2015 рр.

"Бо ніде, як у нас, не було стільки поодиноких героїв, найсміливіші вчинки яких зависали в повітрі, бо довкола стояла суцільна маса льокаїв, яка кидалася помагати не їм, а "правдивим панам"...Маса, яка не могла їх зрозуміти, і сміливі вчинки яких видавалися цій масі не героїчними, а дикими і безглуздими, нечемними і небезпечними. Бо льокай...не пізнає правдивого героя, хоч і дивиться на нього..."

(Олена Теліга)

244 дні битви за АД: аеропорт Донецьк.

"Буфер між двома світами" (кіборг Кока)

Битва, що народила нове значення слова кіборги.

100 полеглих, близько 400 поранених з нашого боку.

З боку ворога – 800 убитих, близько 2.000 поранених

(військовий експерт Олександр Кривоносов).

Бої закінчилися лише після повної руйнації старого та нового терміналів.

У Донецьку їх називали американським спецназом.

Тому говорять: кіборги витримали – бетон Ні.

Боєць підтвердив: "Фраза про те, що не витримав бетон, а не люди – справедлива".

Звідки ж взялося переосмислення слова кіборги?

"Прибился к нам на работу беженец с Донецка. Мои пацаны прилепили ему погремуху "сепаратист" – хотя он зубами и скрипит, так как хоть от новой Киевской власти он (кстати, как и мы) не в восторге, но "путинпамаги" он в Донецке тоже не кричал. Один из его бывших сотрудников напился стекломоя и пошел воевать за ДНР. Звонит наш беженец сегодня узнать, как дела, этому кренделю. Через минуту разговора зовет всех и включает громкую связь. Далее вещает боец "Новососсии": говорит, я, блин, не знаю кто защищает Донецкий аэропорт, но мы их три месяца выбить не можем. Пробовали штурмовать – нам таких вломили – мы отошли. Начали накрывать "Градами" – они ныряют в подземные коллектора канализации. После обстрела мы наступать, они выныривают и опять нам дают проср*ться. Решили коллектора залить стоками канализации. Зафигачили "Градами" – они под землю, мы заливаем коллектора. И, типа, захватываем территорию аэропорта.

Они по коллекторам перебрались аж до Авдеевки, поднялись наверх, вернулись по верху в аэропорт и опять нам наваляли и нас выгнали. При этом захватили наше оружие, нашу технику и взяли у нас несколько десятков пленных, которых загнали в нами же затопленный г*ном коллектор и закрыли на замок. Далее у них начались проблемы с хавчиком (так как Порошенко шоколадных конфеток им не прислал). Они ночью делают вылазку в Донецк, берут в плен ещё пару десятков наших, подср*чниками гонят в аэропорт и оттуда выменивают их (а заодно и тех наших кто в коллекторе г*но нюхал) на три тонны хавчика (преимущественно тушёнка).

Я, говорит, не знаю, кто там сидит, но это не люди – это киборги!!! (https://ua.112.ua/golovni-novyni/pamiati-tykh-khto-dopomih-kraini-vystoiaty-yak-oboronialy-donetskyi-aeroport-i-chym-vse-zakinchylosia-477415.html

У чому ж сила кіборгів? Як на мене у відповіді одного бійця: "Ми не вживали алкоголь чи психотропні засоби. Адреналіну та злості вистачало".

ПОЧАТОК ОБОРОНИ ЛЕТОВИЩА

Хто воював:

- спецпризначенці 3-го окремого полку

- бійці 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних бригад, 93-ї окремої механізованої та 57-ї окремої мотопіхотної бригад, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів

- бійці полку "Дніпро-1", вояки Добровольчого Українського Корпусу й багато інших

"Оборона ДАПу трималася на Майку – Максиму Миргородському. За таким командиром скрізь підеш". Перший учасник війни на сході України, який став повним лицарем ордену Богдана Хмельницького.

1. 17 квітня 2014 року – перша спроба проросійських бойовиків захопити ДАП.

Спроби встановити контроль над Донецьким аеропортом сепаратисти почали здійснювати 17 квітня 2014 р., на 10-й день після проголошення маріонеткової ДНР. Цього дня до летовища прибуло від 70 до 200 проросійських активістів: члени ветеранських організацій, цивільні тощо під наглядом міцних чоловіків. Над входом до летовища вивішено прапор ДНР. Проте аеропорт залишився під українським контролем.

2. 25 травня відбулися вибори президента.

26 травня 2014 року – друга спроба, тоді зайшли підрозділи російських військ. Для захоплення ДАП сформовано у РФ загін росіян чисельністю зі120 осіб. Це групи "Граніт", "Север" і "Старый", загальне командування здійснював ветеран ОМОН на псевдо "Искра".

У ніч з 24 на 25 травня на 5 вантажівках КамАЗ зведений загін висунувся з Росії у бік Донецька. Загін приєднався до батальйону "Восток" і вступив під командування Ходаковського, колишнього командира Донецької Альфи СБУ (гасло Альфи "Життя Батьківщині!

Честь нікому!"), що мав ключі від усіх відділків ДАПу.

Усього брало участь 220 осіб:

45 бійців "Іскри",

26 кадирівських спецпризначенців,

120 осіб батальйону "Восток"

30 осіб батальйону "Оплот".

Ось, що про це казали самі бійці: "Ми бачили і чули тих, хто нас атакує: кадирівці і російський спецназ".

Після прибуття підкріплення, яке десантувалося вже під час бою на вертольотах, українські сили збільшено до 130 осіб: це були група 140-го центру сил спеціяльних операцій, група 10-го загону ГУР МО, група десантників 95-ї аеромобільної бригади і група спецпризначенців НГУ полку "Ягуар" (https://uk.wikipedia.org/wiki).

У ніч на 26 травня, близько 3-ї години ночі, на територію летовища без бою зайшло близько 80 озброєних диверсантів з російського загону "Іскра". Їх провів капітан донецького управління СБУ (https://censor.net/ru/r311155) СБУ Олександр Головура. Разом з російськими спецпризначенцями ввійшли Олександр Ходаковський – командир Донецької Альфи СБУ і Олександр Бородай, агент спецслужб РФ, що на той час перебував у ролі прем'єра ДНР. Олександр Ходаковський невдовзі зв'язався з українським командуванням, і висунув ультиматум про виведення українських військових, що охороняли внутрішній периметр аеропорту.

Як це сприймали бійці, зокрема воїн, позивний "День", старший солдат 3-го окремого полку спеціяльного призначення: "Тоді з нас ніхто ще не брав участі у бойових діях. Хіба миротворці за кордоном. А більшість не мала жодного досвіду. Тому і у нас було трохи паніки. Але вони, мабуть, думали, що ми здамось. Їхали з надією, що розставлять своїх людей по колу, а ми піднімемо руки і здамось. А коли почались бойові дії, то вони виглядали дуже неграмотно. Почали бігти хто куди, з усіх точок намагались потрапити до нас. Лізли через паркани, через Путилівський міст, котилися тими насипами. У них не було стратегії. Стрілянина не змовкала фактично цілу добу. Пригадую, ми зайшли вночі у двоповерхову будівлю на території аеропорту, щоб там тримати оборону. Я розклав каремат, просто впав і заснув. А кожні дві години треба було йти чергувати. Це було дуже важко".

Після евакуації цивільного персоналу, українське командування вже своєю чергою оголосило бойовикам ультиматум – залишити приміщення ДАП під загрозою застосування сили. О 10:00 ранку демонстраційний проліт над ДАП здійснили штурмовики Су-25, а до летовища вирушили гвинтокрили з десантом для посилення українського гарнізону.

Авіяція стала стала основним психологічним ударом для ворога: "Зайшли два Су-24 і здійснили по два удари. Заходили з боку сонця, так красиво, професійно. Ми прикривали тил" (Олександр, боєць 3-го полку спеціального призначення ЗСУ).

Під час проходу одного з гелікоптерів, спецпризначенець з позивним "Турист" (за іншими даними Халк), помітив спробу бойовика навести на вертоліт ПЗРК (переносний зенітно-ракетний комплекс), і дав команду відкрити вогонь. Снайпер здійснив постріл і вразив ціль. Він "зняв" кадирівця, який скерував ПЗРК "Ігла" на Су-25, що летів нам на підмогу. Це і був той перший постріл в обороні летовища.

Українські сили не втратили жодного бійця загиблим. Троє наших бійців поранено. Ворог втратив 36 убитими. Серед загиблих у бою 26 травня, було ідентифіковано 33 громадян РФ (https://uk.wikipedia.org/wiki).

Летовище перейшло під контроль ЗСУ. До ДАП увійшов підрозділ 72-ї бригади ЗСУ.

Після переможного бою 26 травня аж до 10 липня 2014 р. перестрілки мали епізодичний характер.

_____________________________________________________________

У Мінську "мир". На летовищі ВІЙНА.

Слова одного бійця: "Коли починалося перемир'я, приїжджали танки і стріляли по нас".

Трагедія і злочин під Іловайськом став передумовою для підписання 5 вересня 2014 року Мінських угод, яким передувала зустріч президентів України і Росії 26 серпня 2014 в Мінську. Мінськ – це так зване перемир'я, коли ворог стріляє, а ми у відповідь – ні. Нагадаю, що 14 лютого 2015 року Порошенко видав наказ нашій армії, СБУ, НГ "припинити вогонь" https://www.youtube.com/watch?v=OQhrrtr98IY.

Опорним пунктом сил АТО стало селище Піски: провізія, боєприпаси, артилерія, ротація.

2 листопада військові повністю зачистили одне з приміщень нового терміналу. Згодом підняли над аеропортом три українські прапори під постійним обстрілом з важкої артилерії і "Градів"...

29 та 30 листопада 2014-го р. відбувся штурм старого терміналу аеропорту. Оборону тримали бійці 93-ї окремої механізованої та 79-ї окремої аеромобільної бригад. Унаслідок боїв двоє наших військових загинули. Українські військові залишили приміщення старого терміналу та закріпились на території нового. Ось що згадував один із учасників його оборони:

"Увечері "Майк" (командир 1-го батальйону 79-ї бригади ЗСУ Максим Миргородський) наказав відходити двома групами: перша виносить поранених, друга – їх прикриває. Від терміналу залишилися одні руїни, він горить. Ті 50 метрів видалися "дорогою життя". Винесли поранених. Ікону Ісуса Христа, яка нас оберігала, теж узяли з собою. На вулиці якраз випав білий сніг...".

У середині грудня в ДАПі зруйновано старий і новий термінали. Проте наші продовжують тримати оборону й успішно відбивають атаки ворога.

2015 рік. "Новорічне" протистояння.

1 січня 2015-го бойовики зі штурмом намагалися прорватися в новий термінал, але після запеклого кількагодинного бою з втратами їх відкинули.

Спогади кіборга Ростислава Смуся: "Друга моя ротація припала якраз на Новий рік. 31 грудня о 23:00 нас почали "вітати". З Нового року практично цілодобово точилися бої. Першого січня в нас були "двохсотий" і два "трьохсотих". Єдине місце, яке не обстрілювали – між вежею і нами. Метеовежу утримували 17 бійців 93-ї окремої механізованої бригади". (https://www.radiosvoboda.org/a/28983568.html)

Один із бійців: "Ми фактично вчотирьох тримали метеостанцію"

13 січня через масовані ворожі обстріли обвалилась диспетчерська вежа аеропорту, яка в народі стала символом його оборони.

Думка бійця: "Найсправжніші кіборги – хлопці, які були на диспетчерській вежі".

Тоді ж бойовики висунули ультиматум: піти до 17:00 з нового терміналу. Наші хлопці вибрали бій! 13 січня загинуло понад 250 російських військових і бойовиків. Горілими останками російських солдатів були завалені рубежі вздовж лінії оборони. Українські бійці продовжили контролювати територію.

21 січня російсько-окупаційні війська підірвали перекриття нового терміналу Донецького аеропорту – загинуло 58 "кіборгів". Новий і старий термінали та вежа повністю знищені. Саме військовослужбовці 81-ї бригади ЗСУ взяли участь у фінальних – найтрагічніших боях за Донецький аеропорт у січні 2015 року. Останнім, приблизно о 5.30 ранку, вийшов боєць 90-го окремого аеромобільного батальйону з позивним Fly.

Що про це думали бійці: "Вони використали перемир'я, щоб підірвати аеропорт".

"Командування мало би вчасно вивести кіборгів і підірвати аеропорт".

Що їм давало силу? Листи від дітей.

Кібор "Скорпіон" згадує: боєць із ПС "Дощик" діставав зі своєї коробки кожному по листу, примовляючи: "Хлопці, сьогодні ми всі отримали листи". Кожен відкривав свого листа і читав у голос. Це дуже підтримувало нас: знімалася напруга, ми жартували, сміялися, ми ніби поверталися з війни у життя".

Одна з найгостріших проблем – мовна. Саме російська мова – це частина воєнної доктрини Путіна: "Ми говорили і російською, і українською. Мова нас не розділяла, бо ми – за Україну". То коли ви за Україну – вивчіть врешті МОВУ!

За оборону аеропорту дістали звання Героя України:

• солдат Брановицький Ігор Євгенович (23 серпня 2016, посмертно)

• молодший сержант Зінич Ігор Вікторович (14 жовтня 2015, посмертно)

• старший лейтенант Зубков Іван Іванович (10 червня 2015, посмертно)

• капітан Колодій Сергій Володимирович (23 серпня 2016, посмертно)

• майор Межевікін Євген Миколайович (14 жовтня 2015)

• доброволець Табала Сергій Олександрович (21 листопада 2016, посмертно)

Затята оборона ДАПу зірвала план Путіна з блискавичного розчленування України.

Отже, як казав "кіборг" Вадим: "Ніхто не скаже, що аеропорт захищали дарма".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.