ВИСТУП ІРИНИ ФАРІОН 9 травня 2024 року на другому засіданні Львівського апеляційного суду у справі незаконного і політично замовного звільнення з Львівської політехніки (стилістично виправлено)

1. Про своє звільнення я довідалася з інформації, розташованої в мережі 15 листопада 2023 року приблизно о 20.00 у середу. Жодних попередніх розмов з керівництвом Політехніки, де пропрацювала 32 роки і жодних конфліктів із будь-ким: чи студентами, чи викладачами, – не мала. Навпаки, провадила дуже активну публічну патріотично-виховну роботу через багаторічні проєкти мовно-політичного плаката "Мова – твого життя основа" (1998-2012 рр.) та популяризації української націєцентричної книжки "Від книги до мети" (2011-2019 рр.), а також відзначена численними грамотами від Політехніки, остання з яких Почесна грамота від 07.07.2022 року N3411-3-10 "за успіхи в науково-педагогічній діяльності та наполегливу академічну і просвітницьку діяльність".

Від сторонніх осіб довідалася, що за Наказом ректора від 13 листопада 2023 року створено тимчасову робочу комісію "з метою перевірки дотримання норм професійної етики, правил і норм спілкування та моральних принципів у висловлюваннях доктора філологічних наук, доцента кафедри української мови професора Ірини Фаріон в інтерв'ю журналістці Яніні Соколовій (програма "Рандеву" на "5 каналі" від 04 листопада 2023 р.) з терміном виконання до 22 листопада включно. На засідання цієї комісії мене ніхто не запрошував і про її роботу ніхто НЕ повідомляв.

Перевірка комісії, це,

по-перше, розгляд скарг на мою адресу;

по-друге, замовлена лінгвістична експертиза моїх слів на предмет їхньої "аморальности";

по-третє, це голосування за відповідну оцінку моїх дій.

Всього цього НЕ зроблено.

Комісія, з огляду на її акт, засвідчений від 22.11.23 р., ухвалює БЕЗ ПРОВЕДЕННЯ ГОЛОСУВАННЯ рішення ЗАГАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ. Комісія не ухвалювала ЖОДНИХ рішень щодо мого "аморального проступку", не наводила і не аналізувала моїх конкретних висловлювань, а обмежилася ЗАГАЛЬНИМИ РЕКОМЕНДАЦІЯМИ (Увага! для академічної спільноти), тобто формулюваннями на зразок "не використовувати висловлювання, які можуть спричиняти шкоду і послаблювати імідж НУ "Львівська політехніка" та дотримуватись "Кодексу корпоративної культури Політехніки", за порушення якого НЕ передбачено виносити рішення про звільнення з роботи (с. 13-14), а передбачено застосовувати такі заходи: зауваження, попередження в письмовій або усній формі у встановленому порядку, рекомендація принести публічні вибачення, розгляд питання на зборах органу громадського самоврядування, засіданнях Вченої ради, колегії студентів, за потреби клопотання перед адміністрацією університету про застосування засобів дисциплінарного впливу відповідно до Правил внутрішнього розпорядку НУ "Львівська політехніка".

Звертаю увагу Суду: комісія не ухвалювала рішення персонально щодо мене і не давала жодної рекомендації щодо мого звільнення! (див. документ нижче).

В Акті при перелічених прізвищах тимчасової робочої комісії нема жодного підпису, а також протоколу голосування.

Акт комісії має бути ОБОВ'ЯЗКОВО засвідчений підписами і з ним ОБОВ'ЯЗКОВО потрібно ознайомити працівника, якого визнано винним.

Проте з якоїсь причини керівництво університету НЕ ДОЧЕКАЛОСЯ будь-якого рішення комісії, створеної з розпорядження ректора, а натомість надтерміново видало ще один документ – протокол ректорату від 15 листопада. Тобто роботою і рішенням комісії демонстративно знехтувано. Чому?

2. Долучена відповідачем копія протоколу засідання ректорату, про яке мені не було відомо, від 15 листопада 2023 року "Про дотримання моральних принципів та етики доктора філологічних наук, доцента кафедри української мови, професора Ірини Фаріон в інтерв'ю журналістці Яніні Соколовій (програма "Рандеву"):

а) не містить тексту звернень громадян України "щодо звільнення професора Ірини Фаріон від навчального процесу у зв'язку з її висловлюваннями в інтерв'ю журналістці Яніні Соколовій (програма "Рандеву") ", про що зазначає проректор Л. Жук, і які, власне, є причиною засідання ректорату; чому це звернення від конкретних громадян не надане для спеціяльно створеної комісії?;

б) копія протоколу НЕ містить інформації, що згадане відео було переглянуте на ректораті, лише йдеться про пропозицію проректора Жук "переглянути запис інтерв'ю та встановити факт наявності або відсутності аморального проступку професора Ірини Фаріон". Протокол НЕ містить інформації, що, ПЕРЕГЛЯНУВШИ ВІДЕО, той чи той КОНКРЕТНИЙ учасник засідання каже, що він вважає конкретні висловлювання аморальними і виступає з пропозицією поставити на голосування питання щодо визнання їх за "аморальний проступок".

Натомість троє осіб, що виступили, Р. Корж, О. Давидчак, П. Жежнич, говорять ЗАГАЛЬНІ фрази, ані не згадуючи при цьому прізвища Фаріон. Зверніть увагу на формулювання пункту протоколу "Виступили". А що далі? Далі пункт "Ухвалили". Чим ухвалили? Яким методом ухвалили? Ухвала передбачає голосування. Та це знають навіть школярі, а засідає поважна професура, що виносить вердикт, наслідком якого є звільнення професора. Де процедура голосування? Як ухвалили? Одностайно? Більшістю голосів? Цього не зазначено. Всі погодилися із формулюванням п. Жук, не переглянувши відео?

Тобто копія протоколу не містить жодного підпису осіб, що мають право бути присутніми, та не містить голосування за питання, яке обговорено на засіданні ректорату;

в) копія протоколу не містить аналізу конкретних висловлювань з інтерв'ю, що мали б бути визначені як "аморальний проступок", а натомість наводить загальне абсолютно не доведене формулювання, що "висловлювання доктора філологічних наук, доцента кафедри української мови, професора Ірини Фаріон в інтерв'ю журналістці Яніні Соколовій (програма "Рандеву") "є аморальним проступком, оскільки вони принижують честь і гідність військовослужбовців України, порушують загальноприйняті норми і правила, а також суперечать моральним засадам та цінностям сучасного українського суспільства, а відтак дискредитують виховну роль науково-педагогічного працівника університету та суперечать змісту його трудової функції".

У цьому формулюванні не вказано і не доведено, честь і гідність яких конкретно військовослужбовців невідомі слова Ірини Фаріон принизили і які це мало наслідки для них як умови правового формулювання "аморального проступку".

Не з'ясовано, які "загальноприйняті норми і правила" я порушила та які мої висловлювання "суперечать моральним засадам та цінностям сучасного українського суспільства, а відтак дискредитують виховну роль науково-педагогічного працівника університету та суперечать змісту його трудової функції" (у чому конкретно вони суперечать і як саме дискредитують виховну роль науково-педагогічного працівника університету та суперечать змісту його трудової функції).

Я діяла в межах пункту 1 статті 3 Закону України "Про вищу освіту", яка визначає, що державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах сприяння утвердженню української національної та громадянської ідентичності, вихованню патріотизму, формуванню оборонної свідомості;

г) ректорат не наділений повноваженням надавати оцінки діям працівників університету щодо їхньої відповідності нормам моралі та, як наслідок, визнавати такі дії аморальними (відповідно до статті 7.32 Статуту Національного університету "Львівська політехніка" – зазначено в Апеляційній скарзі), бо це компетенція суду. А перед звільненням такого рішення суду НЕ було. Тобто звільнення відбулося без встановлення "аморальности проступку";

ґ) як бачимо зі Статуту, форма засідань ректорату – це не протокол, який видано 15 листопада 2023 року, а рішення, що набувають чинности за наказами ректора.

д) "Протокол засідання ректорату Національного університету "Львівська політехніка" – це штучно написаний "доказ", створений вже після звільнення, з огляду на сам Наказ ректора від 13 листопада 2023 року "Про створення тимчасової робочої комісії з метою перевірки дотримання норм професійної етики, правил і норм спілкування та моральних принципів у висловлювання доктора філологічних наук, доцента, професорки кафедри української мови Національного університету "Львівська політехніка" Ірини Фаріон в інтерв'ю журналістці Яніні Соколовій (програма "Рандеву" на "5 каналі" від 04 листопада 2023 року), керуючись ст. 34 Закону України "Про вищу освіту").

В Наказі зазначено про потребу "результати перевірки узагальнити, оформивши відповідним актом та в термін до 23 листопада 2023 року включно надати його ректорові університету разом із висновками і пропозиціями". Чомусь не дочекавшись Акту перевірки до 23 листопада, ректор начебто скликає ректорат і виникає протокол засідання ректорату без голосування, без жодного підпису, але з присудом "аморального проступку" Ірини Фаріон.

3. Витяг з наказу про моє звільнення (від 15.11.2023 N4354-3-10) не містить жодної інформації, в чому полягав мій "аморальний проступок", крім як поклику на КЗпП України п. 3 ст. 41, а відтак, з огляду на лікарняний, від 23.11.2023 р. (витяг з наказу 28.11.2023 р. N4583-3-10).

4. Рішення Суду (суддя В. Стрельбицький) від 07 лютого 2024 року у справі N461/10285/23 незаконне та необґрунтоване і підлягає скасуванню, з огляду на таке:

а) "аморальний проступок" не доведено, бо не наведено самого факту засудження, тобто жодних моїх висловлювань з вказаного інтерв'ю не аналізовано на предмет "аморальності проступку". Лише зазначено, що "інтерв'ю перебуває у вільному доступі у мережі "Інтернет" та доступне для перегляду кожному бажаючому", а відтак додано, що "суд свідомо не наводить детального змісту тверджень позивача, задля того аби повторно не ретранслювати вислови, які кваліфіковано як аморальний проступок і які містять ознаки приниження та нетерпимості до військовослужбовців". Зауважу, що інтерв'ю тривало близько години. То ж про які вислови йдеться?

Чи не ось ці вислови про військовослужбовців: "...наші воїни – святі герої, це титани. Вони звільнили Київ. Це найважливіше. Вони, ми встояли на Чернігівщині святій, іде битва за святе Запоріжжя. А це історична пуповина нашої святої землі і Каховська ГЕС підірвана про це засвідчила. Пам'ять вийшла на поверхню. Вони реально бояться сили цієї пам'яті, вони вже не так бояться москалів, як вони бояться сили українців..."? 00:17:02.

Чи, наприклад, ось це: "Вони такі великі патріоти, покажи свій патріотизм – вивчи мову Тараса Григоровича Шевченка, який усе своє життя практично прожив за межами України, але створив з цієї української мови пам'ятник нашому життю". 00:09:48

Ось що я прошу і наполегливо рекомендую в цьому інтерв'ю: вивчити мову Шевченка! Бо я, як і ми всі, бачила, з якими емоціями військові в Балаклії здирали наліплений окупантами московський триколор на великому щиті, з якого проступило зображення зі словами Шевченка. Того, хто закликав свого не цуратися, говорив, що "хто матір забуває, того Бог карає"... То чи треба ще щось говорити? Воїни, вивчіть мову Шевченка! ЩО АМОРАЛЬНОГО В ЦИХ СЛОВАХ?

Відтак абсурдно вказано, "що першопричина зазначеного звільнення є не дії відповідача, а саме поведінка позивача", – себто НЕ наведені і НЕ доведені, але оскаржувані висловлювання позивача суд трактує як причину звільнення – "поведінку позивача". Це те ж, що свого часу сказав розпіярений історик Грицак про Степана Бандера, який, за його логікою, сам винен у тому, що його вбив московський агент.

Отже, суд самоусунувся від фактичного аналізу конкретного вислову, а перейшов на оцінні судження політично упередженого характеру:

"такі висловлювання розпалюють ворожнечу у суспільстві" (не вказано, які саме),

"образливі висловлювання позивача є аморальним проступком несумісним із продовженням роботи, що має виховну функцію" (не сказано, кого я власне образила і чи є скарги про це від конкретних осіб – звинувачення не персоналізовано),

"мало місце існування "нагальної суспільної потреби" для такого втручання та воно пропорційне легітимній меті" (як доведено цю "нагальну потребу"?),

"суд вважає категорично неприйнятним у демократичній країні прояви нетерпимості до певної групи чи категорії населення (у даному випадку військовослужбовців) за будь-якою ознакою, зокрема віком, статтю, національністю чи мовою спілкування") (у чому полягали ці "прояви нетерпимості"? – у закликові дотримуватися закону? Це нетерпимість?) і водночас суд позбавляє мене права вільно висловлювати свої думки, зазначаючи: "вона у публічній площині дозволяє собі за певним критерієм (у даному випадку мова спілкування) негативно оцінювати людей".

Нагадаю, що, відповідно до частин другої та третьої статті 34 Конституції України і статті 10 Европейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (що є юрисдикцією Европейського суду), "кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств".

Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, свобода вираження поглядів як одна з важливих засад демократичного суспільства, стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (з рішення Верховного суду у моїй справі N466/4078/20 від 13 квітня 2022 р. з позовом до мене Лубинського Б.Б. про захист честі і гідності, с. 8-9).

"...позивач своєю поведінкою скомпрометував себе перед студентами та іншими особами" (де задокументовано судом свідчення конкретних студентів Львівської політехніки та інших осіб про компрометацію?),

"не викликає жодного сумніву у суду те, що така поведінка позивача може демотивувати захисників країни" (суд не має права через модальне слово "може" (значення "припущення") формулювати рішення, і де докази про моє демотивування конкретного військовика? Де ці конкретні військовики, яких я демотивувала і вони покинули фронт?),

"вивчення мови є процесом складним" (який стосунок це формулювання має до предмета спору "аморального проступку"?);

б) Вершиною оцінного судження і неприпустимістю в судовій практиці є апелювання до ухвалення рішення на основі припущень про майбутню поведінку позивача і реакції суспільства: "...адже очевидним є те, що залишення позивача у трудових відносинах могло бути оцінено суспільством як схвалення її дій та поведінки колективом цього навчального закладу" (у чому полягає "очевидність"?). Натомість суспільство задемонструвало знакову підтримку саме моїх моделей поведінки і висловлювань, про що показово свідчать Рішення і Звернення до Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Голови СБУ, Міністерства освіти і науки, Міністерства оборони України Івано-Франківської (від 16.02.2024 р., N836-29/2024), Львівської обласних (N537 від 06.02.2024) рад, Івано-Франківської (від 15 12.2023 р.) і Львівської (N0001-вих.-47936 від 09.04.2024) міських рад, Долинської міської ради (від 15.11.2023 N2475-38/2023), а також протокол засідання катедри української мови НУ "Львівська політехніка" від 17 листопада 2023 року з вимогою припинити "ганебне цькування" Ірини Фаріон як "разючий приклад репресій проти тих, хто рішуче обстоює державний статус української мови та національний розвиток України" (зі Звернення до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо неприпустимості переслідування захисників української мови, прийнято на ХХI позачерговій сесії Львівської обласної ради VIII скликання 06 лютого 2024 року).

У Зверненні Львівської міської ради до прем'єр-міністра Д. Шмигаля депутати вимагають "вжити усіх дієвих заходів для унеможливлення подальшого переслідування громадян України, які захищають національний розвиток нашої держави. Закликаємо Вас не допустити, щоб українців дискримінували, цькували чи переслідували за українську мову, історію та культуру. Державна мова в Україні одна – українська!" (N0001-вих.-47936 від 09.04.2024).

в) Суд абсолютно бездоказово, упереджено та на догоду московській пропаганді та внутрішнім колаборантам стверджує, що "висловлювання позивача щодо російськомовних військовослужбовців значною частиною суспільства цілком обґрунтовано сприймаються як аморальні" (суд не довів, який вислів є аморальним з усіма наслідками цієї аморальности, як і документально не підтвердив цієї так званої "частини суспільства").

г) Суд в особі В. Стрельбицького відмову в задоволенні заявлених позовних вимог називає такою, що "відповідає засадам справедливости", не наводячи при цьому жодного мого конкретного вислову, що свідчив би про "аморальний проступок".

д) Суд не взяв до уваги жодного з наших аргументів, зокрема, витягу з протоколу N4 засідання катедри української мови НУ "Львівська політехніка" від 17 листопада 2023 р. про те, що "колектив катедри української мови висловлює свою незмінну позицію щодо маніпулятивного ажіотажу довкола професора Ірини Фаріон і її звільнення зі Львівської політехніки" і вважає рішення керівництва Львівської політехніки щодо її звільнення необґрунтованим й безпідставним: "Спровоковане й інспіроване збурення в суспільстві через інтерв'ю громадсько-політичного діяча Ірини Фаріон особливо вигідне нашим ворогам – московським окупантам, які вміло спекулюють на таких чутливих для українців темах, як мова і армія" (підсумки голосування "за" – 19, "проти" – 0, "утримались" – 1).

Суд не взяв до уваги і Звернення громадськости до керівництва Львівської політехніки, до Кабінету міністрів, до Верховної Ради, до міністерства внутрішніх справ та СБУ за підсумками акції "Збережімо державну українську мову – підтримаймо Ірину Фаріон", що відбулася під стінами Львівської політехніки 20 листопада 2023 року, а також Звернення Управи Шкільної Ради (32 школи українознавства) при Українському Конгресовому комітеті в США (голова Юрій Косакевич).

Суд не проаналізував, не взяв до уваги фактів ГРУБИХ порушень процедури звільнення працівника за начебто вчинення "аморального проступку". Чим керувався ректор підписуючи наказ? Протоколом ректорату? Якою була причина скликання ректорату (якого де-факто і не було), якщо в цей час працювала комісія?? Чому перший наказ про звільнення підписано за тиждень до завершення роботи (увага) спеціально створеної комісії? Чому допущено таку халатність і цинічне нехтування трудового законодавства і послідовности процедури звільнення? Як може суд за таких обставин вважати, що накази про звільнення є законними?

Отже, жодного конкретного формулювання, жодного доказу, які б дозволяли апеляційному суду зрозуміти, яке висловлювання чи дії слугували підставою для звільнення, в матеріалах справи не має. Є лише політичні кліше з інформпростору московської пропаганди. Суд ухвалив своє рішення без аналізу предмету суду – самих моїх висловлювань. Це зговір судді і відповідача. А дії відповідача – це наслідок тиску Міністерства освіти і науки, яке очолює НЕУК, ПЛАГІЯТОР, а отже, аморальна істота Лісовий.

Тобто, рішення ректорату і суд не вказали, в яких саме моїх висловлюваннях міститься "аморальний проступок", а будь-яке висловлювання, упереджено вирване з контексту, не містить і не може містити цілісно правдивої і неупередженої інформації.

Натомість лінгвістична експертиза про повну стенограму та відеоматеріали програми "Рандеву" з Інституту української мови Національної академії наук України у своєму висновку свідчить про протилежне:

"У висловлюваннях І.Д. Фаріон відсутні контексти, які принижують честь і гідність військовослужбовців за будь-якою, зокрема, за мовною ознакою, відсутні заклики до будь-яких форм насильства щодо військовослужбовців та членів їхніх сімей; водночас висловлювання І.Д. Фаріон стимулюють прагнення оволодіти українською мовою, глибшого розуміння феномену і призначення української мови в будівництві держави і ментальному використанні й розвитку особистості" (висновок експерта на дев'ятьох сторінках).

Висновок. Суддя Стрельбицький перевищив свої судові повноваження, порушив присягу судді, встановлюючи аморальність вчинку без жодних доказів. А це порушення ст. 106 Закону Про Судоустрій і статус суддів. Зокрема:

б) незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;

г) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

4) умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків;

5. У відзиві на апеляційну скаргу не наведено жодних додаткових фактів про предмет "морального проступку", тобто конкретні мої висловлювання, а лише неправдиво стверджено, що на засіданні ректорату, на відміну від засідання катедри української мови, переглянуто відеоінтерв'ю позивача журналістці Я. Соколовій (програма "Рандеву"). Перегляд інтерв'ю передбачає аналіз конкретних висловлювань на предмет "аморальности проступку", чого нема в матеріялах справи.

ПРОШУ

1. Скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 07.02.2024 у справі N461/10285/23 та ухвалити нове, яким задовольнити Фаріон Ірині Дмитрівні позовні вимоги в повному обсязі.

2. Стягнути з Національного університету "Львівська політехніка" на користь Фаріон Ірини Дмитрівни всі завдані під час розгляду справи судові витрати.

П.Н. Долучаю Акт перевірки від тимчасової робочої комісії...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.