Уповноваженому з захисту державної мови України Тарасові Кременю про безпрецедентні дискримінаційні дії щодо депутата Верховної Ради України 7 скликання доктора філологічних наук, професора Ірини Фаріон
З В Е Р Н Е Н Н Я
15 листопада 2023 року я без жодного офіційного пояснення у блискавичний спосіб за підписом ректора НУ Львівської політехніки під тиском міністра освіти і науки О. Лісового була звільнена з посади професора начебто за "аморальний проступок", що випливав із невідомо яких для мене висловлювань в моєму інтерв'ю журналістці Яніні Соколовій (програма "Рандеву") від 4 листопада 2023 р.
Ці невідомі для мене слова, що не зазначені в жодному з обвинувачувальних мене документах, є "аморальним проступком", оскільки, на думку, членів ректорату, вони "принижують честь і гідність військовослужбовців України, порушують загальноприйняті норми і правила, а також суперечать моральним засадам та цінностям сучасного українського суспільства, а відтак дискредитують виховну роль науково-педагогічного працівника університету та суперечать змісту його трудової функції".
Натомість основний посил цього інтерв'ю полягав у моїй наполегливій вимозі – як політика та ініціятора скасування путінського мовного закону горезвісного авторства С. Ківалова та В. Колесніченка через Конституційний Суд 2018 року – дотримуватися мовного законодавства:
"Виконуйте закон – це по-перше. Друге, вчіть українську мову, це, по-друге, по-третє, припиніть вигадувати для себе відмази. Чому ви цього не робите? Є Конституція 10, українська мова державна, далі є Статут про Збройні Сили, є закон про українську державну мову, дуже недосконалий; стаття, здається, зараз вам точно скажу, стаття 13. Все, один єдиний посил для них всіх – виконуйте, хлопці, закон – і тоді буде перемога..." (зі стенограми інтерв'ю 00:09:48).
Ніхто за жодних обставин не має права порушувати закон, а будь-яке висловлювання, упереджено вирване з контексту, не містить і не може містити цілісно правдивої і неупередженої інформації. Крім того, відповідно до частин другої та третьої статті 34 Конституції України і статті 10 Европейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (що є юрисдикцією Европейського суду), "кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств".
Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, свобода вираження поглядів як одна з важливих засад демократичного суспільства, стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (з рішення Верховного суду у моїй справі N466/4078/20 від 13 квітня 2022 р. за позовом до мене Лубинського Б.Б. про захист честі і гідності, с. 8-9).
Натомість, базуючись на вирваних із контексту висловах, проти мене як людини, що впродовж 30 років як мовознавець-соціолінгвіст і політик системно і невідступно вивчає, розвиває і утверджує державний статус української мови розпочалась нечувана медійна кампанія цькування, очорнення, наклепів та дискримінації, що врешті вилилося в абсолютно незаконне рішення Галицького районного суду (суддя В. Стрельбицький) від 07 лютого 2024 року в особі про відмову мені у визнанні незаконним та скасування наказу про моє звільнення.
Вважаю це показовою дискримінацією за захист української мови відомого громадсько-політичного діяча, що є вкрай небезпечним сигналом демонстрації антиукраїнської політики в середині держави в час московсько-української війни. Дискримінуючи мене, відбувається насправді дискримінація української суті нашої держави і заперечення самого національного розвитку держави.
На мій захист повним складом виступила катедра української мови, заначивши, що "колектив катедри української мови висловлює свою незмінну позицію щодо маніпулятивного ажіотажу довкола професора Ірини Фаріон і її звільнення зі Львівської політехніки" і вважає рішення керівництва Львівської політехніки щодо її звільнення необґрунтованим й безпідставним: "Спровоковане й інспіроване збурення в суспільстві через інтерв'ю громадсько-політичного діяча Ірини Фаріон особливо вигідне нашим ворогам – московським окупантам, які вміло спекулюють на таких чутливих для українців темах, як мова і армія" (підсумки голосування "за" – 19, "проти" – 0, "утримались" – 1, протокол N4 від 17 листопада 2023 р.).
Не менш промовистим було Звернення громадськости до керівництва Львівської політехніки, до Кабінету міністрів, до Верховної Ради, до міністерства внутрішніх справ та СБУ за підсумками акції "Збережімо державну українську мову – підтримаймо Ірину Фаріон" припинити цькування Ірини Фаріон і скасувати наказ про її незаконне звільнення. У цьому Зверненні наведено припис з Рішення Конституційного Суду від 14.07.2021 р., яке є остаточним і оскарженню не підлягає:
"...російськомовні громадяни" України не становлять одноцільної соціальної одиниці – такої, що як група осіб (коло осіб) має право на юридичний захист як етнічна або мовна одиниця (група), а є політичним конструктом, а не юридичною категорією, на яку може поширюватися режим юридичного захисту, гарантований відповідними приписами Конституції України та інструментів міжнародного права. Словосполука "російськомовні громадяни" є виразом зі сфери політичної риторики, що перейшов у побутове використання, проте йому бракує не тільки юридичної, а й семантичної визначеності".
Показовим є Звернення Управи Шкільної Ради (32 школи українознавства) при Українському Конгресовому комітеті в США (голова Юрій Косакевич): "Надворі ХХI століття, а ми наче знову повернулись у ті "прокляті роки", коли за слово убивали".
Про категоричне засудження дискримінації за захист української мови свідчать Рішення і Звернення до Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Голови СБУ, Міністерства освіти і науки, Міністерства оборони України Івано-Франківської (від 16.02.2024 р., N836-29/2024), Львівської обласних (N537 від 06.02.2024) рад, Івано-Франківської (від 15 12.2023 р.) і Львівської (N0001-вих.-47936 від 09.04.2024) міських рад, Долинської міської ради (від 15.11.2023 N2475-38/2023): "Історія ганебного цькування мовознавиці, професорки Ірини Фаріон – разючий приклад репресій проти тих, хто рішуче обстоює державний статус української мови та національний розвиток України...Закликаємо не допустити, щоб в Українській державі карали українців за українську мову" (з рішення Львівської обласної ради від 06 лютого 2024 р. N537).
На 29 травня 2024 року призначено чергове засідання Львівського апеляційного суду у справі моєї апеляційної скарги на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07.02.2024 (справа N461/10285/23).
Звертаюся до Вас як Уповноваженого з захисту державної мови України з проханням взяти участь у цьому судовому засіданні або скерувати публічного листа підтримки, аби спільно боротися проти дискримінаційних дій, застосованих щодо мене з метою не лише ухвалення судом справедливого рішення, але й попередження аналогічних прецедентів на майбутнє з будь-ким і за будь-яких обставин. Захист державної мови – це захист самого існування української нації.
Політик, доктор філологічних наук, професор Ірина Фаріон
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
