Щоденник депутата: за два тижні життя змінилося і стало цікавіше
Після передвиборчого експерименту журналістів й активістів селища Коцюбинське, про який я писала як новообраний депутат, читачі й друзі з посольств попросили вести блог, щоб відслідковувати тему життя журналістів в інституціях політичної системи.
Стаття дійсно привернула увагу до селища. Представники одного з дипломатичних представництв, повідомили, що ймовірно на найближчих сесіях селищної ради з'явиться власною персоною сам посол.
А на сесіях у селищі, яке за кілька кілометрів від Києва і в якому тривають намагання роздати ліс у приватну власність, дійсно є на що подивитися.
Першої сесії ми не були оригінальні – порушили Закон України та Статут селищної громади: обрали Секретаря відкритим голосуванням (а треба таємним), а депутати не склали присягу, до чого зобов'язує Статут громади.
На наступній сесії, яку терміново скликали, щоб усунути порушення процедури, селищний Голова та Секретар селищної ради так і не змогли прямо визнати порушення закону.
Просто зазначили, що правові норми погано виписані законотворцями: одна стаття посилається на іншу.
Ну, все за класикою, як у Добкіна, "текст по-дебильному написан".
Двадцять хвилин сперечались, чи треба виконувати Статут громади і приводити депутатів до присяги. На мої пропозиції перестати галасувати, швидко прочитати текст присяги й працювати далі не відреагували. (До речі в селищній раді досі не прийнято регламент).
"Якщо будете займатися пустословієм, то сесії будуть тривати до безконечности. Конкретні вопроси взяли, порєшалі і разошлись," – заспокоював тих, хто хотів прийняти присягу селищний голова Вадим Садовський.
Я зрозуміла в чому була моя помилка. Я не так запропонувала. На щастя, послухали мого колегу новообраного депутата Сергія Бєлова, він зміг донести цю думку результативніше.
"Мы попали в такое неприятное положение. Мне, например, стыдно, что я на первой сессии лоханулся. Если мы нарушили устав, то сегодня нужно начать результативную работу," – підвів він підсумок.
Погано вчилася в інституті журналістики. Забула одне з основних правил – до аудиторії треба звертатися мовою аудиторії.
Чудово розуміла, що не дадуть мені увійти в земельну комісію. Проти логіки й реалій не підеш. А тому запропонувала себе як голову комісії освіти, культури, молоді та спорту.
Я не набрала як викладач Києво-Могилянської академії достатню кількість голосів.
Очолив цей напрям освіти й культури син колишнього селищного голови, Казіміров, який за словами односельців, на попередніх виборах агітував за себе гречкою.
Мотивація залізна він займався облаштуванням спортивного життя селища. До речі, за НЛП, цю комісію ніхто не називає освітньою. Є негласне скорочення комісія молоді та спорту (про освіту й культуру не йдеться, як я розумію)
Результативність роботи на щастя залежить не тільки від титулів і посадових обов'язків.
Оскільки в селищі наркоманія є серйозною проблемою вирішила звернутися до фонду "Антиснід", який допоміг знайти кілька охочих обласних організацій взятися за покращення ситуації в нашому селищі. Вони починають роботу на цьому тижні.
Мої студенти запропонували мені організувати дискотеку в будинку культури до міжнародного дня боротьби з СНІДом. На цьому заході мають демонструватися інформаційні ролики, у перервами між піснями кілька разів виступатимуть спікери на цю тему, тощо.
Наївно вірила, що досить сконтактувати двох людей і вони зможуть домовитись. З директором клубу довелося йти і говорити самій, бо організатори пояснили, що не можуть домовитись: у них просять грошей за оренду і не знають, чи буде вільна зала.
Виявилось, що головна зала будинку культури в аварійному стані, оскільки прогнила підлога.
Ще влітку на так званих "громадських слуханнях" тут збирали людей і їм ніхто не казав, що підлога може провалитися
Поки домовлялись за зал для дискотеки, з'ясувалось в парку перед клубом немає кому прибрати листя. З огляду на наш досвід з суботниками на цих вихідних візьмемось за граблі.
На наступному тижні ті ж студенти з Могилянки пообіцяли провести тренінг для учнів старших класів, як успішно написати випускні тести. Директорка нашої школи спитала, скільки це коштуватиме. Вибори пройшли, а нам не вірять, що ми серйозно хворі на альтруїзм.
Вкотре повторюю, що якщо для когось ми психічно хворі, то нам наш діагноз подобається.
Що здивувало. Після мого обрання мене вже третій тиждень вітають. І виявляється є свої плюси. Представники державних структур радо спілкуються й приймають за свого. І все обіцяє бути значно цікавішим.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
