Розшукується спонсор місцевого самоврядування
Про те, що вчора був день місцевого самоврядування я дізналась напередодні. Мені зателефонували й повідомили, що весь депутатський корпус разом із виконкомом збирається святкувати "У Ашота" (місцевий заклад вірменської кухні).
Збиралися на 16:00. Оскільки в мене робота, повідомила, що прийду пізніше ввечері. Пропозицію відпроситись з роботи під приводом важливих депутатських справ відхилила, як таку, що не відповідала дійсності.
Поцікавилась, скільки треба здавати коштів? Мені пояснили, що кожен дає по 100 гривень, але ж всі розуміють, що за такі кошти не розженешся і не посидиш, то решту покриє бюджет.
Я сказала, що заплачу за себе повністю, бо не можу дозволити собі витрачати не свої кошти. Плачу за себе завжди. Маю таку дурну журналістську звичку.
Мене попередили, що на мене не так подивляться, що треба бути з колективом і т п. Ну, мені не звикати.
Ввечері одразу на святкування потрапити не довелось: мене запросили до школи на батьківський комітет.
Частину батьків образила моя колонка на "Українській правді. Київ", в якій йшлося про те, що в школі тече дах. В ній вони побачили образу директору.
Годину з'ясовували, що це правдива інформація, на захист написаному стали мами цього ж класу, які давали інтерв'ю.
Роз'яснювала, як могла, що ані директор, ані я, ані батьки 2 мільйонів не мають, щоб зробити дах, тому думати, що в ситуації, що склалася, винен директор школи, який сам, за його словами, з майстрами був не раз на даху й робить, що може (про що написано в колонці) – нелогічно. Просто треба шукати кошти.
Погодились спільно вирішувати, що робити далі з дахом. Хоча інші мами були переконані, що статтю треба було написати м'якше.
Вийшли зі школи й всі почули, звідки лунала музика. Батьки зрозуміли, де святкують день самоврядування новообрані. Туди я і пішла.
Коли зайшла на святкування, там було вже не так велелюдно. Один з депутатів спитав, чого ж я так пізно. Повідомила, що була на батьківському комітеті.
Тоді він знову поцікавився, скільки у мене дітей. Довелось пояснити, що там я була не як мама, а як член комісії освіти й журналіст.
І тут я зрозуміла, що опинилась у задзеркаллі. Ті люди, з якими я ще кілька місяців тому не могла себе уявити просто в одному приміщенні, як в казці, сиділи поруч, співали караоке, запрошували танцювати й веселились... Люди, як люди...
Знаю про право на приватність і ніколи б його не порушила і не писала б про генделик, якби не було одного але. Я не зрозуміла звідки йде фінансування.
Замовила собі чай, за який одразу ж розрахувалась. Й мені запропонували сказати тост. Тост був короткий. Побажала, щоб за результати роботи й самоврядування, не було соромно перед своїми нащадками.
Побула годинку й пішла додому. На виході стояв джип. Я сподіваюсь, що його водій сів за кермо тверезим.
Зранку зайшла в селищну раду здавати гроші. Питаю скільки пішло на людину.
Пояснили, що 100 гривень, бо власник "У Ашота" все зробив за собівартістю й бюджет їжі й напоїв на 30 депутатів, близько 15 членів виконкому і кількох депутатів з Ірпеня при тому, що захід тривав з 16:00 і 100% закінчився після 21:30 обійшовся дещо більше 5 тисяч гривень.
Я ж в такий демпінг не вірю. Розпитую далі, звідки взяли кошти на ілюзіоніста Романа, учасника "Україна має талант". Пояснили, що те, на що не вистачило 100 гривень, перекрив спонсор. (Отже, версія щодо бюджету змінилась на спонсорство).
Довго розпитувала, хто ж цей благодійник. Довідатися щось більше не вдалося, дала 100 гривень, як і всі готівкою.
Далі попросила розрахунковий рахунок для благодійних внесків. Мені надали з цільовим призначенням "на проведення свят". Сказали, кошти підуть дітям на подарунки під ялинку.
Може, спонсор теж вносив на благодійний рахунок "на проведення свят" чи заплатив готівкою... А якщо готівкою платять за святкування депутатів, то чи не є це корупцією...
Тепер я шукаю спонсора дня самоврядування. Може, у нього є гроші на ремонт школи й шатровий дах?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
