Табачник накосячив. Доколє?
Студентку Віру Пустовалову з Харкова наш міністр освіти нагородив iPad-ом.
Ця подія пройшла б не так гучно в ЗМІ, якби не пильність Сергія Андрушка (для тих, хто не знає, це улюбленець всіх чиновників, працівників державної охорони, численних прес-служб, словом, Журналіст СТБ).
Саме він звернув увагу колег на те, що iPad в Україні легально придбати неможливо – товар не сертифікований.
Вже нікого не дивує, що високопосадовці можуть порушувати наше законодавство або популяризувати культуру порушення нашого законодавства (наприклад, курити першого вересня поблизу школи або університету й пояснювати "относительно расстояния от фасада, то я не знал и теперь буду более внимательным ").
Табачник на запитання журналістів відреагував так, як реагував і на закиди стосовно куріння на території вишу:
"Я буду знати, що комп'ютер "епл" не пройшов сертифікації."
Юристи стверджують, що за несертифікований товар відповідальність несе виключно продавець.
Але несертифікований товар – це фактично контрабанда. Наша держава недоотримує податки, які мають бути сплаченими при ввезенні товару в країну. І це популяризує міністр.
Це не поодинокий випадок.
Народні обранці у Верховній Раді теж не пасуть задніх.
"Я вчера его настроил. У меня буквально на днях был день рождение. Подарили. В Киеве в какой-то фирме они его нашли и приобрели, и потом еще купили в Луганске к нему футляр. Они же сдесь продаются. Не знаю, у кого как запрещено. Зайдите на сайт интернет-магазинов," – пояснює де дістав несертифіковану технологічну новинку народний депутат Партії Регіонів Володимир Ландік.
Але, повертаючись до Дмитра Табачника, сьогодні на Кабміні журналісти запитують його не лише про i-Pad.
Нещодавно з'явилася інформація, що у Міністерстві освіти та науки планують ввести у школах окремий курс вивчення російської літератури, а також виключити з програми вивчення твору Барки "Жовтий князь" (хто не читав – це чи не єдиний у програмі твір про голодомор).
Міністр на запитання журналістів відповідає, що про це не знає нічого:
"Гадки не маю. Ви думаєте, я на пам'ять знаю весь перелік творів з 1 по 11 клас. Ви перебільшуєте потугу моєї пам'яті."
Те про що міністр нібито і гадки не має, послужило головним сюжетом для фільму режисера Олеся Янчука "Голод-33".
Кінокритики пояснюють, чому митець обрав саме цей твір.
"Согодні екранізується така кількість нікчемних і недостойних творів, що навіть сумніву не можуть викликати такі ідеї, а чи варто екранізувати роман, який став по суті класикою української літератури," – переконує Олег Вергеліс.
Аргумент, що у зв'язку з поверненням 11 класів освіти програму треба "ущільнювати", є надуманим. Коли ми вчилися і випускалися з 11 класу "Жовтий князь" був. Правда, тоді міністра освіти такого не було, який і гадки не мав.
Міністерство освіти пояснює – "коні не винні".
"Це інститут літератури, це академія педагогічних наук, це кращі вчителі, кращі науковці. Ви розумієте, вони самі вирішують, що залишимо, що ущільнимо", – пояснює начальник департаменту міністерства Наталія Бєскова.
Авторка одного з підручників "Української літератури" розповідає, чому насправді зник "Жовтий князь". Раїса Мовчан через безвихідь, перед якою її поставило міністерство освіти, рятувала інших класиків.
"Дуже шкода, що вивчення літератури зводиться до якихось політичних моментів. І розгляд цих питань. І підхід до цих питань. Якби там був "Жовтий князь", то звичайно мені не вдалося б врятувати Стуса, Ліну Костенко і всіх інших. Це була поступка "Жовтим князем," – пояснює між ким "програма" ставила вибір докторка педагогічних наук Раїса Мовчан.
Невже не зрозуміло, що заборонене читатимуть в рази більше. У книгарнях вже розповідають про попит:
"Нам її привезли буквально кілька днів і сьогодні її вже немає."
Після таких "ущільнень" мимоволі згадуєш "усушку і утруску" Остапа Вишні, який, на щастя, в програмі є.
"Коли ж усушка переходить у пошесть, тоді можуть усихати цілі галузі народного господарства, цілі країни..."
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
