Деколонізація: як слуги-адепти ''московського патріархату'' намагаються зірвати голосування за важливу постанову
18 вересня парламент має розглянути постанову (11188), яка має фіналізувати етап дерусифікації. Мова йде про перейменування 333 географічних імперських та радянських назв-покручів.
Хто ж зриває внесення в порядок денний важливої постанови та голосування?
Та ж сама група в "Слугах народу", яка більше року блокувала заборону фсб в рясах. А на місцях, нагадую, у деяких громадах діють такі самі "адвокати Пушкіна", про що раніше писала громадська ініціатива "Голка". Так, мер Одеси Геннадій Труханов ніяк не може усвідомити, що вулиці Пушкіна не буде ні в Одесі, ніде в Україні.
Прізвища захисників російських назв відомі не лише у владі місцевого рівня, але й у парламенті. Мова зокрема про "слуг" Максима Бужанського і його соратників. У Верховній Раді їх називають "Депутатська група "московський патріархат". Це десь кілька десятків нардепів у провладній фракції. Але тут однозначно тішить те, що більшість "слуг" підтримує цю постанову і розуміє її значення.
Звісно що Максиму Бужанському і його поплічникам муляє, що Новопсковск стане Айдаром, замість міста на честь російського генерала Синельникове буде Ріднопілля, Южноукраїнськ отримує козацьку назву Гард, а селище Декабристів буде Мирним. Бо росіяни намагаються нас знищити не просто фізично, вони собі намріяли стерти з лиця землі нашу культуру та ідентичність. На жаль, депутатів, які чіпляються за російські та совкові назви в парламенті вистачає.
Ми вже переконались, що наші, українські назви замість радянських – це важливий елемент національної безпеки. Пам'ятаєте, як у перші місяці повномасштабного вторгнення росіяни були дезорієнтовані, коли йшли по старих картах і не розуміли, чому назви населених пунктів були іншими? Замість радянських вулиць окупанти не могли зорієнтуватись в нових назвах, які вже стали звичними для українців. Тим більше, що, як свідчать результати соціологічного опитування Фонду демократичних ініціатив Фонду Ілька Кучеріва, більшість українців деколонізацію підтримує.
Замінені дорожні знаки в одній з громад у 2022 році
Російські окупанти настільки бояться українських символів, що вулицю Азовстальську в тимчасово окупованому Маріуполі вони нещодавно перейменували на Тульський проспект. Навіть окупанти розуміють: чия ідентичність буде – це питання фундаментальне, і активно впроваджують російські назви. В той час, як у парламенті перебувають десятки депутатів, які хочуть заблокувати відмову від російських назв на карті України.
Усі народні депутати мають розуміти, що у цієї постанови є серйозна підтримка у громадському сектору. Активісти навіть створили окремий сайт "РашаГудбай". Саме тут розвінчують основні ватні міфи, які поширює ворожа пропаганда.
За постанову мають проголосувати. А Служба безпеки та Офіс генерального прокурора мають зробити все можливе, щоб ті депутати, які відверто шкодять нацбезпеці, пішли стопами Дубінського та Шуфрича і аж ніяк не Дмитрука. Тут час, як показує практика, грає проти нацбезпеки.
Володимир Зеленський, який підтримав заборону московських попів, свого часу підтримав відмову від російської традиції про святкування 9 травня та особисто адвокує надання далекобійної зброї Україні.
Тому постає питання: що роблять ці кілька десятків депутатів-захисників російської "церкви" і російських назв (команда Бужанський і Ко) в лавах провладної фракції і чому вони блокують стратегічно важливу для нацбезпеки постанову?
За постанову 11188, яку адвокатує Роман Лозинський ("Голос") та його колеги з комітету з питань організації держвлади та місцевого самоврядування, всі притомні нардепи голосують зеленою кнопкою, а голови фракцій, зокрема Давид Арахамія, мають зробити все, щоб вона потрапила в сесійну залу сьогодні і була проголосована. Це важливий іспит на спроможність парламенту, а також кожного депутата ухвалювати критично важливі для державності рішення.
Спеціально для 24 каналу.
💳Донат 👉Telegram👉Instagram👉Facebook 🎥YouTube 👉Twiter
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
