Не треба звільняти міністрів. Треба притягувати чиновників до відповідальності і ліквідувати більшість міністерств!
На тлі перестановок в уряді, мене питають журналісти: чому це відбувається та чи будуть якісь зміни в державному управлінні?
Тут є декілька аспектів.
Звичайний конституційний лад в Україні вже давно не діє. Уряд повинна формувати Верховна Рада, а не призначати Офіс президента. Тільки кандидатур міністра оборони і міністра іноземних справ подає президент. Але, знов таки, затверджує їх Верховна Рада. Ця Верховна Рада – це статисти, депутати – "елітні кріпаки", які лише виконують волю Офісу президента. Тобто реальну політику в країні роблять ті самі декілька "ефективних менеджерів", які сидять на банковій на чолі з головним "менеджером" паном Єрмаком. Як сказав один мій знайоми: країною керує завгосп, який повинен перейматися наявністю папера в принтерах, якісним прибиранням, і вчасною доставкою кави в офіс, де працює Зеленський.
Коли звільняють міністрів – це означає, що результатами їх роботи незадоволені. Причому саме в Офісі президента про це знають. Це, мабуть, єдиний позитив, цієї кадрової ротації. Значіть або Зеленський, або Єрмак зараз не в рожевих окулярах.
В Офісі, вочевидь, знають як справи з обороною країни? Армія забезпечена, фортифікації по всій лінії фронту і на кордонах будуються, закуповується і виготовляється все необхідне озброєння? А міністр оборони каже населенню: "більше не треба донатів, волонтери – ваша справа передавати дитячі листи підтримки воїнам і нічого більше, а ми самі можемо забезпечити армію всім необхідним"?
Все гаразд у нас з економікою? Силовики на заявляються з рекетом до підприємців, а бюрократи не втручаються в справи підприємців заради корупційної наживи? У нас податкова політика заохочує населення відкривати свою справу, зростають економічні показники, наповнюється бюджет? Нацбанк разом з Мінфіном кредитує виробників зброї, заміст того щоб радувати населення заміную "копійки" на "шаг" – без якого війни не виграти?
Думаю що Президент і його команда не дивляться "Єдиній марафон" і знають що відбувається в реальності.
Тоді я не розумію, чому чиновників, які не дали результатів, звільняють з одних посад, але тут же переводять на інші. Тому що на Банковій цінують не ефективних, а лояльних і відданих. Чому відповідальності за бездіяльність, за корупційні скандали, за некомпетентність, а інколи за прямі злочини – для цих можновладців не буде? Відповідальності політичної, адміністративної і кримінальної.
І без відповіді на це питання, не має і відповіді і на наступне: чи виправить ситуацію заміна одних чиновників на інших?
В одній з програм в гостях у мене був польський експерт Пьотр Кульпа. Він розповів, чому наше державне управління приречено на поразку і чому ніколи з таким державним управлінням Україна на ноги не встане. Тому що, як такого держуправління немає, а є мафіозна схема, коли "великі дони" – а це Офіс президента – не несуть жодної відповідальності за результат. Їхні підлеглі міністри також не хочуть нести відповідальність і тому роботу або імітують, або саботують. І якщо не змінити цю схему – справи не буде.
А що ж потрібно робити? Активісти від громадянського суспільства почали акцію "Народний референдум: 7 кроків до перемоги". https://petition.fb.ua/uk І там першим кроком – тотальне скорочення держапарату. Реформи Саакашвілі в Грузії починалися з того, що 50% державних установ було ліквідовано. Україні як радянський спадок дістався кабінет міністрів в крайні де не було ринкової економіки, панував диктат держплану і уряд був сформований за галузевим принципом. І ми не тільки не ліквідували такий устрій держуправління наші можновладці всіх років його зберегли і розбудували, збільшивши в рази кількість чиновників держапарату. Сьогодні громадські активісти вимагають скорочення держапарату на 80%. Залишити треба лише чотири міністерства: міністерство оборони, міністерство іноземних справ, міністерство юстиції, міністерство фінансів. А приймати на роботу в ці державні установи треба людей сміливих, відповідальних, результативних, а не лояльних. І звичайно даті їм всі необхідні повноваження, ресурси і свободу дій. Не втручаючись в їх роботу, а контролюючи тільки результат, який визначається попередньо чітко і зрозуміло поставленою ціллю.
Треба міняти не персоналії а саму структуру влади та саму політичну культуру державного управління, щоб була відповідальність за свою роботу для кожного чиновника. І це потрібно не стільки владі, скільки нам, громадянам своєї країни. Якщо нас, тих, хто підтримає "Народний референдум: 7 кроків до перемоги", буде багато – то ігнорувати наші вимоги до влади буде важко.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
