5 січня 2009, 18:07

Давати здачі

Вже вкотре північний сусід намагається розбудити наш патріотизм та національну свідомість, об'єднати нас. Маю на увазі традиційні новорічні газові шоу. Як кажуть, можна й зайця навчити курити. Тож колись і кожен громадянин України зрозуміє, що Україна і Росія хоч і сусідні, але окремі незалежні держави, а тому їх інтереси далеко не завжди співпадають. Україна має захищати свої інтереси в тому числі (а можливо, перш за все) від Росії.


На жаль, досить багато українців (не без підказки) вважають саме свою державу винною у постійному погіршенні стосунків між сусідами. Начебто Україна в особі своїх урядовців чи таких собі "буржуазних націоналістів" якось особливо дратує, "злить" скромного й тихого північного сусіда. Правда, ніхто не пояснює, як саме ми маємо себе поводити, щоб знову заслужити прихильність. Боюся, що навіть урочиста клятва залишити флот на віки вічні і навіть не думати про вступ до НАТО, не допоможе.

Неприємно, але факт – незалежна держава Україна дратує так звану російську еліту самим фактом свого існування. Зрозуміти це нескладно. Достатньо тримати розплющеними очі й не затуляти вуха. Неприхована ворожість потоком ллється з російських телеканалів. У Росії видається величезна кількість популярної історичної літератури, де Україну не називають інакше, ніж країною-лімітрофом, штучним державним утворенням, існування якого не може бути скільки-небудь довготривалим.

Коментарі російських ЗМІ стосовно України у кращому разі поблажливо іронічні, а найчастіше відверто недружні. Україна не тільки "тырит газ", Україна всіляко шкодить Росії, а тому заслуговує на покарання.

Росія недарма вважає себе спадкоємицею СРСР. Разом з трохи підправленим радянським гімном повернувся стан табору, оточеного ворогами, які "ненавидять Росію". Причому ненавидять Росію у будь-якій модифікації, "царській", "радянській" чи "ліберально-імперській". За подібної логіки, майже кожен сусід – ворог, якого необхідно "поставити на місце". Ну там, кран прикрутити чи просто примусити до миру. Чому саме Росію мають ненавидіти – не пояснюється. Хоча стосовно причини такої нелюбові майже всіх без винятку сусідів на всіх історичних етапах варто було б замислитись.

А перемовини про ціну на газ це лише епізод повномасштабного інформаційного протистояння. Бо хоче сусідська еліта "піднятися з колін", що серед іншого означає повернення до "естественных границ".

На жаль, у цьому протистоянні Україна зараз більше нагадує випадкового перехожого, що якимось дивом потрапив на боксерський ринг. Противник атакує, завдає ударів серіями, а ми намагаємося прикритися і чекаємо поки він зрозуміє, що битися негарно. Чому ж не вдаримо у відповідь? Боїмося, що сусід-супротивник ще більше розлютиться і "вообще убъет"? Не вміємо відбиватися? Може й так, але треба ж вчитися. Он президентський секретаріат вже скільки часу на власному уряді тренується інформаційну війну вести. Пора б скерувати зусилля на щось більш корисне.

Слід пам'ятати, що інформаційна війна йде на нашій території за голови й душі українських громадян. Саме їх, а не росіян і європейців, перш за все намагаються переконати у нежиттєздатності української держави. Саме в очах українців намагаються покласти вину за газові проблеми на українське ж керівництво. Керівництво в нас не святе, чвари внутрішні дістали. Але вони наші сучі діти, нам з ними і розбиратися. А тому треба відбиватися. Треба пояснювати людям, що ми – українці, незалежно від мови, якою розмовляємо і думаємо, незалежно від області, де живемо. З Божої волі ми отримали історичний шанс – вирватися з замкненого кола імперських комплексів. Маємо прекрасну країну та можливість стати гідним цієї країни народом.

А для цього іноді треба дати здачі нахабному сусіду. Більше поважатиме.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Відосики ДБР

За роки влади 95 кварталу мало не всі державні органи перетворилися на такі собі продюсерські контори, які замість виконання передбачених законом функцій, пишуть сценарії і випускають відосики...

Президент Зеленський і три фірми

Схоже, Президент України Зеленський почав здогадуватись, що його 5-6 менеджерів того... Не зовсім справляються. А зробити з цим він нічого не може, оскільки, як встановлено рішенням суду, не володіє і не зобов'язаний володіти інформацією про прізвища і посади тих 5-6 менеджерів...

Президент Зеленський і "ай яй яй"

Все частіше читаємо новини про те, як чиновники ДБР без ухвал суду вриваються до помешкань громадян і вчиняють там розгром, який потім називають "невідкладний обшук без ухвали суду з метою врятування майна"...

Президент Зеленський і полковник Простаков

Це колись обов'язково мало статися. І це сталося! Суд визнав протиправним рішення про відмову Петру Порошенку у перетині державного кордону...

Країна мрій Зеленського. Друзям – усе...

З'явився повний текст рішення Вишгородського районного суду Київської області в складі головуючого – судді Рудюка О.Д., за участю секретаря Галай О...

Портнов у країні мрій Зеленського

Не знаю, чи всі це вже зрозуміли, але ми живемо у країні мрій. Країні мрій Володимира Зеленського. У цій країні Володимиру Зеленському можна все...