Завжди б так!

Останнім часом наша Генеральна прокуратура являє собою просто зразок смиренності.

Хай ЗМІ хоч луснуть, волаючи про проблеми з дипломом одного з заступників голови СБУ, вартові законності і пальцем не поворухнуть. Чекатимуть, поки хтось офіційно до них звернеться. Та й після того, либонь, кілька разів перепитуватимуть.

Завжди б так. Їх не просять – вони не лізуть.



Хоча, у цьому конкретному випадку не завадило б і ініціативу проявити. Тим більше, що у статті 19 Закону України "Про прокуратуру" так і сказано:

"Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів – також з власної ініціативи прокурора".

А відповідно до статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України, Приводами до порушення кримінальної справи є серед іншого повідомлення, опубліковані в пресі, а також безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Чи знають українські прокурори цитовані вище норми? Знають і широко використовують. Коли їм треба.

Але часом зручніше прикинутися не надто кваліфікованим.