12 січня 2010, 15:45

... і ні в чому собі не відмовляй!

Найдорожчим надбанням українського чиновництва безсумнівно є повна безкарність і безвідповідальність.

І слід сказати, що про цей коштовний актив чиновництво піклується завжди і всюди.

Візьмемо, наприклад, таке специфічне питання, як відшкодування судових витрат на правову допомогу.

В усьому світі (гаразд, в усьому цивілізованому світі) стороні, що виграла судовий процес, компенсуються судові витрати, у тому числі і витрати на послуги адвоката. Компенсуються за рахунок сторони, що програла, тобто, поводилася неправомірно.

Такий підхід є цілком справедливим. Порушуєш закон чи договір, змушуєш опонента витрачати час і гроші на судовий процес – плати!

Саме тому у цивілізованому світі всі воліють вирішити спір полюбовно. Програвати надто дорого.

А у нас? У нас теж процесуальні кодекси передбачають стягнення судових витрат на послуги адвоката з того, хто програв. Однак максимальний розмір такого відшкодування має визначатися законом, а до прийняття відповідного закону – урядом.

Оскільки український парламент – найбільш заклопотаний у світі, мусимо керуватися Постановою КМУ від 27 квітня 2006 р. N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Відповідно до цієї постанови, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні в цивільних та адміністративних справах, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація сплачується за рахунок іншої сторони, не перевищує суми, яка обчислюється виходячи з того, що стороні виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи (на кінець 2009р. 297 грн.). Не жирно, але щось.

Однак якщо компенсація в цивільних та адміністративних справах відповідно до закону сплачується за рахунок держави стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, граничний розмір не перевищує суми, що обчислюється виходячи з того, що стороні виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Тобто, у випадку "програшу" процесу держава має платити принаймні у 64 рази менше, ніж мав сплатити недержавний суб'єкт. Мало того, простий арифметичний підрахунок свідчить, що встановлене урядом обмеження у 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день означає, що на думку уряду оплата адвоката, який представляє інтереси недержавного суб'єкта у процесі проти суб'єкта владних повноважень має бути на рівні мінімальної заробітної платні! Більшого цинізму годі й чекати.

Чи не тому представники державних органів аж надто спокійно ставляться до судових позовів і не поспішають виконувати законні вимоги громадян і юридичних осіб? Адже "програш" судового процесу не загрожує ні чиновнику, ні суб'єкту владних повноважень матеріальними втратами.

Наприклад, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2009р. у справі N9/329 стороні, що виграла процес проти податкової інспекції, відшкодовано витрат на правову допомогу 20 (двадцять) гривень 91 коп.! І це ще з розрахунку за 10 повних годин роботи юриста! Як кажуть: "І ні в чому собі не відмовляй!".

Не можна не згадати незабутнього Володимира Ілліча. Формально – правильно, а по суті – знущання.

Однак ми до знущання звикли, бо щось бурхливого суспільного обурення з вищенаведеного приводу (як і багатьох інших) не видно і не чути.

Тому вирішив я написати листа Міністру юстиції. Текст листа можна прочитати нижче. Отримаю відповідь – опублікую.

Міністру юстиції України

Оніщуку М.В.

Шановний Миколо Васильовичу!

Суттєвою перешкодою реалізації конституційного права на судовий захист в Україні є проблема компенсації витрат на правову допомогу.

Процесуальні закони України відносять витрати на правову допомогу до судових витрат, що підлягають розподілу відповідно до результатів процесу.

Такий підхід є абсолютно справедливим, адже сторона, змушена звернутися за судовим захистом своїх законних прав та інтересів, апріорі потрапляє у програшне становище. Позивач має витрачати час і кошти на підготовку і подання позову, а також власне на судовий процес. Тобто на дії, які не потрібно було б вчиняти, якби законні права та інтереси позивача не були порушені іншою стороною. Аналогічно особа, до якої пред'являється необґрунтований позов, змушена витрачатися на юридичні послуги саме внаслідок дій опонента.

Тобто, витрати на правову допомогу у судовому процесі фактично являють собою матеріальну шкоду, що завдається стороні, позиція якої є правомірною (а це з'ясовується лише по завершенні процесу). Саме тому ці витрати підлягають справедливому відшкодуванню.

Адже у випадку, коли залишаться невідшкодованими розумно необхідні витрати на оплату юридичних послуг, понесені стороною, дії якої визнані судом правомірними, конституційне право на судовий захист в жодному разі не можна вважати належним чином реалізованим.

Очевидно, що стосовно витрат на оплату правової допомоги, розумно необхідною слід вважати суму, яка забезпечує стороні реальну можливість найняти фахівця належного рівня для ведення певної справи.

За даними, опублікованими газетою "KyivPost" (Corporate Law // KyivPost. – 2009. – September 18 (vol. 14, issue 38), у кризовому 2009 році погодинні ставки гонорарів провідних юридичних фірм в Україні складали 500-4500 гривень.

Якщо порівняти ці цифри з встановленими урядом (Постанова КМУ від 27 квітня 2006 р. N 590) граничними розмірами компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою у цивільному та адміністративному процесах, що на кінець 2009р. склали максимум 297 грн. (40 відсотків мінімальної заробітної плати) за годину, стає очевидним, що у багатьох випадках судові витрати на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах не можуть бути відшкодовані повністю.

А встановлений урядом граничний розмір відшкодування витрат на правову допомогу для випадків сплати компенсації за рахунок держави інакше як знущанням назвати неможливо. Адже 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день навряд можна вважати гідною оплатою роботи фахівця-юриста.

Лише один приклад. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2009р. у справі N9/329 стороні, що виграла процес проти податкової інспекції, відшкодовано витрат на правову допомогу 20 (двадцять) гривень 91 коп.! І це ще з розрахунку за 10 повних годин роботи юриста!

Отже, чинні на сьогоднішній день встановлені урядом граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу справедливої компенсації витрат не забезпечують, а тому мають бути якнайскоріше змінені.

Для забезпечення справедливого відшкодування судових витрат на оплату правової допомоги, розмір цього відшкодування має відповідати розмірам гонорарів за надання юридичних послуг, що склалися на ринку у відповідний період.

Було б найбільш доцільно встановити граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу на рівні середніх погодинних ставок гонорарів адвокатських об'єднань України.

На мою думку, визначення середніх погодинних ставок адвокатських об'єднань України доцільно було б взяти на себе Міністерству юстиції, оскільки саме це міністерство відповідно до статті 18 Закону України "Про адвокатуру" узагальнює адміністративні дані про адвокатську діяльність.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 15.12.2006 N95/5 адвокатські об'єднання щорічно складають і подають звіт про роботу за формою N1 – Адв.

Доповнення зазначеної форму звітності рядком "Максимальна погодинна ставка гонорару, фактично сплачена клієнтами" дозволило б Міністерству юстиції на базі отриманих від адвокатських об'єднань даних обраховувати середню погодинну ставку гонорару – базу для визначення дійсно обґрунтованого і справедливого граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу на наступний рік.

З огляду на вищенаведене

ПРОШУ:

1. Розглянути мою пропозицію стосовно внесення змін до Наказу Міністерства юстиції України від 15.12.2006 N95/5 стосовно доповнення звітності, що подається адвокатськими об'єднаннями, інформацією про погодинні ставки гонорарів.

2. Поставити у встановленому законодавством порядку питання про внесення змін до Постанови КМУ від 27 квітня 2006 р. N 590 в частині приведення граничних розмірів компенсації витрат на правову допомогу у відповідність до середніх погодинних ставок гонорарів адвокатських об'єднань України.

powered by lun.ua

Бігус і суддівські самовідводи

У справі Бігуса в ОАСК про так звані "плівки Медведчука" другий самовідвід. Першою самовідвелася Її честь суддя ОАСК Клочкова Н.В. Сьогодні отримав ухвалу про самовідвід Її честі Добрянської Я...

Як Лещенко і ДБР "спалили" Бігуса

ДБР почало розслідувати джерела витоку опублікованих Соколовою документів щодо "вагнергейту". У межах відкритого кримінального провадження буде здійснена перевірка щодо автентичності цих документів, а також встановлено військовослужбовців, які мали доступ до цих документів та можуть бути причетні до їх витоку...

Кого бояться судді ОАСК?

Її честь суддя ОАСК Клочкова Н.В. вчора раптово "самовідвелася" аби не розглядати по суті наш позов до Бігуса про публікацію так званих "плівок Медведчука"...

Відповідач Зеленський і відповідач Бігус

Поки Денис Бігус розмірковує чи подавати йому до адміністративного суду відзив на наш позов про опублікування у первісному вигляді так званих "плівок Медвудчука", ми потихеньку просуваємося з аналогічним позовом до бенефіціара бігусівських "відосиків" – Президента України Зеленського...

Відповідач Зеленський і відповідач Бігус

Поки Денис Бігус розмірковує чи подавати йому до адміністративного суду відзив на наш позов про опублікування у первісному вигляді так званих "плівок Медвудчука", ми потихеньку просуваємося з аналогічним позовом до бенефіціара бігусівських "відосиків" – Президента України Зеленського...

Санкції в ручному режимі

Президент Зеленський останнім часом розмахує санкціями направо і наліво, не надто переймаючись відповідністю рішень про застосування санкцій українським законам чи обґрунтуванням підстав застосування санкцій до тих чи інших осіб...