Час – гроші
Погортав у літаку Kyiv Post.
Ця газета цілком здатна звести нанівець (і думаю – дійсно зводить) всю балаканину наших посадовців про інвестиційну привабливість України.
Одне лише інтерв'ю Ріната Старкова, генерального директора ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", здатне раз і назавжди вимкнути Україну у свідомості притомного капіталіста.
А інтерв'ю пана Корнійчука вже заполірує свідомість інвестора так, що і сліду від бажання вкласти бодай цент у таку привабливу Україну зникне, як і не було.
Інтерв'ю пана Старкова особисто для мене цікаве ще й тому, що як адвокат вже досить тривалий час спеціалізуюся на проблемах захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання у відносинах з державними органами.
Написав на цю тему дисертацію, монографію і досить багато статей.
Тому у мене не виникає жодних сумнівів правдивість розповідей шановного керівника про більш ніж двомільярдну заборгованість держави з відшкодування ПДВ, дві-три перевірки кожного дня, небажання учасників кожної з тих двох-трьох щоденних перевірок піти з підприємства "з порожніми руками".
Сумніви виникають стосовно наступного:
Питання Kyiv Post:
Але минулого тижня високопосадовці податкової служби пообіцяли в інтерв'ю Kyiv Post, що вони відшкодують 17 млн. гривень ПДВ, належні одній фінській компанії. Це було приблизно половина від належної до відшкодування суми.
Відповідь Ріната Старкова:
Я сподіваюся, компанія отримає ті кошти. Та я не є прибічником таких персоніфікованих рішень. Має бути система автоматичного відшкодування. Ми маємо припинити даремно витрачати час один одного.
Твердження про даремну втрату часу обома сторонами є абсолютно невірним.
В усякому разі, не стосовно податківців.
Це для підприємства будь-яке спілкування з податківцями чи іншими представниками державних органів означає збиток.
Адже метою підприємницької діяльності є отримання прибутку. Витрати часу і ресурсів на обслуговування перевіряючих прибуток зменшують.
Для податківців же витрата часу на безкінечні перевірки не тільки не є даремною. Вона вельми прибуткова.
Навіть якщо ми не братимемо до уваги можливу корупційну складову, винахідливість податківців у зволіканні з відшкодуванням ПДВ приносить їм дивіденди у вигляді різного роду заохочень з боку начальства.
Зараз наші клієнти особливо часто змушені боротися з черговим "ноу-хау" податківців, яке, до речі, згадується і в інтерв'ю Старкова.
Одна з угод у ланцюгу постачальників сировини (часто мова йде про вугілля чи металобрухт) з наївною простотою оголошується податківцями нікчемною.
І на цій підставі законослухняному платнику податків донараховується ПДВ.
І марно пояснювати перевіряючим, що той чи інший платник податків не наділений повноваженнями перевіряти всіх і вся, не може відповідати за сплату податків всіма покупцями-продавцями того ж металобрухту від приймального пункту до металургійного комбінату.
Звичайно, у більшості випадків необргунтованість подібних претенцій вдається довести.
Однак пишуться все нові і нові акти.
Причина – абсолютна безвідповідальність працівників податкової служби.
Завдаючи підприємцям колосальні збитки, обумовлені витратами доведенням власної правоти, поразку в суді вони сприймають спокійно. Не вдалося зараз – завтра складемо новий акт.
А відповідно до пункту 21.3 статті 21 Податкового кодексу України, шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.
Лише належна реалізація цієї норми здатна дійсно щось змінити у стосунках податківців і платників податків.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
